АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2034/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Кімстачов О. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Пономаренка В. В.

при секретаріАнкудінові О.І.

з участю: апелянта ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

15 травня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона разом із сином інвалідом проживає в приватизованій квартирі АДРЕСА_1. Поверхом вище в квартирі № 34 проживає ОСОБА_8 та її дочка ОСОБА_8, які неодноразово заливають водою її квартиру, що мало місце і 19.10.2012 року.

В результаті наглядного обстеження та вимірів встановлено, що у квартирі внаслідок залиття водою пошкоджено: коридор № 1, ванна кімната № 4, кухня № 2.

Причиною затоплення квартири, як вона вважає, є те, що відповідачка в своїй квартирі встановила бак для води та підкачуючий насос, який при його включенні в період після 22 год. і до ранку створює значний шум, що додатково завдає їй моральних страждань та психологічних переживань.

Моральна шкода їй завдана ще й тим, що від зовнішнього вигляду своєї квартири вона втратила сон і спокій. Це змінило її спосіб життя та зв'язки з оточуючими.

Тому просила суд стягнути з ОСОБА_8.: 3 428 грн. матеріальної шкоди; 5 000 грн. моральної шкоди; 1 500 грн. за проведення технічного обстеження ПП «ТехБудЕксперт» та ТОВ «Контакт-сервіс»; 400 грн. за отримання правової допомоги; зобов'язати відповідача зняти бак та підкачуючий насос.

У судовому засіданні 20 червня 2013 року за клопотанням адвоката позивачки в якості належного відповідача була залучена ОСОБА_8.

02 вересня 2013 року ОСОБА_8 подала заперечення на позов.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6, вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів, що певна поведінка (дії чи бездіяльність) відповідача ОСОБА_8 була неправомірною і що шкода, завдана майну позивача, знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із такою її поведінкою. Суд також вказав, що відповідачкою доведено про відсутність її вини в пошкодженні системи водопостачання в її квартирі, і тому вона не повинна нести відповідальність за пошкодження майна позивача водою, яка протекла з її квартири.

Крім того, суд вважає, що оскільки позивачем не доведено факту вчинення відповідачем щодо неї яких-небудь неправомірних винних дій чи бездіяльності, то в даному випадку не доведено і завдання ОСОБА_6 моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Встановлено, що відповідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 є власником цієї квартири (а.с. 18-19).

19 жовтня 2012 року її квартиру було затоплено. Затоплення приміщень квартири НОМЕР_1 здійснено мешканцями квартири НОМЕР_2, що розташована над квартирою ОСОБА_6 Власником квартири НОМЕР_2 є ОСОБА_8, що стверджується довідкою Уманського відділку ЧООБТІ, наданою позивачкою апеляційному суду.

Власник квартири несе відповідальність за технічний стан всього обладнання, яке знаходиться в межах його квартири і зобов'язаний проводити профілактичні огляди та роботи для підтримання його належного технічного стану.

Оскільки зруйнований кран знаходиться у ванній кімнаті квартири, тому на власника покладена відповідальність за належний технічний стан крану.

Позивачка ОСОБА_6 15 травня 2013 року звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, саме до ОСОБА_8.

Проте, 20 червня 2013 року вона, ОСОБА_6, подала до Уманського міськрайонного суду заяву про заміну первісного позивача ОСОБА_10 на належного відповідача ОСОБА_8, так як остання є її дочкою і фактично проживає в квартирі матері і саме вона зробила затоплення квартири.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

При постановленні ухвали від 30.05.2013 року судом відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_8.

Проте після надходження заяви ОСОБА_6 про заміну неналежного відповідача ОСОБА_8. на належного ОСОБА_8 ухвала судом не виносилася, що є порушенням норм процесуального законодавства. Тобто, в матеріалах справи відсутній процесуальний документ з мотивами та необхідністю такої заміни.

Між тим, як зазначалося вище, ОСОБА_8 не є власником квартири НОМЕР_2, з якої відбулося залиття квартири НОМЕР_1. В матеріалах справи відсутні дані щодо підстав проживання ОСОБА_8 у вказаній квартирі.

02 вересня 2013 року відповідачка ОСОБА_8 в своїх запереченнях зазначила, що 19.10.2012 року в квартирі, де вона проживала, внаслідок технічних причин вирвало кран пральної машини і вода в незначній кількості натекла на підлогу, а як наслідок - було частково підтоплену квартиру, яка розташована поверхом нижче, що належить ОСОБА_6(а.с. 53).

Крім того, в судових дебатах, тези яких додані до справи, представник ОСОБА_8 також наголосив на тому, що остання не є власником квартири НОМЕР_2, кран до пральної машини не встановлювала і взагалі, вона не має ніякого відношення до водопровідного обладнання квартири.

В комісійному акті від 22.11.2012 року, в якому зафіксовано факт залиття квартири НОМЕР_1, зазначено, що ця квартира залита власниками квартири НОМЕР_2 (а.с.17).

Звернення позивачки до суду з даним позовом ґрунтується на нормах цивільного законодавства, а не житлового.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, тобто, власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, а й турбуватися про нього, нести на його утримання певні витрати.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими заяву позивачки ОСОБА_6 щодо залучення саме ОСОБА_8, як належного відповідача по даній справі.

Слід також зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Зазначеною нормою встановлена презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Тобто обов'язок доказування відсутності вини відповідача у затопленні квартири позивача, полягає саме на відповідачеві.

В даному випадку, після залучення ОСОБА_8 в якості відповідача, позовні вимоги були спрямовані саме на її адресу і дослідження в суді проводилися також щодо неї.

За таких обставин, позовні вимоги до ОСОБА_8 не підлягають до задоволення з названих вище підстав.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_8 прийшов до висновку, що позивач не довів, що певна поведінка (дії чи бездіяльність) саме відповідача ОСОБА_8 була неправомірною і що шкода, завдана майну позивача, знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із такою її поведінкою. Суд також вказав, що відповідачкою доведено про відсутність її вини в пошкодженні системи водопостачання в квартирі, де вона лише проживала, і тому вона не повинна нести відповідальність за пошкодження майна позивача.

Колегія суддів вважає за можливе погодитися з таким висновком суду, враховуючи ту обставину, що відповідачка ОСОБА_8 не була власником квартири на момент затоплення.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Претензії щодо власниці ОСОБА_8 не були предметом судового розгляду, оскільки позивачка не вважала її відповідачем по справі. Не мала вона можливості подати відповідні докази та заперечення на пред'явлений до неї позов.

Тому апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо її матеріальної та моральної відповідальності по даному позову ще й тому, що сама позивачка не вважала її відповідачем.

Слід також зауважити, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено направлення апеляційним судом справи на новий судовий розгляд з підстав неналежності відповідача та можливості залучення належного.

Крім того, колегія суддів вважає, що з названих вище підстав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, щодо відмови в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача зняти бак та підкачуючий насос, встановлені в квартирі АДРЕСА_2

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає за можливе визнати рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2014 року по справі ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :