АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа №640/7699/13-ц Головуючий
Провадження №22-ц/790/5650/2014 1-ї інстанції: Губська Я.В.
Категорія: витребування майна Доповідач: Трішкова І.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: Кірсанової Л.І., Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 в особі свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 29.04.2004 року був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_7 передала в дар, а він прийняв в дар жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові ( на теперішній час - м. Харків, АДРЕСА_1). Доказом цього є договір дарування від 29.04.2004 року, посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3-744. У подальшому за рішенням суду від 20.11.2007 року за ОСОБА_5 визнано право власності на спірний будинок, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу продав спірний будинок ОСОБА_6, яка, в свою чергу, продала будинок відповідачу ОСОБА_3 Позивач просив витребувати належне йому нерухоме майно, а саме спірний будинок із чужого незаконного володіння, оскільки воно вибуло з його володіння не з його волі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
В уточненій позовній заяві позивач просив витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 ( на теперішній час: м. Харків, АДРЕСА_1) та зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 (на теперішній час: м. Харків, АДРЕСА_1).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що він є законним власником спірного майна, оскільки придбав його за договором купівлі - продажу, який ніким не скасований.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, ніяких заяв до суду не подали.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року позовні вимоги задоволені.
У ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витребуваний житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 ( на теперішній час: м. Харків, АДРЕСА_1).
ОСОБА_3 зобов'язаний передати ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 (на теперішній час: м. Харків, АДРЕСА_1).
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду і відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи порушення судом норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин по справі.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції повністю досліджені надані докази і на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.11,60,212-215 ЦПК України.
Судом встановлено, що 29.04.2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який діяв в інтересах малолітнього (на той час) ОСОБА_4, був укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові, АДРЕСА_1 (на даний час - м. Харків, АДРЕСА_1). Договір посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кретовою О. В. 29.04.2004, реєстровий номер №3-744.
Даний договір дарування від 29.04.2004 року є чинним, даних про його скасування або визнання недійсним суду під час розгляду справи не надано.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2007 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2009 року вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалою від 28.04.2009 року позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
За договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, р. № 40, укладеним ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_11 на підставі довіреності, продав, а ОСОБА_6. придбала житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.05.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, р. № 2879, право власності на вказаний житловий будинок перейшло від ОСОБА_6 до відповідача по даній справі ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Частиною четвертою 4 ст. 722 ЦК України також передбачено, що прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Тобто, для виникнення права власності за договором дарування достатньо факту прийняття дарунку обдарованим. За цією нормою, виникнення права власності на підставі договору дарування не пов'язується з реєстрацією в органах БТІ.
Тому суд першої інстанції правильно визначив, що ОСОБА_13 є належним власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м.Харкові, АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст.388 ЦК України має право витребувати своє майно.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення про витребування майна, що належить позивачеві.
Посилання відповідача на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши адресу спірного майна м. Харків, АДРЕСА_1, не може бути прийнято до уваги, оскільки в рішенні суду вказано, що житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Харкові зараз значиться по документах як житловий будинок по АДРЕСА_1 і є одним і тим же об'єктом права власності. Уточнення адреси спірного будинку не може бути виходом суду за межі позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що спірний житловий будинок вже знищений, а на його місці побудований інший, перевірялось судом першої інстанції і на час ухвалення рішення суду доказів того, що спірний будинок не існує суду не було надано.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Та обставина, що відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді знищив спірний будинок, не може бути підставою для скасування правильного рішення. Зазначена обставина може бути предметом розгляду під час виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Підстав для скасування чи зміни рішення не має.
Керуючись ст..ст.303,307,308,319,314 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий:
Судді: