АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/371/14 Справа № 183/1427/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Лила В.М. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Сенченка І.М.

за участю прокурора - Воєвода А.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Воєводи А.Г. на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року відносно

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Великий Бобрик Краснопільського району

Сумської області, раніше не судимого.

Цією постановою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України повернута прокурору Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері для проведення додаткового розслідування.

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він з корисливих мотивів вирішив шляхом обману (шахрайства) заволодіти чужим майном - бюджетними коштами військової частини А1126, стягнувши їх за підробленими виконавчими листами суду за наступних обставин.

У червні-серпні 2007 року ОСОБА_2, достовірно знаючи, що позови про стягнення з військової частини А1126 грошової компенсації за непотримане продовольче забезпечення на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя не подавалися, а відтак судом не розглядалися, рішення про задоволення таких позовів судом не постановляли ся, пришукав завідомо підроблені документи - виконавчі листи Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з виконання рішення, начебто винесеного судом 14 серпня 2007 року у справі № 2-2119/07 про стягнення з військової частини А1126 грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення на користь ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в сумі 44688,20 гривень кожному, а також на користь ОСОБА_10 - в сумі 43508,14 гривень.

12 листопада 2007 року ОСОБА_2 направив поштою заяви від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 заяви про відкриття виконавчого провадження, разом із завідомо підробленими документами - виконавчими листами Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з виконання рішення, начебто винесеного судом 14 серпня 2007 року у справі №2-2119/07 про стягнення з військової частини А1126 грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по 44688,20 гривень кожному, а також на користь ОСОБА_10 - у сумі 43508,14 гривень до відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.358 КК України - використання завідомо підроблених документів.

28 та 29 листопада 2007 року ОСОБА_2, а також на його прохання ОСОБА_12, який не був обізнаний про протиправні наміри ОСОБА_2 пред'явивши довіреності від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, від касира ДФ АТ «Індекс-Банк» у м. Новомосковську Дніпропетровської області ОСОБА_14 отримали, стягнуті під час виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами, з військової частини А1126 бюджетні кошти на загальну суму 266949,14 гривень. Одержаними таким чином коштами ОСОБА_2 заволодів і розпорядився на власний розсуд, чим скоїв злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд своє рішення обґрунтував тим, що досудове слідство проведено з порушенням вимог ст.112 КПК України, згідно яких у справах про злочини, передбачені ст.ст.190, 358 КК України досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ, та не вповноваженою особою, оскільки на час вчинених подій 2007 року ОСОБА_2 не був військовослужбовцем або працівником військової частини, і не було встановлено факту вчинення злочину групою осіб. Що дає підстави вважати, що досудове слідство проведено з допущенням неправильності слідства і ця неправильність не може бути усунена в судовому засіданні та є підставою для скасування вироку. В постанові суд вказав на невідповідність вимог закону висновкам слідства та фактичним обставинам справи, що є істотною перешкодою до постановлення судового рішення. Така неправильність досудового слідства не може бути усунута в умовах судового розгляду, тому кримінальна справа підлягає поверненню на досудове розслідування, в ході якого слідчому необхідно виконати вимоги ст.ст.22, 64 КПК України 1960 року, в тому числі провести досудове розслідування уповноваженою на те особою.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує, що суд в постанові не навів - при вчиненні яких саме процесуальних дій і при прийнятті яких процесуальних рішень були неправильно або безпідставно застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону, та чому без усунення таких порушень справа не може бути розглянута в суді. Також доводи суду про те, що досудове розслідування було проведено не вповноваженою особою, вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно ч.ч.1,7 ст.112 КПК України, за постановою прокурора області слідчими прокуратури можуть розслідуватись будь - які злочини, а право визначення підслідності надано прокурору, який здійснює нагляд за досудовим слідством. 19 грудня 2011 року постановою прокурора Запорізької області підслідність кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України, визначено за військовою прокуратурою Південного регіону України. Зазначає про те, що питання підслідності було предметом розгляду апеляційного суду Дніпропетровської області, де в ухвалі суду від 21 лютого 2013 року, вказано що доводи про порушення органом досудового розслідування у цій кримінальній справі правил підсудності є безпідставними.

Обвинуваченим ОСОБА_2 на апеляцію прокурора принесені заперечення, в яких прохає в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити. Вказує, що досудове слідство по даній кримінальній справі проводила не уповноважена на те особа і зібрані нею докази не можуть бути допустимими, оскільки не було встановлено причетність до скоєння інкримінуємих йому злочинів жодного військовослужбовця, тому слідчий, після встановлення таких обставин, повинен був передати справу прокурору для направлення її за підслідністю, чого не зробив, допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду, і є перешкодою для постановлення судового рішення.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.281 КПК України (в редакції 1960 року) повернення справи для додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Направляючи кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування, суд вказав, що досудове слідство по даній кримінальній справі в порушення вимог ст.112 КПК України в редакції 1960 року було проведено не вповноваженою особою і ці підстави є виключними, які зобов'язують суд повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування органами внутрішніх справ.

Посилання суду на порушення органом досудового слідства вимог ст.112 КПК України, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.112 КПК України 1960 року - за постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочин, не зазначені в частині першій цієї статті. За вимогами ч.7 ст.112 КПК України прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність.

Так, 19 грудня 2011 року прокурором Запорізької області було порушено кримінальну справу відносно адвоката ОСОБА_2 за ч.4 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України, об'єднано з кримінальною справою, порушену за фактом заволодіння невстановленими особами шляхом обману чужим майном, яким є бюджетні кошти військової частини, та постановою від 19 грудня 2011 року направлено справу за підслідністю до військової прокуратури Південного регіону України, слідчий якої прийняв справу до свого провадження.

Суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, послався також на те, що залишилися не з'ясованими такі обставини справи, встановлення яких має суттєве значення для прийняття законного рішення, при цьому не вказав - які саме обставини залишилися нез'ясованими, без встановлення яких суд не має можливості прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Щодо посилання суду на рішення Новомосковського міськрайсуду про скасування постанови слідчого військової прокуратури Південного регіону щодо ОСОБА_15, в тому числі і з підстав порушення вимог ст.112 КПК України в редакції 1960 року, то оскаржувана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_15, була винесена слідчим військової прокуратури, тоді як кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була порушена прокурором області, яким було визначено підслідність.

Необґрунтованими є посилання ОСОБА_2 в запереченнях на недопустимість доказів, отриманих внаслідок порушення вимог підслідності, оскільки питання щодо оцінки доказів є прерогативою суду при постановленні судового рішення.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не обґрунтовано було направлено зазначену справу прокурору для додаткового розслідування, тому постанова суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає про визначення даного питання під час розгляду 21 лютого 2013 року Судовою палатою з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги прокурора на постанову Новомосковського міськрайсуду від 11 грудня 2012 року про направлення справи на додаткове розслідування і з цих підстав в тому числі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 розділу Х1 «Перехідних положень» КПК України 2012 року, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Воєводи А.Г. на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року - задовольнити.

Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України прокурору Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Судді