Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1813 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції -Стальніков В.М.
Категорія -38,40 Доповідач- Авраменко Т.М.
УХ В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючої судді: Авраменко Т.М.
суддів : Гайсюка О.В., Суровицької Л.В. при секретарі: Твердоступ А.О. за участю позивача ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за
апеляційною скаргою виробничо-торгівельного товариства з обмеженою
відповідальністю "Лиман" на рішення Новоукраїнського районного суду
Кіровоградської області від 31 жовтня 2005 року.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман" (далі-товариство) про стягнення заборгованості по заробітній платі, інших виплат,середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди .
Зазначав, що з 01 вересня 2004 року по 01 квітня 2005 року він працював у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на експорт зернових (ІНФОРМАЦІЯ_2).Його заробітна плата становила 600 грн. на місяць,однак за період з вересня по листопад 2004 року йому щомісячно платили лише по 260 грн.,а за грудень 2004 року,січень-березень 2005 року зарплату йому зовсім не платили.,також йому не виплатили премію в розмірі 15 грн. за кожну заготовлену тонну зерна,передбачену умовами трудового договору при прийомі на роботу,кошти за оренду автомобіля,витрати на поповнення рахунку мобільного телефону,компенсацію за невикористану відпустку.
Просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3420 грн.,неотриману премію 5823 грн.84 коп.,витрати,понесені ним на ремонт орендованого автомобіля 1095 грн.,витрати понесені на поповнення рахунку мобільного телефону 1170 грн.,а також стягнути компенсацію за невикористану відпустку,середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення та відшкодувати моральну шкоду ,заподіяну порушенням його трудових прав,в сумі 1700
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2005 року задоволено позов частково. На користь позивача стягнуто неотриману заробітну плату в сумі 2820 грн.,компенсацію за невикористану відпустку відпустку в сумі 600 грн.,витрати на ремонт автомобіля 1095 грн.неотриману премію 5823 грн.84 коп. та на відшкодування моральної шкоди 1500 грн,всього 11838 грн.84коп. В стягненні витрат на поповнення рахунку мобільного телефону суд відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення на користь позивача 11838 грн.84 коп. та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні цих позовних вимог. Посилається на те,що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В засіданні апеляційного суду позивач просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи,позивач заявляв також вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України,однак по цих позовних вимогах рішення суду не ухвалено,зазначені позовні вимоги судом залишились нерозглянутими.Ухвалити додаткове рішення по цих вимогам неможливо,оскільки ,як вбачається з протоколу судового засідання по цій частині позовних вимог сторони пояснень не давали,докази по них не досліджувались,в мотивувальній частині рішення також не зазначений висновок суду з цього питання та норми матеріального права,які ці правовідносини регулюють. В
матеріалах справи відсутні дані про те,чи став позивач на іншу роботу та яку отримував
заробітну плату (ч.3 ст. 117 КЗпП України в редакції,що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.ЗП ЦПК України рішення суду підлягає обов*язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд,якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,які є обов*язковою підставою для скасування рішення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,а справу необхідно передати на новий розгляд.
Крім того,розглядаючи спір,суд не звернув уваги на те,що відповідно до ст.ст.3,21 КЗпП в порядку,передбаченому гл.ХУ КЗпП,підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників. Питання,пов*язані з виконанням договору оренди автомобіля,не відноситься до трудового спору,а є цивільно-правовим спором і не може об*єднуватись в одне провадження з розглядом трудового спору. При новому розгляді справи суду необхідно роз*єднати в різні провадження трудовий і цивільно-правовий спір.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Обставини справи,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.59 ЦПК України).
Разом з тим матеріалами справи підтверджується,що зазначені норми процесуального права при розгляді справи не були враховані судом.
Зокрема,вирішуючи вимоги про стягнення заробітної плати, премії суд ухвалив рішення на підставі пояснень свідків про розмір встановленої позивачу заробітної плати та премії,при цьому не було досліджено штатний розпис, встановлений трудовим договором розмір посадового окладу позивача, порядок і система
преміювання,передбачені в товаристві,видання наказів про преміювання,також не було досліджено табелі виходу на роботу,зокрема за грудень 2004 року,січень-березень 2005 року. З 01 грудня 2004 року по 01 січня 2005 року позивач перебував у відпустці за власний рахунок (а.с.30). З довідки,складеної позивачем,вбачається,що заготівля ним зерна проводилась з 12 вересня 2004 року по 30 жовтня 2004 року (а.с.8).
Заперечуючи проти позову/товариство посилалось на те,що встановлений позивачеві посадовий оклад в сумі 260 грн. за період його роботи вересень-листопад 2004 року йому нараховано і виплачено,що підтверджується платіжними відомостями,в грудні 2004 року позивач перебував у відпустці за власний рахунок,а з 01 січня 2005 року і по день звільнення на роботу не виходив,ніяких робіт не виконував, тому заробітна плата йому за цей період не нараховувалась і не виплачувалась.
Відповідно до п.3 ч.І ст.215 ЦПК України в рішенні суду повинні бути зазначені мотиви,з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів,якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення,бере до уваги або відхиляє докази,застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти. В порушення зазначених вимог,задовольняючи позовні вимоги,суд, пославшись на пояснення свідків,не зазначив, чому він не прийняв до уваги доводи відповідача.
Задовольняючи позов про стягнення коштів на ремонт орендованого автомобіля,суд не звернув уваги на те,що в матеріалах справи відсутній примірник такого договору. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму (оренди)транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦПК України).
Компенсація за невикористану відпустку нараховується відповідно до відпрацьованого часу,стягуючи на користь позивача 600 грн. як компенсацію за невикористану відпустку,суд не навів в рішенні відповідних розрахунків.
Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обгрунтованим (ст.213 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.311 ЦПК України висновки і мотиви,з яких скасовані рішення,є обов*язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Керуючись п.5ч.1 ст. 307, п.5 ч.1 ст. 311, п.2 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман" задовольнити.
Скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2005 року,а справу повернути в той же суд на новий розгляд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.