АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11/791/1385/2013 Головуючий в І інстанції Бойко М.С.

Категорія: ст. 115 ч.1

КК України Доповідач: Вороненко Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року грудня місяця «24» дня

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючої :Вороненко Т.В. Суддів: Бугрименка В.Г., Черствої Є.О.

З участю прокурора : Чіпчева В.О.

захисника: ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

потерпілого: ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3; засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1; прокурора, на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від « 13» червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ст. 115 ч.1 КК України на 9 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід - залишено - взяття під варту.

Строк відбування покарання відраховано з 23.10.2011 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування: матеріальної шкоди у сумі 5397 грн. та моральної шкоди 200 000 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 22.10.2011 року приблизно о 2130годин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе-бару ПП «ОСОБА_21», розташованого по АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_5, що виникла на ґрунті особисто неприязних стосунків, переслідуючи прямий умисел на позбавлення життя останнього, наніс ОСОБА_5 удар ножем в життєво важливий орган - шию, в результаті тяжкого тілесного ушкодження ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть потерпілого.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 посилаючись на те, що засуджений тільки частково визнав себе винуватим у вчиненні убивства, намагався перекласти провину на потерпілого, що свідчить, що ОСОБА_2 хоче уникнути справедливого покарання, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та призначити покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.

Захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 в апеляції вказує на незаконність вироку, так як судом істотно порушені, на його думку, вимоги КПК України, а саме - ст. 334 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку не зазначений мотив злочину, вважає, що вирок ґрунтується на непослідовних показах свідків, а суперечності в їх показах та показах засудженого є вкрай суттєвими. Зазначає, що суд не дав оцінки наявним у ОСОБА_2 тілесним ушкодженням та матеріалами адміністративної справи щодо потерпілого. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, так як його підзахисний захищався від посягання ОСОБА_5 та ще інших осіб. Покликається на те, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання захисту про допит в якості свідка дільничного інспектора ОСОБА_20., який міг охарактеризувати поведінку потерпілого під час затримання на виборах.

Вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції з доповненнями також посилається на порушення судом вимог КПК України, вважає, що суд необґрунтовано поклав в основу вироку покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та не взяв до уваги висновки судово-медичної експертизи, зазначає, що в показах вказаних свідків, а також ОСОБА_9, ОСОБА_10 є невідповідність, на що не звернув увагу суд. Просить даний вирок скасувати та постановити новий вирок.

А в доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує, що на його думку, в порушення закону суд не фіксував судовий процес аудиозаписом. І просив вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Прокурор в апеляції не оспорюючи винуватості ОСОБА_2 і кваліфікації його дій, вважає вирок м'яким з огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив його у нетверезому стані, вів себе зухвало у громадському місці, після вчинення злочину зник з місця пригоди та позбувся знаряддя злочину, а тому призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, просить вирок в цій частині скасувати та постановити новий вирок, засудивши ОСОБА_2 за ст. 115 ч.1 КК України на 13 років позбавлення волі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій; заслухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи і потерпілого, інші апеляції вважав безпідставними, міркування засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію з доповненнями та частково апеляцію захисника, його останнє слово; адвоката ОСОБА_1, що підтримав позицію підзахисного, а свою апеляцію частково, інші апеляції вважав безпідставними; потерпілого і його представника ОСОБА_4, які просили задовольнити їх та прокурора апеляції, а апеляції засудженого та його захисника залишити без задоволення, колегія суддів вважає, що всі апеляції не підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Посилання в апеляціях засудженого та його адвоката про порушення судом вимог ст. 334 КПК України (1960р.) є неспроможним.

Як вбачається з вироку, суд повністю дотримався вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина даного судового рішення містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, зокрема, суд обґрунтовано дійшов висновку, що злочин вчинено ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязне них стосунків з потерпілим, які виникли під час сварки між ними.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочинів, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується зібраними по справі та перевіреними в суді доказами у відповідності з вимогами КПК України.

Так, свідок ОСОБА_10 показав, що, коли до бару зайшов ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ще якийсь хлопець, то він побачив у ОСОБА_2 ніж, яким той розмахувався перед ОСОБА_13 Свідок намагався забрати ніж у ОСОБА_2, але в нього це не вийшло. Тоді до них підійшов ОСОБА_5, він також хотів забрати ніж, на вулиці між ними почалася бійка.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 також підтвердили, що між вищевказаними особами, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ще в барі відбувся конфлікт. Потім вони пішли на вулицю, а через декілька хвилин почули крики і побачили пораненого ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_16 показала, що о 21-2130гдин до приміщення бару зайшли ОСОБА_11 та ОСОБА_2, коли вони відмовили їм продати пиво, ті стали сперечатися, були нетверезі і вона побачила, що можуть виникнути проблеми, і про це по телефону повідомила власницю кафе, після чого побачила біля хлопців ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які просили їх вийти з бару. На вулиці бачила ОСОБА_5 в крові, їй розповіли, що це ОСОБА_2 поранив його ножем.

Свідок ОСОБА_9 також підтвердив, що в барі у ОСОБА_2 був ніж, який він демонстрував та погрожував йому. На вулиці ОСОБА_2 бився із ОСОБА_5, а у нього зав'язалася бійка з ОСОБА_11, їх розняв ОСОБА_6. Після чого він побачив ОСОБА_5, який був поранений, втрачав багато крові.

Свідок ОСОБА_8 показав, що проходив мимо бару та бачив як ОСОБА_5 та ОСОБА_2 били один одного, бійка тривала недовго, а потім ОСОБА_5 відійшов і присів, сказав, що його підрізали. А ОСОБА_2 одразу після бійки зник.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 також підтвердили в суді, що на час нанесення удару ОСОБА_2 ОСОБА_5 біля них більше нікого не було. А той факт, що дані свідки не змогли пояснити механізм нанесення удару ОСОБА_2 потерпілому не можуть свідчити про недостовірність їх показів.

Твердження захисника в апеляції, що ці свідки самі були учасниками бійки і тому нічого не могли бачити, є тільки припущенням.

Доводи апеляцій засудженого та його захисника, що покази свідків є непослідовними не відповідає матеріалам справи, а деякі неточності в деталях, як правильно зазначив суд, не є підставою ставити під сумнів їх покази.

Із показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, на які в апеляції посилається захисник слідує, що, коли між ОСОБА_11 та іншими хлопцями відбувалася бійка, ніхто із них ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не бачив, що не спростовує показів ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, що потерпілий та ОСОБА_2 билися у двох.

Таким чином перевіреним по справі доказам суд дав належну оцінку і правильно дійшов висновку, що бійка була обопільною і такого небезпечного посягання на ОСОБА_2 з боку потерпілого, яке б свідчило про реальну загрозу життю засудженого не встановлено.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_5 наступила в результаті колото-різаного поранення шиї з пошкодженням галузевого нервового плечового сплетіння, яке супроводжувалося гострою крововтратою і відноситься к тяжким тілесним ушкодженням по критерію небезпечності для життя у момент їх спричинення. Глибина раневого каналу біля 9мм, що, як правильно зазначив суд, свідчить про нанесення ножового поранення потерпілому ОСОБА_5 із значною силою у життєво-важливий орган. Такі дані спростовують твердження апеляції засудженого про випадковість спричинення такого поранення і вказують на умисел ОСОБА_2 позбавити життя потерпілого, який через декілька часів реалізувався його смертю.

Щодо відсутності в діях засудженого злочину, передбаченого ст. 118 КК України суд навів у вироку переконливі доводи, з якими погоджується і колегія суддів.

Сам засуджений в судовому засіданні та в апеляції заперечував умисне нанесення ножового поранення ОСОБА_5, стверджував, що ушкодження спричинив відмахуючись від потерпілого, забувши, що у нього в руці ніж, тобто взагалі вказує на необережне позбавлення його життя.

Твердження апеляції захисника, адвоката ОСОБА_1 про неповноту досудового та судового слідства в зв'язку з тим, що не було задоволено клопотання про допит в суді в якості свідка дільничного інспектора міліції ОСОБА_20 слід визнати необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд, вказаний свідок не був очевидцем злочину, а обставини затримання потерпілого раніше на виборах, на які посилається адвокат, не стосуються обставин даної справи.

Дії ОСОБА_2 правильно судом кваліфіковані за ст. 115 ч.1 КК України, підстав для їх перекваліфікації на ст. 118 КК України колегія суддів не знаходить.

Заява засудженого щодо порушення вимог закону у зв'язку з не фіксацією перебігу судового засідання є неспроможною, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, ні підсудний, ні інші учасники процесу такого клопотання не заявляли, що не заперечує в апеляції і сам ОСОБА_2

А тому судом не порушені вимоги ст. 87 КПК України (1960р.), колегією суддів при вивченні матеріалів справи не встановлено і інших порушень вимог КПК України 1960 року, які б тягли скасування вироку.

Не підлягають задоволенню і апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_3, як вбачається з матеріалів справи, попередній вирок, яким засудженому було призначене аналогічне покарання апеляційною інстанцією скасований не з підстав його м'якості. А тому відповідно до ч.2 ст. 375 КПК України (1960р.) при новому розгляді справи суд першої інстанції не міг застосувати більш суворе покарання /т.3, а.с. 239-240/.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, прокурора та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 червня 2013 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Судді: (три підписи)

згідно з оригіналом

Суддя Вороненко Т.В.