АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/2190/1274/2012 Головуючий у 1-й інстанції
Званчук В.М.
Категорія: ч.1 ст.366 ч.3 ст.364 КК України Доповідач Черства Є.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі :
Головуючої судді: Черствої Є.О.
Суддів: Чупини С.П., Післєгіної Л.М.
За участю прокурора: Пержинського А.А.
Адвоката: ОСОБА_2
Засудженого: ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Суворовського районного суду Херсонської області від 10 лютого 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Цим вироком: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимостей не має,-
засуджений за ч.1 ст.366 КК України на 2 (два) роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки;
за ч.3 ст.364 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначене покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України, на ОСОБА_3 покладені слідуючі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
В разі звернення вироку до реального відбування покарання постановлено зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 час знаходження його під вартою в період з 22 вересня 2008 року по 29 вересня 2008 року.
Міра запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - підписка про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЄКЦ при УМВС України в Херсонській області судові витрати за проведення експертиз на суму 3 246 гривен.
Вирішене питання щодо речових доказів.
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи на посаді дільничного інспектора міліції Суворовського відділу міліції Херсонського міського відділу УМВС України в Херсонській області, тобто будучи службовою особою, 21 липня 2008 року біля 19:30 годин, знаходячись у приміщенні Суворовського РВ УМВС м. Херсона, умисно вніс в протокол серії ХН №035537 про адміністративне затримання ОСОБА_4 завідомо неправдиві відомості про те, що протокол складений помічником дільничного інспектора міліції сержантом ОСОБА_5, і підписав вказаний протокол від її імені, а також неправдиві відомості про те, що протокол і огляд затриманої ОСОБА_4 складався у присутності понятих, нібито мешкаючих за адресами, що не відповідають дійсності у м. Херсоні. В подальшому, 21 липня 2008 року біля 19:30 годин, з метою покращення показників у роботі по розкриттю можливого злочину, скоєного нібито гр. ОСОБА_4, тобто діючи в інших особистих інтересах, використовуючи складені, не відповідаючі дійсності процесуальні документи, а також використовуючи своє службове становище як дільничного інспектора, надав до чергової частини Суворовського РВ УМВС м. Херсона підроблений протокол затримання серії ХН №035537 щодо ОСОБА_4, а саму ОСОБА_4 затримав, в результаті чого ОСОБА_4 утримувалась в кімнаті для адміністративних затримань чергової частини Суворовського РВ УМВС м. Херсона, де вона незаконно утримувалась з 19:30 годин 21 липня 2008 року до 13:00 годин 22 липня 2008 року, тобто близько 18 годин. Таким чином, своїми протиправними діями, ОСОБА_3 завдав істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_4, що також виразилося в порушенні гарантованих їй Конституцією України прав на свободу та особисту недоторканість, і в недопущенні обмеження волі не інакше, як в порядку і в випадках, передбачених законом, а також в підриві авторитету та престижу органів державної влади, а саме: органів міліції України, як органу, на який покладено обов'язок здійснювати захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, чим дискредитував звання працівника міліції.
У апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого та фактичні обставини справи, вказує на незаконність вироку суду внаслідок неправильного застосування кримінального закону, допущених при винесенні вироку істотних порушень вимог КПК України, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, і наводить на обґрунтування цього відповідні доводи: суд не врахував, що ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронних органів, скоїв тяжкий злочин; як на досудовому слідстві, так і в суді винність свою в інкримінованих йому злочинах не визнавав, від дачі показів відмовився, що, вважає, свідчить про його байдужість до скоєного і він переслідує мету понести найм'якіше покарання. Також вважає, що суд безпідставно не вирішив питання про позбавлення його спеціального звання - старшого лейтенанта міліції, як це передбачено ст.54 КК України. Будь-яких обставин, які б суттєво пом'якшували тяжкість скоєного ним злочину, під час судового розгляду справи не було встановлено, тому вважає, неможливо до ОСОБА_3 застосовувати правила ст.75 КК України. Також зазначає, що судом були порушені вимоги ст.70 КК України. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Інші учасники процесу апеляції не подавали.
Вислухавши суддю-доповідача по справі; думку прокурора, який підтримав апеляцію та просить її задовольнити; засудженого ОСОБА_3, який заперечує проти апеляції прокурора і просить вирок суду залишити без зміни; адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, який підтримав думку свого підзахисного; провівши судові дебати, в яких усі учасники процесу залишились при висловленій ними думці, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», постановлено звернути увагу суддів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуальності. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Таким чином, у відповідності з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, форми вини, мотиву і мети, способу, ступеню тяжкості та інше.
Всупереч викладеним вимогам, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, при призначенні покарання ОСОБА_3, хоча і послався на ступінь суспільної небезпеки і тяжкості скоєного злочину, але фактично їх не врахував, не прийняв до уваги, що скоєне ОСОБА_3 покарання, передбачене ч.3 ст.364 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, скоєне працівником правоохоронних органів, щодо якого не вирішив питання про позбавлення звання старшого лейтенанта міліції, відповідно до ст.54 КК України.
При призначенні додаткового покарання судом першої інстанції були порушені вимоги ч.1,2 ст.70 КК України, оскільки, якщо за декілька окремих злочинів, що входять до сукупності, призначено кілька додаткових покарань одного виду, то вони попередньо поглинаються чи складаються між собою, чого не було зроблено, і вони не можуть бути однаковими.
Тому вказане судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає безсумнівному скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене, і, керуючись вимогами закону, прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
В разі доведеності пред'явленого об'єму обвинувачення, покарання, призначене ОСОБА_3 судом першої інстанції, слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст.365; 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора - задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд, в той же суд, в іншому складі суддів.
Судді: