Справа №489/2547/14-ц 13.10.2014 13.10.2014 13.10.2014
Провадження №22-ц/784/2287/14 Головуючий у першій інстанції: Кокорєв В.В.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Кутової Т.З.,
суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,
за участю позивачки - ОСОБА_3 її представника - ОСОБА_4, представника позивача - ОСОБА_4, представників відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_7
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2014 року по справі за позовом
ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_8
до
ОСОБА_7, Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції
(далі - Ленінський ВДВС ММУЮ)
про
звільнення майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження, -
в с т а н о в и л а :
8 квітня 2014 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, Ленінського ВДВС ММУЮ про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження.
Позивачі зазначали, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27.01.2014 року на користь ОСОБА_7 стягнуто з ОСОБА_3 - 88 990 грн., з неї, як законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 88 990 грн., з ОСОБА_8 - 266 970 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 07.09.2011року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, як із спадкодавців після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в межах вартості майна отриманого у спадщину. Ленінським районним судом м. Миколаєва за вказаним рішенням було видано виконавчі листи. Під час виконавчого провадження державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ було накладено арешт на все їх майно та оголошено заборону на його відчуження. Крім того, 21.03.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про розшук транспортних засобів.
Посилаючись на викладене, та на те, що арешт було накладено в межах суми боргу, а не в межах вартості майна отриманого у спадщину, а також, що арешт накладено на транспортні , які належать позивачам і не є спадковим майном після смерті ОСОБА_9, позивачі просили звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження на все майно, що належить їм, накладений постановою Ленінського ВДВС ММУЮ від 17.03.2014 року, в тому числі транспортні засоби.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2014 року позов ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження, накладені постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ від 06.03.2014 року у виконавчому провадженні № 42306027, належного на праві власності ОСОБА_3, майна: автомобіль MAN 18 224, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль MAN 18 264, реєстраційний номер НОМЕР_3, автомобіль MAN 18 224, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_4, автомобіль BMW 7401, реєстраційний номер НОМЕР_5, автомобіль VOLKSWAGEN LT 45, реєстраційний номер НОМЕР_6. В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовлено. Також відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_8
В апеляційній скарзі, Ленінський ВДВС ММУЮ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просиві рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_3
ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, яки приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив з того, що право власності є непорушним і позивачка, як власниця майна має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Проте, з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можливо.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 січня 2014 року на користь ОСОБА_10 стягнуто з ОСОБА_3 - 88 990 грн., з ОСОБА_3, як законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - 88 990 грн., ОСОБА_8 - 266 970 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 07.09.2011 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, як із спадкодавців після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в межах вартості майна отриманого у спадщину (а.с.4-6).
14 лютого 2014 року на підставі вказаного рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва було видані виконавчі листи (а.с. 65, 64).
Державним виконавцем Ленінського відділу ДВС ММУЮ 5 березня 2014 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за зазначеними виконавчими листами (а.с.49,74).
В подальшому постановами державного виконавця від 6 березня 2014 року та 17 березня 2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (а.с. 7-8).
Також постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ від 21 березня 2014 року оголошено розшук майна боржника ОСОБА_3, а саме транспортні засоби, що належать останній (а.с. 98-99).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
За положеннями статті 8 Закону сторонами у виконавчому проваджені є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична особа або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Права сторін виконавчого провадження передбачені статтею 12 Закону, зокрема оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З наведених норм слідує, що до суду може звернутися особа, яка вважає себе власником майна на яке накладено арешт і вказана особа не є учасником виконавчого провадження.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі є власниками майна на яке накладено арешт і їх право власності ніким не оспорюється.
Крім цього, позивачі є сторонами виконавчого провадження, а саме боржниками і в силу наведених норм наділені відповідними права та обов'язками у виконавчому провадженні. Для захисту їх прав установлений спеціальний порядок, передбачений ст. 12 Закону, а саме шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
На зазначені обставини суд належної уваги не звернув та не роз'яснив позивачці про відповідний законний спосіб захисту її майнових прав.
За таких обставин, рішення суду в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у зв'язку з невірно обраним способом захисту підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_8 суд виходив з того, що останній не є власником транспортних засобів на які накладено арешт, проте такий висновок не впливає на законність ухваленого по суті рішення, яке в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2014 року - в частині задоволення частково вимог ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції та ОСОБА_7 про звільнення майна з- під арешту та зняття заборони на його відчуження - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: