АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року грудня місяця «12» дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючої судді:Черствої Є.О.
Суддів:Вороненко Т.В.,
при секретарі:Післєгіної Л.М. Фокіній Є.В.
З участю прокурора: захисників: обвинувачених:Шабуняєва К.С. ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012130020000021, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8; захисників-адвокатів: ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8; ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України; уродженця м.Сімферополя
Автономної Республіки Крим; жителя АДРЕСА_1; раніше не судимого, -
засуджено за п.п. 7; 12ч.2 ст.115 КК України - на 12 (дванадцять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою з 09.09.2011 року; зараховано в строк відбування покарання час утримання в порядку ст. 115 КК України (1960р.) в період з 08.09.2011 року по 09.09.2011 року.
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України; уродженця с.Голованівка
Білогірського району, Автономної Республіки
Крим; жителя АДРЕСА_2; раніше не судимого, -
засуджено за п.п. 7; 12 ч.2 ст. 115 КК України - на 13 (тринадцять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою з 31.05.2013 року; зараховано в строк відбування покарання час утримання в порядку ст. 115 КК України (1960р.) в період з 08.09.2011 року по 09.09.2011 року; час утримання під вартою за постановою Київського районного суду м.Сімферополь АРК від 09.09.2011 року, в період з 09.09.2011 року по 07.12.2011 року, та час утримання під вартою за вироком Залізничного районного суду м.Сімферополь АРК від 08.08.2012 року, в період з 08.08.2012 року по 28.12.2012 року.
Постановлено стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8:
- на користь ОСОБА_11 в рахунок стягнення матеріальної шкоди (витрати на поховання) - 6755 гривен - солідарно;
- на користь ОСОБА_12 в рахунок стягнення моральної шкоди - 10.000 гривен - солідарно.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 в частині стягнення з обвинувачених моральної шкоди - відмовлено.
Постановлено стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в рівних частках судові витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 4288.96 гривен, по 2114.48 гривен з кожного.
Вирішене питання щодо речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними і засуджено за те, що вони 08 вересня 2011 року у період часу з 04.00 до 05.00 годин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи ділянку місцевості навпроти магазину « 24 години», розташованому по вул. Кавказька,8/1 у м.Сімферополі, АРК, знаходячись у громадському місці, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами поведінки та нормами моралі, вдвох, безпричинно, підійшли до раніше незнайомої їм особи похилого віку - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, який спав на бетонному парапеті огородження школи №16, і враховуючи це, знаходився у безпорадному стані, діючи навмисно, реалізуючи раптово виниклий спільний злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, ОСОБА_14, шляхом виклику рішучості та зміцнення спільного наміру на скоєння злочину, використовуючи слово «Давай!» як заклик для подальших злочинних дій ОСОБА_8, почав фіксувати те, що відбувається, за допомогою відеокамери належного йому мобільного телефону «Нокиа-Х-6». Відразу після того, як ОСОБА_9 повідомив про початок ведення зйомки, ОСОБА_8, реалізуючи спільний раптово виниклий єдиний злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів групою осіб, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно, навмисно наніс потерпілому ОСОБА_13 понад дев'ять ударів взутими ногами у життєво важливі частини тіла - в область голови та тулубу. При цьому ОСОБА_9 коментував тілесні ушкодження, що утворилися у потерпілого, який перебував у безпорадному стані. ОСОБА_9, продовжуючи реалізовувати спільний раптово виниклий злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила і норми моралі та поводження у суспільстві, проявляючи винятковий цинізм, коментував всі тілесні ушкодження, що утворювалися у потерпілого, який перебував у безпорадному стані, а у перерві між проведенням відеозйомки на мобільний телефон, ОСОБА_9, реалізуючи спільний раптово виниклий єдиний злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно, навмисно наніс потерпілому ОСОБА_13 не менше двох ударів взутими ногами в область голови. У результаті заподіяних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 множинних тілесних ушкоджень, ОСОБА_13 сповз з бетонного парапету огородження на землю, де ОСОБА_8, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, усвідомлюючи, що ОСОБА_13 перебуває у непритомному стані, і бажаючи настання його смерті, наніс потерпілому, який лежав на землі, не менше трьох ударів взутою ногою в область обличчя і тулубу, а ОСОБА_9, не перешкоджаючи йому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, продовжував фіксувати це зйомкою на відеокамеру свого мобільного телефону. Після цього неповнолітній ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 покинули місце скоєння ними злочину. А потерпілий ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
В апеляціях:
- обвинувачений ОСОБА_8, не оспорюючи фактичні обставини провадження та правильність кваліфікації його злочинних дій, вказує на суворість вироку суду першої інстанції щодо нього, просить пом'якшити призначене йому покарання, врахувати, що злочин він скоїв будучи неповнолітнім, у скоєному розкаюється;
- захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження,оскільки суд не дав належної оцінки доказам, які могли суттєво вплинути на кваліфікацію злочину, а призначене ОСОБА_8 покарання, на її думку, не відповідає особі неповнолітнього, вказавши, що: судом не були прийняті до уваги покази ОСОБА_8 про те, що він мав умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_13, а не його вбивство, що підтвердили свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18; висновки судмедекспертизи про те, що весь обсяг поєднаної тупої травми тіла призвів до розвитку травматичного шоку за умови небезпеки для життя в момент заподіяння має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і полягає в прямому причинному зв'язку зі смертю, свідчать про правдиві покази обвинуваченого ОСОБА_8 в тій частині, що він не хотів вбивати ОСОБА_13; ОСОБА_8 в момент скоєння злочину не мав будь-якого знаряддя злочину, удари потерпілому наносив не цілеспрямовані по голові та тулубу потерпілого; суд не врахував суб'єктивне ставлення ОСОБА_8 до наслідків скоєного ним злочину, після цього не втік, знаходився з ОСОБА_9 та іншими на території школи №16, поряд з місцем події злочину, навіть намагався викликати «швидку допомогу»; свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_20 в суді показали, що коли вони підходили до ОСОБА_13, той ще був живий, викликана першими двома свідками «швидка допомога» на місці скоєння злочину проводила реанімаціонні дії; ОСОБА_8, покидаючи з іншими друзями місце скоєння злочину, був впевнений, що ОСОБА_13 житиме, а допитаний у суді судмедексперт ОСОБА_21 стверджував, що в разі надання своєчасної та правильної противошокової терапії потерпілому, його б смерть не настала; судом не вказано, які конкретно хуліганські дії були вчинені ОСОБА_8; ні одна проведена експертиза не встановила наявності слідів крові потерпілого на одязі та взутті ОСОБА_8, і тільки сам обвинувачений ОСОБА_8 сприяв розкриттю вчиненого злочину, визнавши себе винним повністю, покаявшись та попросивши вибачення у потерпілих, що, на її думку, суд не врахував, як і те, що злочин він вчинив у неповнолітньому віці, призначивши йому занадто суворе покарання. Вказує на свою незгоду і з судовим рішенням в частині вирішення цивільних позовів, обґрунтовуючи це власним баченням. Просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 змінити, його дії кваліфікувати за ст. 121 ч.2 КК України, призначивши йому менш суворе покарання;
- захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено вчинення саме ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, а висновки суду першої інстанції, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки: покази свідка ОСОБА_18 не вказують на вчинення ОСОБА_9 вбивства ОСОБА_13, бо у судовому засіданні вона пояснювала, що нібито бачила, що в вказані час та місці скоєння правопорушення, як двоє осіб наносили удари загиблому; інші покази свідка ОСОБА_18 були оголошені у судовому засіданні та судом оцінені; також у суді ОСОБА_18 вказувала, що має проблеми із зором; при дослідженні судом відеозапису проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18, із трьох запропонованих сценаріїв скоєння вбивства ОСОБА_13, вона не побачила першого сценарію, тобто не змогла пояснити, що відбувалося на місці події. В зв'язку з цим, апелянт вважає, що твердження про те, що саме дві особи наносили ОСОБА_13 тілесні ушкодження, протирічні, і суд їх не усунув; при проведенні експертиз на одязі та взутті ОСОБА_9 не було виявлено жодного сліду крові, належної потерпілому ОСОБА_13, в той час як на трупі загиблого мали місце множинні тілесні ушкодження, які супроводжувалися значною кровотечею; посилається на дані комісійної судмедекспертизи та пояснення допитаного у суді судмедексперта ОСОБА_21, які, за його думки, прийшли до єдиного висновку, що тілесні ушкодження ОСОБА_13 завдані однією особою, і обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив у судовому засіданні, що він один наносив удари ОСОБА_13, а ОСОБА_9 в цей час процес нанесення тілесних ушкоджень потерпілому знімав на камеру свого мобільного телефону; що суд не дав оцінки дослідженим у суді протоколам ВООП за участю обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, де ОСОБА_9 показав і розповів, як ОСОБА_8 завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_13, а присутні поняті на запитання захисту пояснили, що знаходячись у ларьку, де працювала свідок ОСОБА_18, яка зі свого робочого місця спостерігала за скоєнням злочину обома обвинуваченими, при наявності світла у приміщенні, вони бачать лише силуети біля бетонної огорожі школи, де було скоєно вбивство ОСОБА_13, чим спростовуються покази свідка ОСОБА_18 Вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України, просить вирок суду щодо нього змінити, його дії перекваліфікувати на ч.2 ст. 296 КК України; призначити ОСОБА_9 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Інші учасники процесу апеляційні скарги не подавали.
У запереченнях, поданих потерпілою ОСОБА_11 на всі подані апеляційні скарги, вона вказує на їх необґрунтованість і вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав: в апеляційних скаргах захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перекручені фактичні обставини кримінального провадження та докази, досліджені у ході судового розгляду; при скоєнні кримінального правопорушення як ОСОБА_8, так і ОСОБА_9 перебували у стані алкогольного сп'яніння, а крім того з матеріалів справи вбачається, що вони вживали наркотичні засоби. Із відеозапису, дослідженого у судовому засіданні видно, що вони завдали у ніч вбивства ОСОБА_13, удари і іншій людині, що також із сміхом знімали на камеру мобільного телефону, але той чоловік зміг уйти від ОСОБА_8 та ОСОБА_9, бо був молодшим; в ході розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у скоєнні ще іншого кримінального правопорушення за ч.4 ст. 296 КК України, яке він скоїв після розглядуваного, перебуваючи під домашнім арештом, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та характеризує як особу; підкреслює, що ОСОБА_8 та ОСОБА_14 безпідставно, із хуліганських спонукань, вбили безпомічну людину похилого віку, вважаючи його за «БОМЖА», що соромить нашу націю. Наполягає на тому, що це було саме цинічне вбивство, а не просто нанесення ударів в різні частини тіла, що підтверджується матеріалами кримінального провадження: відеофайлами, на яких відзнято процес вбивства ОСОБА_13, проглянутими у судовому засіданні, де на одному відеофайлі рахується 17 ударів обутою ногою у голову потерпілого, на другому відеофайлі - не менше 4 ударів - теж в голову потерпілого; висновками судово-медичних експертиз та результатом допиту судмедексперта у суді, із яких слідує, що смерть потерпілого настала від поєднаної травми тіла з відкритою черепно-мозковою та черепно-лицевою травмами, переломами 5-го ребра зправа, що ускладнилося травматичним шоком, та у сукупності всі нанесені тілесні ушкодження є смертельними; судмедекспертами не виключено, що удари потерпілому ОСОБА_13 нанесені двома особами. Експерт ОСОБА_22 не стверджував у судовому засіданні, що начебто, тілесні ушкодження завдані потерпілому однією особою. Вважає, що свідок ОСОБА_18 давала чіткі та послідовні покази, які перевірені у ході слідчого експерименту про те, що вона бачила, як удари потерпілому наносили обоє обвинувачені. ОСОБА_18 могла не побачити, як статистом наносилися удари із-за погрішностей самого слідчого експерименту - ОСОБА_18 постійно не знаходилася біля вікна при проведенні цього експерименту, в цей час по дорозі рухався габаритний транспорт, а статист повинен був по команді нанести всього 4-5 ударів. Тому вважає, що покази свідка ОСОБА_18 обґрунтовано покладені в основу вироку, оскільки цей свідок є об'єктивним, неупередженим, не заінтересованим в результатах розгляду кримінального провадження; її покази узгоджуються з іншими доказами по справі. ОСОБА_18 у судовому засіданні не повідомила про будь-які проблеми у неї із зором, а навпаки, стверджувала, що бачить добре. Місце скоєння злочину свідку ОСОБА_18 було добре видно з вікна, бо згідно матеріалів справи, мережа зовнішнього освітлення в ніч вбивства ОСОБА_13 була включена з 1920 до 0541годин. Воно не було закрито гілками дерев або іншими рослинами, що видно на фото - та відеозапису при проведенні слідчих дій з участю обвинувачених та свідка ОСОБА_18 Відстань від кіоску, де працювала ОСОБА_18 до місця скоєння злочину - 24 метри. На спортивних брюках обвинуваченого ОСОБА_9 при проведенні експертизи було виявлено сліди крові, по своїм характеристикам відповідної крові потерпілого ОСОБА_13 Вважає, що суд правильно врахував покази свідка ОСОБА_17, який був в ніч вбивства ОСОБА_13 в компанії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, якому ОСОБА_9 показав на своєму мобільному телефоні відеозапис, прокоментувавши його словами: «Бомжи принижують нашу націю». І ці покази спростовують покази ОСОБА_9 про те, що у нього «сідав» мобільний телефон, та саме своєму телефону він казав: «Давай!». Після цієї фрази ОСОБА_9 не тільки зробив ще кількість записів, але й показував їх свідку ОСОБА_17 Вважає, що винність обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вбивстві ОСОБА_13 підтверджується дослідженими у суді доказами; вирок суду першої інстанції щодо них вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Вислухавши думку прокурора про необхідність залишення вироку суду першої інстанції без змін, а поданих на вирок апеляційних скарг - без задоволення, підтримавши цю ж саму думку у судових дебатах; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, захисника ОСОБА_7, підтримавшого апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_9, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та інші апеляційні скарги та в судових дебатах підтримали свою думку, вислухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із слідуючих підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інкримінованому їм злочині за зазначених у вироку обставин підтверджуються ретельно перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку та правильно кваліфікував злочинні дії обох обвинувачених.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №142 від 13.10.2011р. /т.1, а.п. 142-145/, на трупі ОСОБА_13 виявлена сочітанна тупа травма: відкрита черепно-мозкова та черепно-лицьова травма у вигляді лінійного перелому чешуї лівої скроньової кістки і лівого великого крила клиновидної кістки, струсу речовини головного мозку лівої лобної долі, очагового субарахноїдального крововиливу, крововиливів та розтрощення м'яких тканин голови (2), забитої рани та садна в лівій лобно-тім'яній області голови, забитою і рваними (2) ранами, крововиливами (2) правої вушної раковини, крововиливами (5), крововиливами (5) в м'які тканини обличчя, багатооскольчатих переломів кісток і хрящів носу, травматичної екстракції зубів верхньої щелепи, локального перелому 5-го ребра зправа. Дані тілесні ушкодження настали від не менше 9 травматичних впливів тупого предмета (предметів), виходячи з їх морфологічних ознак і ступеню реактивно-запалювальних змін, в межах однієї години до смерті. Вказаний весь обсяг поєднаної тупої травми тіла призвів до розвитку травматичного шоку, за умови небезпеки для життя в момент заподіяння, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та полягає в прямому причинному зв'язку зі смертю. Враховуючи розвиток травматичного шоку внаслідок завданої травми, смерть настала через проміжок часу, що обчислюється десятками хвилин після заподіяння тілесних ушкоджень. Вчинення потерпілим після заподіяння йому даних ушкоджень цілеспрямованих дій малоймовірно. Смерть ОСОБА_13 настала від поєднаної тупої травми тіла з відкритою черепно-мозковою та черепно-лицевою травмою, переломами 5-го ребра зправа, що ускладнилося травматичним шоком; смерть ОСОБА_13 настала за 1-2 години до моменту огляду на місці виявлення (який зроблено ІНФОРМАЦІЯ_7 о 0720годин). Про судово-токсилогічному дослідженні в крові та сечі ОСОБА_13 етиловий спирт та його сурогати не виявлено.
Дані висновки підтверджені комісійною судово-медичною експертизою №185 /а.п.2-13, т.7/ на підставі представлених матеріалів справи, даних відеозаписів диска СД першого тому (файли 31012011148; 31012011149; 31012011150; 31012011151), диска СД в четвертому томі, вивчення медичних документів за фактом смерті ОСОБА_13, приймаючи до уваги обставини справи, поставлені питання; при перегляді представлених відеозаписів, комісія експертів не виключає, що удари в область голови були завдані однією особою. Локальний перелом 5-го ребра зправа міг утворитися від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею, в даному випадку можливо взутою ногою, в напрямку зправа наліво, не виключено в лежачому положенні потерпілого, виникнення його при падінні потерпілого на тупий предмет з обмеженою поверхнею, виключається. Встановити по представленим відеозаписам, хто наносив ушкодження ребра, не представилось можливим.
Допитаний у судовому засіданні голова судово-медичної експертної комісії ОСОБА_21 також ці висновки підтвердив, і пояснив, що комісія не стверджувала категорично, що всі тілесні ушкодження були потерпілому завдані однією особою, в основному, із-за характеру нанесених тілесних ушкоджень; що потерпілому були завдані тілесні ушкодження смертельного характеру, що вбачається із вищевказаних висновків.
Свідок ОСОБА_18 як на досудовому, так і судовому слідстві давала послідовні покази про те, що працюючи реалізатором торгової точки ПП «ОСОБА_27», розташованій у АДРЕСА_3 з протилежного боку від ЗОШ №16, ввечері о 1900годин заступила на зміну та перебувала на робочому місці. Навпроти її магазину, біля паркану школи знаходилося двоє чоловіків, один з них - ОСОБА_13, якого знає вона більше року. Близько 0400годин ранку вона побачила, як з території названої школи через отвір в паркані вийшли раніше їй незнайомі: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_16, які підійшли до чоловіка, що був із ОСОБА_13, і ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали наносити удари ногами в обличчя та грудну клітину тому чоловіку, а потім знову пішли до школи. ОСОБА_13 лежав в цей час на бетонному парапеті, і його вони не чіпали. Через 30 хвилин вона вийшла з ларька і пішла до продовольчого магазину, в цей час в цей же магазин зайшли двоє хлопців, які раніше били чоловіка на ім'я ОСОБА_9, а саме - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Третього хлопця - ОСОБА_16 з ними не було. Вони купили сигарети, ОСОБА_18 повернулась до свого ларька, і через 5 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали в неї 4 пиріжка. Потім вони пішли через дорогу навпроти до парапету, де в цей час спав один ОСОБА_13 ОСОБА_18 на мить відійшла до печі, де готувала булочки, а повернувшись до вікна, побачила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по черзі ногами наносять удари по голові ОСОБА_13, завдавши не менше 3-4 ударів. При цьому ОСОБА_8 наніс ударів по голові ОСОБА_13 більше. ОСОБА_9 наніс ОСОБА_13 близько 2 ударів ногами по голові. ОСОБА_13 в цей час лежав. Тілесні ушкодження потерпілому вони завдавали близько 5-10 хвилин. У одного з хлопців в руках знаходився мобільний телефон. ОСОБА_18 все, що відбувається, спостерігала через вікно свого ларька, потім вікно відкрила, стала на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кричати, щоб вони припинили бити ОСОБА_13, але ті не відреагували на її зауваження та попередження, та продовжували бити останнього. Потім вона відвернулася від вікна, а через 5 хвилин на парапеті вже ОСОБА_13 не побачила, при цьому звернула увагу, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 біля «бігборду» витирають підошву свого взуття, а після цього вони залізли в отвір в паркані школи і зникли. В момент нанесення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, на вулиці було темно, освітлення було тільки штучне від ліхтарів, розташованих вздовж дороги. Після зникнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вона обслуговувала покупців, а затим побачила, що хлопці, які били ОСОБА_13, знову стоять в тому ж місці біля парапету та розмовляють по телефону, вважає, що розмовляв ОСОБА_8 Поруч нього був ОСОБА_9, та інша молодь. Двоє її покупців попрямували в сторону до ОСОБА_13, вона теж вийшла з ларька і побачила, що на землі за стелою «бігборду» лежить ОСОБА_13 Покупці їй повідомили, що ОСОБА_13 весь у крові. Вона теж чула, як ОСОБА_13 тільки хрипів, але не ворушився. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші з ними нахилялися над ОСОБА_13, світили на нього мобільним телефоном, дівчина, що була з ними, пропонувала ОСОБА_13 перевернути на бік, щоб той не захлинувся, а помітивши її, стали голосно говорити, що потерпілий спить і ніяка допомога йому не потрібна, потім вони всі зникли в лазі паркану школи. ОСОБА_18 пішла до магазину поруч, розповіла все продавцям, викликали працівників міліції та «швидку допомогу».
При пред'явленні особи для впізнання, свідок ОСОБА_18 впізнала серед пред'явлених осіб ОСОБА_8 як особу, яка 08.09.2011р. у м. Сімферополі за вказаною адресою наносила тілесні ушкодження ОСОБА_13 /а.п. 92, т.3/.
При проведенні очної ставки між свідком ОСОБА_23 та обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_18 наполягала на раніше даних нею свідченнях, з якими ОСОБА_8 погодився частково, /а.п. 93-100, т.3/.
При проведенні впізнання по фото, свідок ОСОБА_18 впізнала із впевненістю ОСОБА_9 як особу, яку вона бачила в ніч на 08.09.2011 року разом з ОСОБА_8, який також наносив удари ОСОБА_13 /а.п. 221-222, т.3/.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події, свідок ОСОБА_18 в присутності понятих показала та розповіла, де, коли і за яких обставин обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносили удари ОСОБА_13, таблицею ілюстрацій та відеозаписом до нього, що не суперечить матеріалам кримінального провадження /а.п. 205-220, т.3/, що перевірено судом.
При проведенні очної ставки між свідком ОСОБА_18 та обвинуваченим ОСОБА_9, свідок наполягала на всіх раніше даних нею свідченнях про те, що вона чітко бачила, як ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносили тілесні ушкодження ОСОБА_13 /а.п. 225-231, т.3/.
При відтворенні обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_9, він на місці розказав і показав, коли, де і за яких обставин ОСОБА_8 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_13 , що не суперечить матеріалам кримінального провадження, підтверджується ілюстрацією та відеозаписом до нього /а.с. 6-18; 33, т.4/, що судом було перевірено.
При проведенні ВООС за участю обвинуваченого ОСОБА_8, той на місці показав та повідомив про обставини скоєного злочину щодо ОСОБА_13, що не суперечить матеріалам кримінального провадження, таблиці ілюстрацій та відеозапису до нього /а.п. 19-33, т.4/, що судом перевірено та проглянуто.
Свідок ОСОБА_24, допитаний на досудовому слідстві та у суді пояснив, що 07.09.2011 року пізно ввечері разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на території 16-ї школи спільно вживали алкогольні напої, через деякий час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішли за пивом до магазину, через деякий час повернулись із зляканим виглядом, а ОСОБА_9 відвів ОСОБА_24 в бік, показав відео на своєму мобільному телефоні, де лежав чоловік, якого хтось облив водою, а потім, як можливо було встановити, за кросівкою, ОСОБА_8 почав ногами наносити удари чоловіку по голові. Після перегляду відео, вони побігли до того чоловіка, той ще дихав, але хрипів - ОСОБА_16 перевернув чоловіка, щоб той не захлинувся кров'ю, а ОСОБА_8 почав викликати швидку допомогу, але коли у того спитали його номер телефону, він скинув виклик, а після цього всі розійшлися по домівках, де і були затримані працівниками міліції.
Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_16, що і свідок ОСОБА_24, додавши, що коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулися з магазину у дуже збудженому стані, особливо ОСОБА_8, то стали зразу пропонувати негайно піти з території школи. Коли йшли, на землі під «бігбордом» побачив лежачу закривавлену людину, який хрипів.
Такі ж покази, як свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_24, дала і свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні.
Покази цих трьох свідків ідентичні, як ті, що вони давали на досудовому слідстві, так і ті, що давали у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_19 показала, що вночі 08.09.2011 року працювала в магазині « 24 години» по вул. Кавказькій у м.Сімферополі. О 0500годин зайшли двоє хлопців і купили цигарки. Затим до магазину зайшла ОСОБА_18 і сказала, що навпроти магазину побили двоє хлопців ОСОБА_13, який мешкав біля їх магазинів. ОСОБА_18 і продавець ОСОБА_20 підійшли до бігборду, на землі побачили ОСОБА_13, всього у крові, викликали міліцію і «швидку допомогу». Те місце, де лежав ОСОБА_13, було освітлене світлом від рекламного щита бігборду, також над магазином були вивіски, що світилися, а вздовж дороги горіли ліхтарі, бо це було громадське місце.
Свідок ОСОБА_20 дала аналогічні покази на досудовому слідстві і в суді, що і свідок ОСОБА_19
Місцем події, яке було оглянуте 08.09.2011р., є ділянка відкритої місцевості навпроти будинку 22 зі сторони вул. Кавказької у м. Сімферополі, де було скоєне вбивство ОСОБА_13 /а.п. 12-41/, і це не суперечить матеріалам кримінального провадження. До нього доданий диск лазерний з відеозаписом, який було переглянуто судом.
Відповідно довідки НДІ «КрАО» від 16.11.11р. та 27.11.12р., природна освітленість до 0507годин 08.09.2011 року - повна темрява, що відповідає часу з 1720годин 17.11.11р. і з 1721годин 18.11.11 року відповідно та у обрані дні листопада - грудня 2012 року у м. Сімферополі АР Крим /а.п. 163, т.4; а.п.3, т.7/.
Разом з тим, ні свідком ОСОБА_18, ні іншими свідками кримінального провадження не заперечувався той факт, що місце скоєння злочину - вбивства ОСОБА_13 було освітлене за допомогою ліхтарів вздовж дороги, вивісок ряду магазинів та кіосків, бігборду, тобто була досить достатня видимість подій.
Сама свідок ОСОБА_18 ні на досудовому слідстві, ні у судовому засіданні не скаржилася і не повідомляла про, начебто, поганий її зір, а навпаки, стверджувала, що на зір не скаржиться; місце скоєння злочину та самих злочинців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бачила добре, розрізняла кожного по зросту, оскільки він у них дійсно різний, по довжині їх волосся та кольору, і всі покази свідка ОСОБА_18 узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом ретельно.
Свідок ОСОБА_25 на досудовому слідстві і у судовому засіданні пояснював, що працює охоронником ЗОШ №16 у м. Сімферополі та на його чергуванні 08.09.2011 року близько 0440годин у дворі школи чув голоси трьох хлопців і однієї дівчини, які говорили збуджено, дівчина закричала чи від переляку, а біля 0530годин, обходячи територію школи №16, за огорожею школи по вул. Кавказькій, біля бігборду, побачив групу із працівників міліції та медичних працівників; під бігбордом на землі лежав закривавлений чоловік на ім'я ОСОБА_13, якому медпрацівники намагалися надати медичну допомогу.
З копії журналу виклику швидкої допомоги /а.п. 159-161, т.4/ за 08.09.11р., вбачається, що клінічна смерть потерпілого ОСОБА_13 настала в 0535годин; біологічна смерть - в 0627годин ІНФОРМАЦІЯ_7, що судом перевірено.
Судом також перевірено протокол огляду від 08.09.2011 року, згідно якого у ОСОБА_9 було вилучено належний йому мобільний телефон марки «Нокіа Х-6», імеі: НОМЕР_1) з сім-карткою МТС НОМЕР_2 /т.1, а.п. 42-43/; а також висновки комп'ютерно-технічної експертизи №10/174 від 18.11.11р., згідно з якою в пам'яті мобільного телефону «Нокіа Х-6», з вищезазначеним імеі, наданого на експертизу, є файли, які містять користувальницьке відео, що скопійовані на диск лазерних систем зчитування та долучені до висновку /а.п. 154-156, т.1/. З зображень, наявних на оглянутому в суді диску, чітко видно, як нога, взута у кросівок, що належний обвинуваченому ОСОБА_8, завдає множинні удари в область голови та обличчя потерпілому ОСОБА_13, удари ці наносяться у вигляді прямих стусанів ногою, а також удари зверху підошовною частиною ноги безпосередньо в обличчя потерпілого, з максимальною силою. Удари коментуються вигуками обвинуваченого ОСОБА_9, його чітким, гучним, захопленим сміхом, і досить чітко прослуховується фраза «Давай!», як заклик для подальших злочинних дій ОСОБА_8
У судовому засіданні було досліджено висновки експертизи звуку та відеозаписів №76 від 11.01.13р., відповідно до яких досліджено дослівний зміст розмов, зафіксованих у файлах, зняті з вилученого у обвинуваченого ОСОБА_9 мобільного телефону /т.7, а.п. 133-143/, і цей зміст розмови такий: «Давай! Давай! Дай йому все одно…; в нього вже зуби повилітали! Вухо розбито, кров тече у всі жили! Давай, стоп, стоп; ХА, дивись…! Пішли на 16-у школу; який телефон? Кажу, БОМЖ захлинається…». Вся ця розмова з ознаками радощів та отриманого задоволення від знущання над людиною та перемежовується відбірними нецензурними словами. Ці вислови, а саме слово «Давай!», послугували початком завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13, чого не заперечував обвинувачений ОСОБА_8, разом з тим, обвинувачений ОСОБА_9 слово «Давай!» намагався обґрунтувати як подання команди своєму мобільному телефонові для того, щоб він не вимкнувся при зйомці нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13
За висновком судово-медичної експертизи №181-М від 05.12.2011 року, весь обсяг травм, виявлених при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_13, міг утворитися за обставин, зазначених обвинуваченим ОСОБА_8 при проведенні ВООП 17.11.2011 року. Відкрита черепно-мозкова і черепно-лицьова травми могли утворитися за обставин, зазначених свідком ОСОБА_18 і підозрюваним ОСОБА_9 при проведенні ВООП від 18.10.11р. та 18.11.11р. відповідно. Механізм утворення локального перелому 5-го ребра зправа при ВООП за участю останніх не відображений /т.2, а.п. 211-214/.
Будучи затриманим за підозрою у скоєнні даного кримінального правопорушення, ОСОБА_8 власноручно написав явку з повинною, в якій виклав обставини скоєного злочину саме ті, які підтверджуються вищевикладеними доказами, дослідженими судом першої інстанції /а.п.49, т.1/.
Потерпіла ОСОБА_11 показала, що на протязі тривалого часу її мати - ОСОБА_26 перебувала у цивільному шлюбі з вбитим ОСОБА_13 Останній за характером був спокійний, врівноважений, ввічливий, в конфлікти з оточуючими не вступав, навіть будучи у стані алкогольного сп'яніння, із-за чого вони з матір'ю сварилися і він міг піти з дому на декілька днів, а затим знову повертався додому. Про те, що вітчим ОСОБА_13 був вбитий ІНФОРМАЦІЯ_7, дізналася від працівників міліції; ОСОБА_13 не був особою без визначеного місця проживання, і на момент його смерті тільки декілька днів був відсутній вдома. Вона поховала свого вітчима ОСОБА_13, який був для неї близькою людиною. Заявила цивільний позов до обох обвинувачених про стягнення матеріальної та моральної шкоди з них солідарно. А покарання просила призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за їх злочинне діяння - найсуворіше.
