УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:                       Любобратцевої Н.І.

Суддів:                                                                                 Даніла Н.М.

Чистякової Т.І.

При секретарі:                                                                      Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування, про зміну визначення місця проживання дитини, за позовом третьої особи з\ самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноперекопського міеькрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2006року

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дочки ОСОБА_4, вказуючи , що рішенням суду від 11.12.2003 р. місце проживання їх неповнолітньої дитини визначено з батьком, відповідачем у справі. Разом з тим, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою. Оскільки в даний час її матеріальний стан та житлові умови змінилися, позивачка просить визначити місце проживання дитини з нею.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та уточнила, що ставить питання саме про зміну визначення місця проживання дитини та визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 з нею. Крім того, звільнити її від виплати аліментів на користь відповідача на утримання дочки у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку.

Відповідач позов не визнав повністю та просив не змінювати місця проживання дитини та залишити місце проживання дитини, яке визначено рішенням суду, з ним. Пояснив, що він забезпечує всі необхідні умови для виховання, розвитку, навчання дочки, турбується про неї та не бачить підстав змінювати місце її проживання. При цьому мати дитини, позивачка у справі, не цікавиться її забезпеченням, розвитком, здоров'ям, а також не проявляє якої-не будь уваги до її життя. Перешкод спілкуванню з дочкою з його боку не було, він часто привозив дитину до бабки, матері позивачки, ОСОБА_3.

Третя особа ОСОБА_3, яка залучена до справи за ініціативою суду, заявила самостійні вимоги про визначення місця проживання дитини - її онуки ОСОБА_4 з нею, оскільки саме в інтересах дитини на даний час, враховуючи особисту прихильність дитини та необхідність у дотриманні спокійного психічного стану дитини змінити її місце проживання, встановлене судом.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Красноперекопської міської ради підтримав вимоги ОСОБА_3 та вважає, що саме ці вимоги підлягають задоволенню, оскільки в інтересах малолітньої дитини передати її на проживання з бабусею, яка спроможна повністю забезпечити нормальні умови виховання, розвитку та навчання ОСОБА_4.

Справа № 22- 7772\ 2006р     Головуючий по першій інстанції: суддя - Шакуліна Л.В.

                                                  Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2006року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини відмовлено.

Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ОСОБА_3 задоволені.

Визначене місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 за місцем проживання бабки ОСОБА_3, яка проживає АДРЕСА_1.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1\4 частки заробітку щомісячно на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 відізваний із державної виконавчої служби у м.Красноперекопську.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог третьої особи, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його представника, третю особу ОСОБА_3, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги третьої особи, суд виходив із обґрунтованості вимог, які заявлені в інтересах дитини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 11.11.1995 p., від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4. Рішенням Красноперекопського районного суду від 28 травня 2001 р. шлюб між сторонами розірвано. Місце проживання неповнолітньої дочки сторін за рішенням Красноперекопського районного суду від 11.12.2003 р. встановлено з батьком - ОСОБА_2, проживаючим за адресою АДРЕСА_2. Тим же рішенням суду на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку на утримання дочки з матері дитини - ОСОБА_1.

Після шлюбу з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження ( а.с.61), позивачка змінила прізвище на ІНФОРМАЦІЯ_1, від цього шлюбу має сина ОСОБА_6, та проживає з ним у квартирі за адресою АДРЕСА_3. Право проживання у даній квартирі на день розгляду справи ніяким чином не закріплене, за усною домовленістю позивачка займає чуже жиле приміщення та користується ним на термін, який ніким не визначений. Прибуток, який отримує позивачка, складається з державної допомоги у зв'язку із знаходженням у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років та допомоги у зв'язку із народженням дитини. Батько дитини ОСОБА_5 сім'ю матеріально не забезпечує, відбуває за вироком суду покарання - довічне позбавлення волі.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання позивачки представниками органу опіки та піклування, ОСОБА_1 проживає у однокімнатній квартирі АДРЕСА_3, де є всі необхідні умови для проживання, повноцінного виховання та розвитку дитини. Вказані обставини викладені у письмовому висновку органу опіки та піклування.

Згідно з представлених характеристик , ОСОБА_2 характеризується позитивно. Із акта обстеження житлово-побутових умов відповідача вбачається, що дочка ОСОБА_4 має у жилому домі за адресою АДРЕСА_4 власну кімнату, повністю оснащену речами, необхідними для навчання та розвитку. Поряд з будинком є присадибна ділянка, підсобне господарство.

Також судом встановлено, що відповідач працює водієм ВАТ "Кримський содовий завод", отримує заробітну плату у середньому 822-57 грн. щомісячно. На утримання дочки на користь відповідача перераховувались аліменти за місцем роботи позивачки у розмірі 1/4 частка всіх видів заробітку. У жовтні 2005 р. утримання аліментів зупинено, у зв'язку із знаходженням платника аліментів у відпустці за доглядом за дитиною до 3-х років.

Відповідач, батько дитини, належно відноситься до виконання своїх обов'язків, що підтвердили свідки, допитані по справі.

Актом наркологічної експертизи відносно позивачки встановлені психічні та поведінкові розлади у результаті вживання алкоголю з синдромом залежності, стійка ремісія, примусового лікування не потребує. Відносно відповідача також встановлено актом наркологічної експертизи - психічні та поведінкові розлади у результаті вживання алкоголю з синдромом залежності, стійка ремісія, примусового лікування не потребує.

В ході судового розгляду справи в присутності сторін судом вислухана думка дитини відносно визначення місця її проживання. ОСОБА_4 народження висловила своє бажання проживати з матір'ю та обґрунтувала своє бажання та прихильність тим, що її батько в стані алкогольного сп'яніння чіпляється до неї з розмовами, будить ніччю, іноді спить в одному ліжку з нею. Крім того, її бабуся з боку батька, ОСОБА_2, ображає її непристойними словами.

Відповідно до ст. 161 СК України суд при вирішенні спору між батьком і матір'ю щодо місця проживання малолітньої дитини має виходити з того, яким чином батьки дитини відносяться до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану його здоров'я та інших обставин, що мають суттєве значення, встановлені судом. При цьому суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

При розгляді справи було також встановлено, що ОСОБА_4 часто проводить час у приватному будинку бабусі - ОСОБА_3, що проживає неподалік від школи, де навчається дитина. На час розгляду справи дитина також проживала з ОСОБА_3 для уникнення тиску з боку сторін.

При встановлених обставинах у справі, суд прийшов до правильного висновку про неможливість проживання малолітньої дитини ні з одним із батьків.

Третя особа ОСОБА_3, яка залучена у справі за ініціативою суду, заявила самостійні вимоги про визначення місця проживання дитини - її онуки ОСОБА_4 з нею.

Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримані органом опіки та піклування, який провів обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання бабусі ОСОБА_3.  За письмовим висновком в інтересах дитини на даний час встановити місце проживання саме з бабусею. Представник органу опіки та піклування також пояснив, що під час обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 очевидним були обставини, що дитина забезпечена всім необхідним, як матеріально так і морально, що також виходить з особистої прихильності дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 161 СК України, якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

З урахування всіх обставин справи, врахувавши бажання та прихильність дитини, необхідність дотримання спокійного морального стану малолітньої дитини суд дійшов правильного висновку про передачу ОСОБА_4 бабусі.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Апелянт не   надав ніяких доказів, підтверджуючих неправомірність визначення місця

шзоживання дитини з бабусею.                  

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.І ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2006року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.