Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2119/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Русіна А. А.
Доповідач Белінська І. М.
РІШЕННЯ
Іменем України
09.10.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Карпенка О.Л.,
Чельник О. І.
при секретареві - Аліксійчук І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 3 червня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP25960150, укладеним 19.11.2006 року, за яким відповідачка отримала кредит в сумі 1223,28 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачка не виконала умови договору, внаслідок чого заборгованість станом на 16.04.2014 року склала 18 948,75 грн: у тому числі 1223 грн.30 коп. - за кредитом; 6136,58 грн. - за процентами за користування кредитом; 11 589 грн.87 коп. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором. Наказом Новоукраїнського районного суду від 24.04.2009 року з відповідачки на користь позивача була стягнута заборгованість в сумі 4276 грн.36 коп., тому заборгованість зменшується на цю суму і становить 14 672 грн.39 коп. Крім того, відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг відповідачці нараховано штраф у сумі 500 грн.(фіксована частина) та 733 грн.62 коп. (процентна складова).
Остаточна сума заборгованості складає 15 906 грн.01 коп.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 3 червня 2014 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення через порушення норм матеріального права, невідповідність висновку суду обставинам справи. Вказується на те, що суд безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачем. Оскільки відповідачем не було здійснено жодної сплати коштів у повернення кредиту, а строк кредитного договору закінчився 19.05.2008 року, - позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском позовної давності, яка закінчилась 20.05.2013 року, тобто через 5 років з дати спливу кінцевої дати повернення коштів за договором.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача Бистрова С.А., який заперечував проти скарги, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Обов'язок відповідачки виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526, 527, 530 та 1054 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 16.04.2014 року, виникла заборгованість в сумі 15 906 грн.01 коп., розмір якої підтверджено долученим до матеріалів справи розрахунком та копією судового наказу Новоукраїнського районного суду від 24.04.2009 року, яким з відповідачки на користь позивача було стягнуто 4 276 грн.36 коп. заборгованості за цим же кредитним договором.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та пені.
Пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є складовою частиною кредитного договору, передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (а. с. 12).
У п. 5.3 цього договору зазначено, що при порушенні позичальників строків по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Згідно наданого банком розрахунку розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором становить 11 589 грн. 87 коп.
Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що судовим наказом з ОСОБА_5 було стягнуто заборгованість за кредитом («тіло») та процентами за користування кредитними коштами. Отже, станом на 16.04.2014 року розмір заборгованості за кредитним договором складається із заборгованості про процентам - 3 082 грн.52 коп. ( 6135грн.58 коп.- (4 276 грн.36 коп.- 1223 грн.30 коп.), пені - 11 589 грн.87 коп. та штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та 733 грн.62 коп. (процентна складова). Розмір збитків при цьому дорівнює розміру заборгованості по процентах.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» у п.27 роз'яснив, що положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розмір нарахованої банком пені в розмірі 11 589 грн. 87 коп. значно перевищує розмір збитків, що є підставою для її зменшення до 6 589 гривень ( на 5000 гривень 01 коп.)
Суд першої інстанції наведеного не врахував та не застосував закон, який підлягав застосуванню, чим порушив норми матеріального права, що відповідно до п.4ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення у частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідачки за прострочення виконання зобов'язань по погашенню кредиту.
Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалістю 5 років.
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зважаючи на умови кредитного договору, відповідно до яких погашення заборгованості мало здійснюватися шляхом щомісячного платежу у сумі 82 грн.45 коп., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами згідно з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка»)(Стандарт), у період сплати, за який приймається період з 10 по 17 число кожного місяця, - прострочення позичальника почалося у грудні 2006 року, тобто наступного місяця після отримання кредиту.
На час пред'явлення цього позову позовна давність за вимогами по погашенню заборгованості за цим кредитним договором не сплила, оскільки у квітні 2009 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в сумі 4276 грн.36 коп., чим був перерваний перебіг позовної давності ( ч.2ст.264 ЦК України).
Відповідно до ч.3ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.
Доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності, перебіг якої почався з наступного дня після закінчення терміну договору, не ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права, якими урегульовані спірні правовідносини. Посилання на те, що переривання перебігу позовної давності не відбулося, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок видачі судового наказу по стягненню заборгованості за кредитними договорами, не може бути взяте до уваги, оскільки на час видачі судового наказу стаття 96 ЦПК України була чинною у редакції від 16.06.2007 року, п.1ч.1 якої передбачалося, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Відповідно до ч.3ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 3 червня 2014 року змінити в частині визначення розміру заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP25960150 від 19.11.2006 року в розмірі 10 906 ( десять тисяч дев'ятсот шість) гривень.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: