Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
5 лютого 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової колегії у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2. представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубровицького районного суду від 17 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про солідарне відшкодування 4 131 гривні 30 копійок матеріальної і 10 000 моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки.
На обгрунтування позову зазначав, що автомобілем «ВАЗ 21013» під керуванням ОСОБА_3 йому було заподіяно матеріальної і моральної шкоди у виді пошкодження автомобіля «ЗАЗ-ДЕУ». Власником автомобіля «ВАЗ-21013» є ОСОБА_5.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 частково зменшив свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, просивши суд стягнути солідарно із відповідачів на його користь цю шкоду розміром у 1 773 гривні 68 копійок. У решті свої вимоги залишив без змін.
Рішенням Дубровицького районного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 773 гривні 68 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 гривню судового збору та 1 000 гривень понесених витрат на правову допомогу.
Повністю не погодившись із рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. У скарзі покликався на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у незастосуванні норм матеріального права, які підлягали застосуванню; порушенні норм процесуального права та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.
У апеляційній скарзі вказував, що районний суд не дослідив «Звіт №5П спеціаліста-автотоварознавця про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ЗА-ДЕУ Т13110, держномер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при
ДТП станом на 26.07.07 р.», який міститься в матеріалах справи. Там вказано, що заміні підлягало праве переднє крило і повторювач покажчика повороту, а передні праві двері
Справа № 22-232\00 Головуючий в 1 інстанції:Красько В.Й.
Категорія: 30, 34 Доповідач: Хилевич С.В.
підлягали лише відновлювальному ремонту. Cуд при обґрунтуванні матеріальної шкоди, крім «Звіту спеціаліста-автотоварознавця…», взяв до уваги також наявні документи про придбання ОСОБА_1 додаткових деталей, які не були пошкодженні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не потребували заміни витрати на відновлювальний ремонт інших частин автомобіля.
На його думку, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, не додержав вимог ст. 88 ЦПК України щодо пропорційного присудження судових витрат і повністю поклав на ОСОБА_3 обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Оскільки страховим відшкодуванням повністю покрито понесені ОСОБА_1 збитки, тому переконаний, що в нього відсутнє право вимоги.
Разом з тим, посилається на те, що заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди позивачу є недоведеним.
Просив скасувати рішення Дубровицького районного суду від 17 грудня 2008 року і ухвалити нове про відмову в позові.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5, бувши належним чином повідомленими про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Частково задовольняючи позов, районний суд виходив із обгрунтованості матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, розміром у 1 773 гривні 68 копійок, доведеності моральної шкоди розміром у 3 000 гривень і судових витрат.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2007 року о 9 годині 40 хвилин на прилеглій території залізничного вокзалу у м. Дубровиця ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21013, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, з порушенням п. 10. 1 Правил дорожнього руху, пошкодив автомобіль ЗАЗ-ДЕУ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ЗАЗ-ДЕУ зазнав механічних пошкоджень у виді вм'ятини на правому передньому крилі розміром у 58х50х4 см., деформації правих передніх дверей, розбиття правого переднього повторювача показчика повороту (а.с. 6-6, зворот).
Ця обставина також підтверджується постановою від 22 серпня 2007 року, якою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7).
За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено цю постанову.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ-21013», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, вказано про право ОСОБА_3 на керування цим автомобілем.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність,допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За «Звітом № 5П спеціаліста-автотоварознавця про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ-ДЕУ Т13110, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 26.07.2007 року»,матеріальний збиток, завданий власникові ЗАЗ-ДЕУ Т13110, держаномер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає з ПДВ: 2 366 гривні 34 копійки (а.с.а.с. 103-112).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Встановлено, що районний суд при обґрунтуванні понесеної ОСОБА_1 матеріальної шкоди частково використав неналежні докази і прийшов до хибного висновку про заподіяння йому збитків ОСОБА_3 розміром у 4 131 гривню 30 копійок, що, за переконанням колегії суддів, значно перевищує розмір реально понесених збитків.
Так, зазначена сума коштів була витрачена ОСОБА_1 на ремонтно-відновлювальні роботи, які не були передбачені «Звітом № 5П спеціаліста-автотоварознавця про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ-ДЕУ Т13110, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 26.07.2007 року».
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
За проаналізованих обставин, колегія суддів знаходить, що винність ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди є доведеною.
26 вересня 2007 року закритим акціонерним товариством страховою компанією «Український страховий альянс» на користь позивача проведено виплату страхового відшкодування сумою у 2 357 гривні 62 копійки (а.с. 44).
Таким чином, матеріальною шкодою, непокритою страховим відшкодуванням, яка підлягає відшкодуванню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, виявляється сума у 8 гривень 72 копійки, що вираховується шляхом віднімання від суми у 2 366 гривень 34 копійок, тобто розміру збитків, суми у 2 357 гривень 62 копійки, тобто страхового відшкодування.
Разом з тим, висновок районного суду про визначення розміру моральної шкоди у 3 000 гривень суперечить нормам матеріального права.
Так, частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи із засад розумності і справедливості, беручи до уваги наявність причинного зв'язку між дорожно-транспортною пригодою і пошкодженням автомобіля, вину ОСОБА_3 у цій пригоді і в зв'язку з цим вимушеності змін у житті ОСОБА_1, його душевних переживаннях з приводу пошкодження транспортного засобу, затрачених часу і зусиллях на відновлення автомобіля, колегія суддів знаходить, що розмір моральної шкоди має становити 1 000 гривень.
Позов до ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки законним володільцем, який керував транспортним засобом і безпосередньо винен у дорожньо-транспортній пригоді, є ОСОБА_3, який має особисто нести цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду.
Також апеляційний суд вважає, що рішення в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу розміром у 1 000 гривень та судового збору розміром у 51 гривню не ґрунтується на вимогах закону.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із сплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. З матеріалів вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат на допомогу адвоката взята до уваги лише умова договору, за якою сплачено 1 000 гривень (а.с. 17, зворот). Щодо судового збору, то ОСОБА_3 підлягає звільненню від його сплати як особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи обсяг допомоги адвоката і витрачений ним час, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір відшкодування витрат на правову допомогу у 500 гривень. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи мають становити 30 гривень.
Враховуючи порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубровицького районного суду від 17 грудня 2008 року - задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду від 17 грудня 2008 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8 (вісім) 72 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 (одна тисяча) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром у 30 гривень та витрати на правову допомогу розміром у 500 гривень..
Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: