УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №283/1807/14-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.
Категорія 48 Доповідач Якухно О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Якухно О.М.
суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.
з участю
секретаря судового засідання Добровольською Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Малинського району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
В червні 2014 року прокурор Малинського району Житомирської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. та додаткові витрати, викликані тяжкою хворобою в розмірі 200 грн. щомісячно, так як він не надає матеріальної допомоги батьку в добровільному порядку.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову прокурора Малинського району в інтересах ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступником прокурора Житомирської області подана апеляційна скарга в інтересах ОСОБА_1, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції ухваливши нове - про задоволення позову. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Судом не враховано, що позивач є особою похилого віку, постійно хворіє та не в змозі самостійно себе забезпечувати. Вважає, що судом безпідставно взято до уваги інформацію щодо наявності утриманців у відповідача та наявності заборгованості по сплаті аліментів на дітей. Зазначає і ту обставину, що судом не зазначено посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт, на підставі якого визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що він хворіє і купує ліки, на які витрачає біля 500 грн. на місяць, а тому вважає, що син зобов'язаний його утримувати. Документів про понесені витрати він не зберігав.
Відповідач заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що він не відмовляється забезпечувати батька продуктами харчування з підсобного господарства, але не в змозі надавати грошову допомогу, оскільки отримує мінімальну заробітну плату та сплачує аліменти на дитину. Додаткову роботу знайти не може за віком.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється пенсіонером і є батьком відповідача, проживає у своєї дочки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_1 отримує пенсію і має певні захворювання.
Розмір пенсії ОСОБА_1 на момент розгляду справи становить 1310 грн., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного Фонду України в Малинському районі Житомирської області (а.с.11).
Згідно довідки поданої відповідачем (а.с. 47), він працює в ПП «Охоронна компанія Регіон», а розмір його заробітної плати становить 1250 грн. на місяць, що в свою чергу є менше ніж розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_1 Останнє підтверджується і відомостями податкового органу про нарахування у І-му кварталі 2014 року заробітної плати в сумі 3660 грн. (а.с.54). Також, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами по справі, відповідач щомісячно сплачує заборгованість по аліментам на утримання дітей від першого шлюбу в розмірі 283 грн. щомісячно (а.с.47).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із недоведеності факту неспроможності ОСОБА_1 забезпечити свої потреби, в т.ч. і необхідність понесення додаткових витрат і їх розмір, з чим погоджується колегія суддів.
Так, відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно із ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Згідно ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Зміст позовної заяви та доданих матеріалів зводиться до констатації факту непрацездатності ОСОБА_1 та наявності у нього хвороби серця та цукрового діабету, що не є безумовною обставиною, яка свідчить про потребу у матеріальній допомозі.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.
Непрацездатність одержувача аліментів встановлюється за медичними критеріями (інвалід 1, 2 , 3 групи) або за віковими ознаками (пенсійний вік). До осіб, які втратили працездатність, належать особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку (Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. № 966-XIV).
Потреба у матеріальній допомозі має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З урахуванням закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК України положення про можливість застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих цим Кодексом, при визначенні потреби у матеріальній допомозі необхідно виходити з критеріїв, закріплених у ч. 4 ст. 75 СК України. Таким чином, батьки можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не відповідають прожитковому мінімуму, встановленому законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та становить 949 грн.
Отже, розмір пенсії позивача є більшим, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
ОСОБА_1 не є інвалідом та не визнаний особою, що потребує стороннього догляду.
Прокурором та позивачем не надано доказів на підтвердження неспроможності проживання ОСОБА_1 на кошти, які він отримує за рахунок пенсії, та про наявність додаткових витрат ОСОБА_1 на придбання ліків або здійснення медичних процедур у зв'язку із тяжкою хворобою, обов'язковість та необхідність проведення яких визначається медичним висновком.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову та правильно відмовив у його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді