Справа № 740/3364/14 Головуючий у І інстанції Пантелієнко В. Г.
Провадження № 11-кп/795/637/2014
Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Воронцової С.В., Миронцова В.М.,
секретаря судового засідання - Гой Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270180000284 від 05 березня 2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2014 року, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2008 року за ст. ст. 315 ч. 1, 307 ч.2, 69, 70 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з Шосткинської ВК Сумської області № 66 від 04.06.2010 року умовно-достроково на невідбутий термін покарання 10 місяців 18 днів із застосуванням ст. 81 КК України,
визнаного винуватим у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора -Шимка Є.М., обвинуваченого - ОСОБА_2
В С Т А Н О В И Л А:
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2014 року, в якій він просить даний вирок відносно нього змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 3 роки.
Даним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1277 гривень 64 копійки витрат за проведення судово-товарознавчих експертиз.
Питання речових доказів вирішено в порядку вимог ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що, вирішуючи питання про вид та міру покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до середньої тяжкості та тяжких, його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, обставину, що пом'якшує покарання щире каяття; обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів. Про те суд першої інстанції не врахував в повній мірі інші пом'якшуючі обставини, наявність яких підтверджувалась наданими до суду доказами, а саме: повне відшкодування завданої ним матеріальної та моральної шкоди всім потерпілим, а також звернення потерпілих до суду про призначення йому покарання без позбавлення волі. Вважає, що його ізоляція від суспільства може негативно відобразитись на його здоров'ї та на здоров'ї його батьків, з якими він проживає та надає їм необхідну допомогу в повсякденному житті та в веденні господарства.
Потерпілий ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, в яких просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, так як ОСОБА_2 не відшкодував йому завдані злочином збитки, не вибачився, а тому повинен відбувати покарання призначене судом.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Суд першої інстанції встановив, що в середині лютого 2014 року в денний час перебуваючи біля господарства АДРЕСА_2 ОСОБА_2 проник до господарського приміщення (сараю), звідки шляхом злому навісного замка таємно викрав електродрель марки «И3-1032» вартістю 199 гривень, алюмінієву каструлю з кришкою ємністю 40 літрів вартістю 220 гривень, цинкове відро ємністю 15 літрів вартістю 10 гривень, що належать ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 429 гривень.
В кінці лютого 2014 року в денний час ОСОБА_2 проник на огороджену по всьому периметру територію господарства АДРЕСА_3, де в подальшому шляхом злому навісного замка проник до господарського приміщення, звідки повторно вчинив крадіжку металобрухту, що для потерпілої матеріальні цінності не являє та деревообробного станка вартістю 2300 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 2300 гривень
На початку березня 2014 року, в денний час, ОСОБА_2 проник на огороджену по всьому периметру територію господарства АДРЕСА_3, де в подальшому шляхом злому навісного замка проник до господарського приміщення, звідки повторно, вчинив крадіжку холодильника марки «Донбас» вартістю 605 гривень, металопластикового вікна вартістю 1650 гривень та іншого металобрухту, що для потерпілої матеріальної цінності не являє, після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2255 гривень.
25 травня 2014 року близько 23-ї години ОСОБА_2 шляхом вільного доступу прибув на територію господарства АДРЕСА_4, де на той час на подвір'ї знаходився картоплезбиральний комбайн, який належить ОСОБА_3. ОСОБА_2 повторно таємно здійснив крадіжку запчастин від комбайну, а саме: лемеха вартістю 65 гривень, верхнього транспортера до комбайна вартістю 1368,09 гривень та транспортерного ланцюга до комбайну вартістю 129,60 гривень після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд. Злочинними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 заподіяна матеріальної шкоди на загальну суму 1562,69 гривень.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити з вказаних в ній підстав, вирок суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, врахувавши всі обставини, які пом'якшують покарання, а також те, що у 2011 році згорів їх будинок, де він мешкав з батьками, його мати - пенсіонерка, думку прокурора, який вважав вирок суду обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України та визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_2 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що в середині лютого 2014 року, в денний час, перебуваючи біля господарства АДРЕСА_2 ОСОБА_2 проник до господарського приміщення (сараю), звідки шляхом злому навісного замка таємно викрав електродрель марки «И3-1032» вартістю 199 гривень, алюмінієву каструлю з кришкою ємністю 40 літрів вартістю 220 гривень, цинкове відро ємністю 15 літрів вартістю 10 гривень, що належать ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 429 гривень.
В кінці лютого 2014 року в денний час ОСОБА_2 проник на огороджену по всьому периметру територію господарства АДРЕСА_3, де в подальшому шляхом злому навісного замка проник до господарського приміщення, звідки повторно вчинив крадіжку металобрухту, що для потерпілої матеріальні цінності не являє та деревообробного станка вартістю 2300 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник заподіявши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 2300 гривень
На початку березня 2014 року, в денний час, ОСОБА_2 проник на огороджену по всьому периметру територію господарства АДРЕСА_3, де в подальшому шляхом злому навісного замка проник до господарського приміщення, звідки повторно, вчинив крадіжку холодильника марки «Донбас» вартістю 605 гривень, металопластикового вікна вартістю 1650 гривень та іншого металобрухту, що для потерпілої матеріальної цінності не являє, після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2255 гривень.
25 травня 2014 року близько 23-ї години ОСОБА_2 шляхом вільного доступу прибув на територію господарства АДРЕСА_4, де на той час на подвір'ї знаходився картоплезбиральний комбайн, який належить ОСОБА_3. ОСОБА_2 повторно таємно здійснив крадіжку запчастин від комбайну, а саме: лемеха вартістю 65 гривень, верхнього транспортера до комбайна вартістю 1368,09 гривень та транспортерного ланцюга до комбайну вартістю 129,60 гривень після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд. Злочинними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 заподіяна матеріальної шкоди на загальну суму 1562,69 гривень.
Такі обставини знаходять своє підтвердження в показаннях обвинуваченого ОСОБА_2, який в ході судового провадження в суді першої інстанції визнав свою вину повністю у скоєному, щиро розкаявся.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті та у вироку суду. Зазначив, що в скоєному щиро кається і просить суд його суворо не карати, врахувати думку потерпілих і залишити його на свободі, так як він мешкає з батьками та дідусем, його мати - пенсіонерка, вони потребують його допомоги, він потерпілим: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відшкодував матеріальну і моральну шкоду у повному обсязі, а з потерпілим ОСОБА_3 домовились про її відшкодування і він домовленість виконає, а також просить врахувати, що в 2011 році у нього і-за електропроводу згорів будинок.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Умисні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), що належить ОСОБА_4 поєднаному з проникненням у приміщення, таємному викраденні чужого майна (крадіжка), що належить ОСОБА_5, вчинене повторно, поєднаним з проникненням у приміщення, за ч.2 ст. 185 КК України як умисні дії, що виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), що належить ОСОБА_3, вчиненому повторно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставини, що пом'якшує його покарання: щире каяття, обставини, що обтяжує його покарання - рецидив злочинів. Разом з тим суд не врахував в повній мірі інші пом'якшуючі обставини, наявність яких підтверджувалась наданими до суду доказами, а саме: повне відшкодування завданої ним матеріальної та моральної шкоди потерпілим, а також звернення потерпілих до суду про призначення йому покарання без позбавлення волі та те, що обвинувачений виключно позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з батьками та дідусем та надає їм необхідну допомогу в повсякденному житті та в веденні господарства.
Оцінюючи зазначене та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, того, що покарання має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню обвинуваченого, а також запобігти вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами, й не повинно бути карою та розправою за вчинення злочину, колегія суддів вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_2 можливо застосувати ст.75 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначення покарання, відповідного зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, особою винного та обставинами, що впливають на визначення його виду і розміру, має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню засудженого.
При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Так, поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 проживає разом з батьками та дідусем похилого віку, його мати являється пенсіонеркою, та надає їм необхідну допомогу в повсякденному житті та в веденні господарства, він характеризуються за місцем проживання виключно позитивно, повне відшкодування завданої ним матеріальної та моральної шкоди потерпілим, а також звернення потерпілих до суду про призначення йому покарання без позбавлення волі.
Як в ході досудового розслідування так і в суді першої та апеляційної інстанції, обставин, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_2 становить небезпеку для суспільства та, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, не встановлено. Мета покарання - це виправлення та перевиховання особи, яка скоїла злочин та попередження скоєння нею нових злочинів та не повинно бути карою та розправою за скоєння злочину. Ті обставини, що обвинувачений вчинив вказані кримінальні правопорушення, його суспільна небезпечність не є безумовною підставою для призначення йому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
З огляду на викладене та враховуючи наведені конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 (виключно позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з батьками та дідусем похилого віку, яких доглядає і допомагає їм по господарству, визнав вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілим, думку потерпілих про міру покарання) і відповідно до вимог ст. 75 КК України, колегія суддів вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з встановленням максимального іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і буде відповідати основним засадам та принципам індивідуалізації, обгрунтованості, гуманності, законності та справедливості призначення покарання, та дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії та стати на шлях виправлення в результаті проведення органами кримінальної виконавчої інспекції профілактичних заходів.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що наведені конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Таким чином вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 підлягає зміні.
Доводи потерпілого ОСОБА_3 в його запереченнях на апеляційну скаргу про те, що обвинувачений ОСОБА_2 повинен реально відбувати призначене судом першої інстанції покарання спростовуються його заявою від 05 серпня 2014 року, що мається в матеріалах справи та в якій він просив не визнавати його в даному кримінальному провадженні цивільним позивачем, так як до суду з позовною заявою він поки що звертатися не збирається, а ОСОБА_2 обіцяє повернути або відшкодувати йому всі завдані ним збитки, а тому просив не позбавляти ОСОБА_2 волі (а.п. 222). Також в матеріалах справи маються заяви інших потерпілих: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких вони не мають ніяких матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_4 погоджуються з будь - яким покаранням, яке буде призначено судом, а ОСОБА_5 просить призначити покарання без позбавлення волі (а.п. 223, 224). Крім цього, в матеріалах справи мається виключно позитивна характеристика на обвинуваченого ОСОБА_2 по місцю проживання, згідно якої він проживає разом с батьками, допомагає їм по господарству, з сусідами у дружніх відносинах (а.п. 158). Крім того, потерпілі не заявляли до суду цивільних позовів, а обвинувачений добровільно відшкодовував заподіяну шкоду потерпілим.
Крім того, суд безпідставно вказав судимість обвинуваченого ОСОБА_2 за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 листопада 2003 року за ч. 2 ст. 263 КК України.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (із внесеними змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що у вступній частині вироку вказана погашена судимість обвинуваченого ОСОБА_2 за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 листопада 2003 року, тому вона підлягає виключенню із вступної частини вироку.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону та порушень прав обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2014 року щодо ОСОБА_2 - змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої інспекції.
Виключити із вступної частини вироку посилання суду на судимість від 24 листопада 2003 року.
У решті цей вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
Григор’єва В.Ф. Воронцова С.В. Миронцов В.М.