ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"14" жовтня 2014 р.Справа № 922/1350/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононової О.В.

при секретарі судового засідання Юрченко О.А.

розглянувши заяву ТОВ "ВЛК 2011" (вх. № 19999 від 16.06.2014 р.) з грошовими вимогами до ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" по справі

за заявою ТОВ "Метали і полімери", м. Алчевськ

про визнання банкрутом ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

за участю :

кредитора ТОВ "Метали і полімери" - Новаков А.І., дов. № 143-2 від 05.03.2014р.

кредитор ТОВ "Алюмбуд" - Тимошенко Ю.В., дов. від 26.05.2014р.

кредитор ПАТ "Державний ощадний банк України" - Погорєлов І.С., дов. від 16.06.2014 р.

кредитор АТ "Банк "Фінанси та кредит" - Мизиненко Д.В. за дов. від 25.06.2014р.

кредитор ТОВ "Донпромсервіс-97" - Олехновічюте О.Ф. дов. № 28 від 01.09.2014 р., Дітковський А.М., дов. № 27 від 01.09.2014 р.

представник боржника - Пивоварова Р.В., Любич В.О.

розпорядник майна - Гриценко І.П.

ВСТАНОВИВ:

Кредитор ТОВ "Метали і полімери" звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" в порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) на тій підставі, що боржником протягом більш ніж трьох місяців не було задоволено безспірні вимоги кредитора на загальну суму 768438,45 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. по справі № 922/1378/13, які набрали законної сили та постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2013 р. № 40901353.

Ухвалою суду від 12.05.2014 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гриценко Івана Павловича, призначено попереднє засідання господарського суду.

16.06.2014 р. до суду надійшла заява ТОВ "ВЛК 2011" (вх. № 19999 від 16.06.2014 р.) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4574799,31 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2014 р. був відкладений розгляд справи в попередньому засіданні на 02.10.2014 р., зобов'язано розпорядника майна надати на затвердження реєстр вимог кредиторів, складений відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

02.10.2014 р. у зв'язку з хворобою судді Кононовой О.В., сторони були повідомлені про перенесення судового засідання на 14.10.2014 р.

22.08.2014 р. до канцелярії суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень в підтвердження здійснення часткової оплати суми заборгованості. Клопотання було задоволено судом, надані платіжні доручення долучені до матеріалів справи.

Розпорядник майна боржника у судовому засіданні повідомив, що після публікації № 3571 від 13.05.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України про порушену ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014р. справу про банкрутство ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" до суду надійшла заява ТОВ "ВЛК 2011" (вх. № 19999 від 16.06.2014 р.) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4574799,31 грн., яка розглянута розпорядником майна разом з боржником, за результатами розгляду вимоги визнані частково на суму 1893654,70 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів.

Представник боржника в судовому засіданні також визнав грошові вимоги ТОВ "ВЛК 2011" в сумі 1893654,70 грн.

Представник кредитора (ТОВ "ВЛК 2011") в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Інші кредитори не надали заперечень щодо вимог ТОВ "ВЛК 2011" до боржника.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в даному судовому засіданні за відсутності представника ТОВ "ВЛК 2011".

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив, що після публікації № 3571 від 13.05.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України про порушену ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014р. справу про банкрутство ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" до господарського суду у встановлений ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк надійшла заява ТОВ "ВЛК 2011" (вх. № 19999 від 16.06.2014 р.) з вимогами до боржника у загальному розмірі 4574799,31 грн.

З наданої заяви вбачається, що в період з квітня 2013 р. по листопад 2013 р. ТОВ "ВЛК-2011" надавав боржнику послуги з перевезення вантажу.

До матеріалів заяви заявник надав докази здійснення послуг перевезення. Так, згідно Акту № ОУ-0000120 від 22.11.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000119 від 22.11.2013 р. на загальну суму 3500,00 грн.; згідно Акту № ОУ-0000052 від 08.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000051 від 29.06.2013 р. на загальну суму 25300,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000051 від 08.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000053 від 01.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000050 від 08.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000052 від 01.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000058 від 22.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000054 від 17.07.2013 р. на загальну суму 10500,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000062 від 29.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000060 від 22.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000059 від 29.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000059 від 22.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000060 від 29.07.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000061 від 24.07.2013 р. на загальну суму 25300,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000069 від 13.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000066 від 26.07.2013 р. на загальну суму 25000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000064 від 05.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000067 від 29.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000066 від 07.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000073 від 29.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000065 від 05.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000063 від 31.07.2013 р. на загальну суму 10500,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000068 від 06.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000064 від 31.07.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000067 від 09.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000068 від 01.08.2013 р. на загальну суму 11000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000081 від 10.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000069 від 02.08.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000077 від 09.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000070 від 03.08.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000078 від 09.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000071 від 05.08.2013 р. на загальну суму 22000,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000073 від 30.08.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000079 від 21.08.2013 р. на загальну суму 23380,00 грн., згідно Акту № ОУ-0000019 від 03.04.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000009 від 28.03.2013 р. на загальну суму 12000,00 грн. та згідно Акту № ОУ-0000123 від 26.11.2013 р. боржнику були надані послуги з перевезення вантажу по рахунку СФ-0000120 від 25.11.2013 р. на загальну суму 3500,00 грн.

Всього за наданими актами приймання-передачі послуг боржнику було надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 368180,00 грн.

Боржник в своїх запереченнях на заяву зазначає, що заявником ТОВ "ВЛК 2011" безпідставно заявлено про включення до реєстру вимог кредиторів суми в загальному розмірі 368180,00 грн., оскільки частина заборгованості за надані за вказаними актами послуг була сплачена боржником. Також, в своїх запереченнях боржник зазначає, що за результатами аналізу господарської діяльності ним було встановлено, що за вказаний період йому ТОВ "ВЛК - 2011" було надано послуги на загальну суму 547410,00 грн. та в подальшому погашено заборгованість у розмірі 343950,00 грн., внаслідок чого, за підсумками боржника за ним обліковується заборгованість у розмірі 203460,00 грн.

Суд не може прийняти позицію боржника та розпорядника майна щодо розміру заборгованості в зазначеній сумі, оскільки до матеріалів заяви додані вищезазначені акти приймання - передачі послуг, підписані обома сторонами, відповідно яких боржнику було надано послуги на загальну суму 368180,00 грн. Інших доказів в підтвердження надання послуг з перевезення на більшу суму до матеріалів справи не додано.

Проте, боржник надав суду копії платіжних доручень, відповідно яких ним було сплачено частково заборгованість за надані послуги. Так, згідно платіжного доручення № 175 від 22.11.2013 р. було сплачено 3500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000119 від 22.11.2013р., згідно платіжного доручення № 379 від 23.10.2013 р. було сплачено 5000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000051 від 29.06.2013р., згідно платіжного доручення № 1251 від 17.09.2013 р. було сплачено 10000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000052 від 01.07.2013р., згідно платіжного доручення № 265 від 03.09.2013 р. було сплачено 13400,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000060 від 22.07.2013р., згідно платіжного доручення № 1290 від 23.09.2013 р. було сплачено 11000,00 грн. та згідно платіжного доручення 1291 від 23.09.2013р. було сплачено 400,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000061 від 24.07.2013р., згідно платіжного доручення № 1313 від 27.09.2013 р. було сплачено 10000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 270 від 13.01.2014 р. було сплачено 2000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000066 від 26.07.2013р., згідно платіжного доручення № 169 від 30.12.2013 р. було сплачено 27000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000067 від 29.07.2013р. та СФ-0000068 від 01.08.2013 р., згідно платіжного доручення № 15 від 03.12.2013 р. було сплачено 9000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000063 від 03.12.2013р., згідно платіжного доручення № 318 від 17.01.2014 р. було сплачено 4000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000068 від 01.08.2013р., згідно платіжного доручення № 152 від 27.12.2013 р. було сплачено 15000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000069 від 02.08.2013р. та СФ-0000052 від 01.07.2013 р., згідно платіжного доручення № 1312 від 26.09.2013 р. було сплачено 9900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000071 від 05.08.2013р., згідно платіжного доручення № 177 від 25.11.2013 р. було сплачено 3500 грн. в рахунок погашення заборгованості за СФ-0000120 від 25.11.2013р.

Тобто, за даними, що містяться в матеріалах справи всього боржником було сплачено за надані послуги 123700,00 грн.

Боржник надав до матеріалів справи також платіжні доручення, що свідчать про перерахування на користь ТОВ "ВЛК-2011" 40700,00 грн. Так, згідно платіжного доручення № 264 від 03.09.2013р. було перераховано 1600,00 грн. (призначення платежу сплата за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури №75 від 16.08.2013 р.), згідно платіжного доручення № 124 від 15.11.2013 р. було перераховано 8000,00 грн. (призначення платежу сплата за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури №75 від 16.08.2013 р.), згідно платіжного доручення № 84 від 13.12.2013р. було перераховано 5000,00 грн. (призначення платежу сплата за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури № 72 від 06.08.2013 р.), згідно платіжного доручення № 217 від 02.12.2013р. було перераховано 3000,00 грн. (призначення платежу сплата за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури №121 від 02.12.2013 р.), згідно платіжного доручення № 43 від 31.10.2013р. було перераховано 23100,00 грн. (призначення платежу сплата за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури № 112 від 28.10.2013 р.).

Суд, дослідивши надані платіжні доручення, не може прийняти їх у якості доказів погашення заборгованості за надані послуги, оскільки заявником не було включено до складу заборгованості боржника вартість послуг, наданих згідно рахунків-фактур №75 від 16.08.2013 р., № 72 від 06.08.2013 р., №121 від 02.12.2013 р. та № 112 від 28.10.2013 р. Так само до матеріалів справи не додано вказаних рахунків - фактур та доказів в підтвердження здійснення послуг перевезення на їх виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість боржника на надані послуги перевезення вантажів згідно наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі послуг становить 244480,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи додана вимога ТОВ "ВЛК-2011" про сплату заборгованості за вказані послуги, яка була вручена представнику боржника 01.05.2014 р., про що свідчить відмітка про отримання на вказаній вимозі.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у розмірі 244480,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна.

Крім того, 17.07.2012 р. між TOB "Металіст-Будметалконструкція" та Приватною багатопрофільною фірмою "ІНГВІО" було укладено договір про надання послуг перевезення вантажу.

За умовами вказаного договору ПБФ «ІНГВІО» (Перевізником) були надані TOB "Металіст- Будметалконструкція" (Замовнику) послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Харків-Саратов, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серія А №786078 та Актом приймання-передачі наданих послуг № ОУ - 0000173, підписаним сторонами договору 25.07.2012 р. У вказаному Акті приймання-передачі послуг сторони погодили вартість зазначених послуг - у розмірі 12500,00 грн.

Оскільки умовами договору перевезення не було визначено конкретного строку виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, ПБФ "ІНГВІО", у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, 15.07.2013 р. ПБФ "ІНГВІО" було направлено боржникові вимогу про оплату послуг перевезення, в якій було визначено 7-денний строк для погашення наявної заборгованості. До вимоги було додано рахунок- фактуру №СФ-0000164 від 17.07.2012 р. на суму 12500,00 грн. Факт отримання вказаної вимоги та відповідного рахунку-фактури боржником 15.07.2013 р. підтверджується відміткою на вимозі, копія якої додана до матеріалів справи.

Проте, як свідчать матеріали справи у визначений вимогою строк заборгованість з оплати послуг перевезення не була погашена боржником.

01.092013 р. між ПБФ "Інгвіо" та TOB "ВЛК - 2011" за участю TOB "Металіст- Будметалконструкція" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесію), відповідно до умов якого до TOB "ВЛК - 2011" перейшло право вимоги за усіма зобов'язаннями, що виникли або можуть виникнути у майбутньому у боржника за вищевказаним договором перевезення.

Відтак, наразі саме TOB "ВЛК - 2011" є належною стороною-кредитором, на користь якого боржник має виконати зобов'язання з оплати послуг перевезення у розмірі 12500,00 грн., тому суд вважає, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у розмірі 12500,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами.

14.01.2014 р. між ТОВ "Металіст - Будметалконструкція" та ОСОБА_10 було укладено договір позики №14/01-14, за яким ОСОБА_10 виступав позикодавцем, а боржник - позичальником. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позики позикодавець погоджується надати позичальникові безвідсоткову позику у розмірі 300 000,00 грн., а позичальник погоджується отримати від позикодавця, належним чином використати і повернути позику та здійснити інші пов'язані з нею платежі згідно з умовами цього договору. Позика є поворотною фінансовою допомогою, яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов'язковою до повернення.

Отримання вказаної суми коштів боржником підтверджується випискою банку по особовому рахунку боржника, сформованою 15.01.14 р.

01.04.2014 р. між ОСОБА_10 та TOB "Металіст-Будметалконструкція" було укладено Додаткову угоду №1 до договору позики №14/01-14 від 14.01.2014 р., умовами якої було погоджено збільшити суму позики, що надається позикодавцем позичальникові до 600 000,00 грн. На виконання вказаної Додаткової угоди №1 ОСОБА_10 було внесено в касу боржника готівкою 300000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №51 від 01.04.2014 р., копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 Договору позики №14/01-14 встановлено, що позика надається строком до 31.12.2014 р. Пунктом 4.1 вказаного договору також передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві суму позики у строк до 31.12.2014р.

Умовами вищезазначеної Додаткової угоди №1 сторони погодили змінити строк виконання зобов'язання з повернення грошових коштів. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 до договору позики №14/01-14 від 14.01.2014р. позичальник зобов'язується повернути отриману суму позики у повному обсязі 600 000,00 грн. у термін до 10.04.2014 р.

Заявник вказує, що боржник у визначений договором строк не повернув суму позики, проте з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014 р. боржник повернув ОСОБА_10 300000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером, відповідно якого позикодавець (ОСОБА_10) отримав 300000,00 грн. 11.03.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № 14/01-14.

15.04.2014 р. між ОСОБА_10 та TOB "ВЛК-2011" за участю TOB "Металіст- Будметалконструкція" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесію), відповідно до умов якого до TOB "ВЛК-2011" (Нового кредитора) переходило від ОСОБА_10 (Первісного кредитора) право вимоги за усіма зобов'язаннями боржника, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за договором позики № 14/01-14 від 14.01.2014 р.

В силу положень ст. 610, 612 ЦК України, позичальник у встановлений договором строк не повернув залишок грошових коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 300000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору позики № 14/01-14 від 14.01.2014 р. у випадку порушення строків повернення суми позики позичальник зобов'язується сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, нараховану на суму, строк внесення якої порушено, за кожен день такого прострочення.

Заявник надав суду розрахунок пені з урахуванням простроченої суми заборгованості у розмірі 600000,00 грн., здійснений за період з 11.04.2014 р. по 12.05.2014 р., відповідно якого належна до сплати сума пені становить 9600,00 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність заборгованості боржника перед ТОВ "ВЛК-2011" за договором позики № 14/01-14 від 14.01.2014 р. у розмірі 300000,00 грн., належна до сплати сума пені за вказаний період становить 4800,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у загальному розмірі 304800,00 грн., що виникли на підставі договору позики № 14/01-14 від 14.01.2014 р. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна.

04.02.2014 р. між ТОВ "Металіст- Будметалконструкція" та ОСОБА_2 було укладено договір позики №04/02-14, за яким ОСОБА_2 виступав позикодавцем, а Боржник - позичальником. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позики позикодавець погоджується надати позичальникові безвідсоткову позику у розмірі 1021900,00 грн., а позичальник погоджується отримати від позикодавця, належним чином використати і повернути позику та здійснити інші пов'язані з нею платежі згідно з умовами цього договору. Позика є поворотною фінансовою допомогою, яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов'язковою до повернення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеного договору позикодавцем було передано позичальнику грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №17 від 04.02.14 р. та №50 від 01.04.14 р. про прийняття в касу підприємства грошових коштів у загальному розмірі 1021900,00 грн.

В своїх запереченнях боржник зазначає, що на виконання договору №04/02-14 від 04.02.2014 р. йому ОСОБА_2 було передано 1062900,00 грн., проте відповідних доказів щодо передачі або отримання грошових коштів у вказаному розмірі до матеріалів справи не додано.

Пунктом 2.2 договору позики № 04/02-14 від 04.02.2014 р. встановлено, що позика надається строком до 03.04.2014 р. Пунктом 4.1 вказаного договору також передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві суму позики у строк до 03.04.14 р.

Заявник вказує, що боржник у визначений договором строк не повернув суму позики, проте до матеріалів справи боржником були надані: видатковий касовий ордер від 11.02.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_2.) отримав 4000,00 грн. 11.02.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № 04/02-14 від 04.02.2014 р. та видатковий касовий ордер від 31.03.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_2.) отримав 40000,00 грн. 31.03.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № 04/02-14 від 04.02.2014 р.

Тобто, сума заборгованості боржника за договором займу № 04/02-14 від 04.02.2014 р. станом на час звернення до суду із заявою з грошовими вимогами становила 977900,00 грн.

05.04.2014 р. між ОСОБА_2 та TOB "ВЛК-2011" за участю TOB "Металіст- Будметалконструкція" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесію), відповідно до умов якого до TOB "ВЛК-2011" (Нового кредитора) переходило від ОСОБА_2 (Первісного кредитора) право вимоги за усіма зобов'язаннями боржника, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за договором позики №04/02-14 від 04.02.2014 р.

Таким чином, з 05.04.2014 р. TOB "ВЛК-2011" набуло право вимоги до Боржника щодо виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором позики.

В силу положень ст. 610, 612 ЦК України, позичальник у встановлений договором строк не повернув залишок грошових коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 977900,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору позики №04/02-14 від 04.02.2014 р. у випадку порушення строків повернення суми позики позичальник зобов'язується сплатити на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, нараховану на суму, строк внесення якої порушено, за кожен день такого прострочення.

Заявник надав суду розрахунок пені з урахуванням простроченої суми заборгованості у розмірі 1021900,00 грн., здійснений за період з 04.04.2014 р. по 12.05.2014 р., відповідно якого належна до сплати сума пені становить 18898,15 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність заборгованості боржника перед ТОВ "ВЛК-2011" за договором позики №04/02-14 від 04.02.2014 р. у розмірі 977900,00 грн., належна до сплати сума пені за вказаний період становить 18084,45 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у загальному розмірі 995984,45 грн., що виникли на підставі договору позики № №04/02-14 від 04.02.2014р. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна.

03.01.2014 р. між ТОВ "Металіст- Будметалконструкція" та ОСОБА_2 було укладено договір позики №03/01-14-2, за яким ОСОБА_2 виступав позикодавцем, а боржник - позичальником.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позики позикодавець погоджується надати позичальникові безвідсоткову позику у розмірі 700000,00 грн., а позичальник погоджується отримати від позикодавця, належним чином використати і повернути позику та здійснити інші пов'язані з нею платежі згідно з умовами цього договору.

03.01.2014 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору позики №03/01-14-2 від 03.01.2014 р., умовами якої сторони погодили збільшити суму позики, що надається позикодавцем позичальникові до 1680900,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного договору позикодавцем було передано позичальнику грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів про прийняття в касу підприємства грошових коштів у загальному розмірі 1680900,00 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

Пунктом 2.2 договору позики №03/01-14-2 встановлено, що позика надається строком до 31.12.2014 р. Пунктом 4.1 вказаного договору також передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві суму позики у строк до 31.12.2014р.

Умовами вищезазначеної Додаткової угоди №1 сторони погодили змінити строк виконання зобов'язання з повернення грошових коштів. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 до договору позики №03/01-14-2 від 03.01.2014 р. позичальник зобов'язується повернути отриману суму позики у повному обсязі у термін до 06.05.2014 р.

Заявник вказує, що боржник у визначений договором строк не повернув суму позики, проте до матеріалів справи боржником був наданий видатковий касовий ордер від 31.03.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_2.) отримав 978900,00 грн. 31.03.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № 03/01-14-2 від 03.01.2014 р.

Тобто, сума заборгованості боржника за договором займу № 0301-14-2 від 03.01.2014 р. станом на час звернення до суду із заявою з грошовими вимогами становила 702000,00 грн.

07.05.2014 р. між ОСОБА_2 та TOB "ВЛК-2011" за участю TOB "Металіст- Будметалконструкція" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесію), відповідно до умов якого до TOB "ВЛК-2011" (Нового кредитора) переходило від ОСОБА_2 (Первісного кредитора) право вимоги за усіма зобов'язаннями Боржника, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за договором позики №03/01-14-2 від 03.01.2014 р.

Таким чином, з 07.05.2014 р. TOB "ВЛК-2011" набуло право вимоги до Боржника щодо виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором позики.

В силу положень ст. 610, 612 ЦК України, позичальник у встановлений договором строк не повернув залишок грошових коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 702000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору позики №03/01-14-2 від 03.01.14 р. у випадку порушення строків повернення суми позики позичальник зобов'язується сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, нараховану на суму, строк внесення якої порушено, за кожен день такого прострочення.

Заявник надав суду розрахунок пені з урахуванням простроченої суми заборгованості у розмірі 1680900,00 грн., здійснений за період з 07.05.2014 р. по 12.05.2014 р., відповідно якого належна до сплати сума пені становить 5249,93 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність заборгованості боржника перед ТОВ "ВЛК-2011" за договором позики №03/01-14-2 від 03.01.14 р. у розмірі 702000,00 грн., належна до сплати сума пені за вказаний період становить 2192,55 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у загальному розмірі 704192,55 грн., що виникли на підставі договору позики №03/01-14-2 від 03.01.14 р. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна.

04.01.2014 р. між ТОВ "Металіст- Будметалконструкція" та ОСОБА_11 було укладено договір позики № ДГ- 0000001, за яким ОСОБА_11 виступав позикодавцем, а боржник - позичальником.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позики позикодавець погоджується надати позичальникові безвідсоткову позику у розмірі 842000,00 грн., а позичальник погоджується отримати від позикодавця, належним чином використати і повернути позику та здійснити інші пов'язані з нею платежі згідно з умовами цього договору.

На виконання зазначеного договору позикодавцем було передано позичальнику грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів про прийняття в касу підприємства грошових коштів у загальному розмірі 842000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору позики № ДГ-0000001 від 04.01.12 р. встановлено, що позика надається строком до 03.04.2014 р. Пунктом 4.1 вказаного договору також передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві суму позики у строк до 03.04.2014 р.

Заявник вказує, що боржник у визначений договором строк не повернув суму позики, проте до матеріалів справи боржником були надані: видатковий касовий ордер від 19.02.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_11) отримав 10000,00 грн. 19.02.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № ДГ-000001 від 04.01.2012 р.; видатковий касовий ордер від 31.03.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_11) отримав 371000,00 грн. 31.03.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № ДГ-000001 від 04.01.2012 р.; видатковий касовий ордер від 31.03.2014 р., відповідно якого позикодавець (ОСОБА_11) отримав 45000,00 грн. 31.03.2014р. у якості повернення фінансової допомоги згідно договору займу № ДГ-000001 від 04.01.2012р.

Тобто, сума заборгованості боржника за договором займу № ДГ-000001 від 04.01.2012р. станом на час звернення до суду із заявою з грошовими вимогами становила 416000,00 грн.

10.04.2014 р. між ОСОБА_11 та TOB "ВЛК-2011" за участю TOB "Металіст- Будметалконструкція" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесію), відповідно до умов якого до TOB "ВЛК-2011" (Нового кредитора) переходило від ОСОБА_11 (Первісного кредитора) право вимоги за усіма зобов'язаннями боржника, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за договором позики № ДГ-0000001 від 04.01.2012 р.

Таким чином, з 10.04.2014 р. TOB "ВЛК-2011" набуло право вимоги до Боржника щодо виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором позики.

В силу положень ст. 610, 612 ЦК України, позичальник у встановлений договором строк не повернув залишок грошових коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 416000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору позики № ДГ-0000001 від 04.01.2012 p. у випадку порушення строків повернення суми позики позичальник зобов'язується сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, нараховану на суму, строк внесення якої порушено, за кожен день такого прострочення.

Заявник надав суду розрахунок пені з урахуванням простроченої суми заборгованості у розмірі 842000,00 грн., здійснений за період з 04.04.2014 р. по 12.05.2014 р., відповідно якого належна до сплати сума пені становить 15571,23 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність заборгованості боржника перед ТОВ "ВЛК-2011" за договором позики № ДГ-0000001 від 04.01.2012 р. у розмірі 416000,00 грн., належна до сплати сума пені за вказаний період становить 7693,15 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у загальному розмірі 423693,15 грн., що виникли на підставі договору позики № ДГ-0000001 від 04.01.2012 р. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Розпорядником майна сумісно з боржником були розглянуті вимоги ТОВ "ВЛК-2011" та надіслано письмову відповідь на заявлені вимоги у формі повідомлення, яким було визнано грошові вимоги в сумі 2681144,61 грн.

В своїх запереченнях боржник посилається на підписані між ним та ТОВ "ВЛК-2011" акти звірки взаєморозрахунків станом на 12.05.2014 р.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частина 3 коментованої статті визначає ще один принцип оцінки судом доказів, який полягає в тому, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Під визнанням обставин слід розуміти згоду з фактом, на якому інша особа ґрунтує свої вимоги чи заперечення. Отож, виходячи з розподілу обов'язку із доказування, сторона може визнавати ті обставини, які повинна доводити інша сторона. Згідно з цим принципом суд не зв'язаний тим, що сторони визнають певні обставини, а виходячи з вимог ч. 1 коментованої статті, зобов'язаний оцінити докази, що спростовують чи підтверджують ці обставини, в сукупності з іншими доказами.

Дослідивши надані акти, суд не може прийняти їх як належні докази, оскільки вони не містять вичерпної інформації щодо наданих послуг, зокрема не вказано підстав щодо здійснених оплат та надходжень. Крім того, в матеріалах справи містяться відповідні документи, які підтверджують факти надання послуг та здійснення відповідних оплат послуг у встановлених судом розмірах.

Відтак, суд при досліджені матеріалів справи встановив, що вимоги ТОВ "ВЛК-2011" в сумі 2685650,15 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне визнати вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у розмірі 2685650,15 грн., з яких 2652880,00 грн. основного боргу (4 черга задоволення вимог кредиторів) та 32770,15 грн. пені (6 черга задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ "ВЛК 2011" (вх. № 19999 від 16.06.2014 р.) з грошовими вимогами до ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" задовольнити частково.

2. Визнати вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у розмірі 2686868,15 грн., з яких 2652880,00 грн. основного боргу (4 черга задоволення вимог кредиторів), 32770,15 грн. пені (6 черга задоволення вимог кредиторів) та 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів).

3. Відхилити вимоги ТОВ "ВЛК-2011" у розмірі 1887931,16 грн.

Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику, ТОВ "ВЛК-2011".

Суддя Кононова О.В.