Справа № 22-5474 -2006 р.                          Головуючий 1 інстанції Токарева Н.М.

Категорія 21                                                       Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2006 р.                                                Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого    Ювченко Л.П., суддів Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі   Коваленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ДКП „ЖЕО Калінінського району" м. Донецька, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року відмовлено у задоволенні даного позову.

З рішення не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

При цьому апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

У свої запереченнях представник відповідачів зазначає, що позивачка не довела суду факту того, що саме 20.09.206 року сталася подія залиття її квартири. Вважає, позивачка не надала суду доказів, підтверджуючих її позовні вимоги.

При розгляді справи апеляційним судом позивачка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, та підтвердила обставини справи, на які вона посилалася при розгляді її позовних вимог судом першої інстанції.

Відповідачі, їх представник, треті особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися,

Заслухав суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст. 60 ЦПК України позивачка не довела суду доказів, на які вона посилалася, як на підставу своїх позовних вимог. Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачка не надала достовірних та безумовних доказів того, що саме 20.09.2005 року відбулося залиття її квартири, про що, як вона наполягала при розгляді справи, 29.09.2005 року був складений акт робітниками ЖЕД НОМЕР_1.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася з даним позовом до суду та просила стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, заподіяну 20.09.2005 року залиттям її квартири з вини відповідача ОСОБА_2 При цьому позивачка на підтвердження своїх вимог посилалася на акт від 29.09.2005 року, та на показання свідка ОСОБА_5

Але вона надала суду акт від 27.07.2005 року та наполягала, що він стосується залиття, яке відбулося 20.09.2005 року, а дата - 27.07.2005 року у акті зазначена помилково.

Просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 1709 грн., моральну шкоду -2000 грн., та судові витрати.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що акт про залиття квартири позивачки складений робітниками ЖЕД НОМЕР_1, який позивачка отримала 29.09.2005 року (а. с. 32), що підтверджується записом у журналі ЖЕД №6 (а. с. 113 ). В даному журналі не має записів про факт залиття квартири позивачки 20.09.2005 року, а є лише запис від 09.09.2005 року про течію холодної води на стояку у квартирі АДРЕСА_1 ( а. с. 118). У судовому засіданні робітники ЖЕД   НОМЕР_1 показали, що позивачка 20.09.205 року не зверталася у зв'язку з залиттям її квартири. Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність доказів події, на яку посилається ОСОБА_1 на підтвердження свого позову.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги ствердження позивачки про те, що акт від 27.07.2005 року складений стосовно залиття її квартири 20.09.2006 року тому, що вони не підтверджуються матеріалами справи. Даний факт не був доведений при розгляді справі місцевим судом. Доводи апелянта не спростовують рішення суду відносно цього.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька   від 12 квітня 2006       року залишити без змін.