Представник потерпілого ОСОБА_12 суду пояснила, що останній є рідним сином вбитого ОСОБА_13, з яким у нього були дуже добрі стосунки. ОСОБА_13 дуже часто приходив до нього додому, вони постійно спілкувалися, він чим міг, завжди допомогав батьку, але про смерть батька дізнався лише в середині вересня 2011 року. Просила стягнути на користь потерпілого моральну шкоду, заподіяну злочином, з обох обвинувачених.
Згідно висновків судмедекспертизи №481 /а.п. 29-32, т.2/, при проведенні «Алкотесту» у КРУ «Наркологічний диспансер» 09.11.11р., в крові ОСОБА_8 виявлено алкоголь у кількості 0,98%; згідно висновків аналогічної експертизи №484 від 11.11.11р., при проведенні «Алкотесту», в крові обвинуваченого ОСОБА_9 виявлено алкоголь у кількості 1,54% /а.п. 41-44, т.2/.
За висновками імунологічної експертизи №1384 від 28.10.2011 року, перевіреної у судовому засіданні, при дослідженні слідів на одежі, вилученої у обвинуваченого ОСОБА_9, на ній, а саме, спортивних штанах (об'єкт 5), встановлено наявність крові людини. При дослідженні слідів крові на штанах, в яких був одягнутий ОСОБА_9 в момент скоєння злочину щодо ОСОБА_13, походження даної крові від потерпілого не виключається /а.п. 145-150, т.2/.
Судом було перевірено протокол проведення слідчого експерименту 04.12.2012 року /а.п. 83-95/, в ході якого свідок ОСОБА_18 повністю підтвердила місце, час та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що повністю узгоджується з її показами, показами інших свідків, частково самих обвинувачених, та матеріалів кримінального провадження, які стали предметом дослідження у судовому засіданні.
За висновками амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи №1237 /а.п. 172-173, т.2/, обвинувачений ОСОБА_9 в період інкримінованого йому діяння у тимчасово хворобливому стані не перебував, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 не є психічно-хворим. У ОСОБА_9 відсутні індивідуально-психологічні особливості, які могли б істотно вплинути на його свідомість і діяльність в досліджуваній ситуації. ОСОБА_9 не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, яке могло б істотно вплинути на його свідомість та діяльність.
За висновками амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи №1238 від 27.10.11 року /а.п. 176-178, т.2/, ОСОБА_8 будь-яким психічним захворюванням не страждає, як на даний час, також і в період інкримінованого йому діяння. У ОСОБА_8 виявляється «змішаний розлад поведінки та емоцій», які не перешкоджали йому в період інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 в період інкримінованого йому діяння у тимчасово хворобливому стані не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 не є психічно хворим. У нього не виявляється індивідуально-психологічних особливостей, які б могли істотно вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації; він не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, яке могло б істотно вплинути на його свідомість і діяльність.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно критично оцінив покази обвинуваченого ОСОБА_8 в частині: що його злочинний умисел був направлений лише на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13, а не на його вбивство, тому він визнав себе частково винуватим, та таким же чином покази обвинуваченого ОСОБА_9, який взагалі не визнав себе винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, в частині: що він не наносив удари потерпілому ОСОБА_13, а тільки на свій мобільний телефон фотографував дії обвинуваченого ОСОБА_8, а саме, як той наносив тілесні ушкодження потерпілому, та тільки заради того, щоб ОСОБА_8 припинив чинити протиправні дії щодо ОСОБА_13 як такі, за допомогою яких обвинувачені намагаються уникнути покарання за скоєний особливо тяжкий злочин проти життя людини, та як їх спосіб захисту.
Також суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що всі перераховані докази у своїй сукупності неспростовно та беззаперечно свідчать про доведеність винності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення, про направленість їх умислу на скоєння вказаного злочину і злочинні дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 правильно кваліфікував за пп.7, 12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не хотів вбивати потерпілого ОСОБА_13, колегія суддів вважає неспроможними.
Доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого п.п. 7; 12 ч.2 ст. 115 КК України та про наявність складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, є безпідставними.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 з приводу неправомірного задоволення цивільних позовів потерпілих по справі, то вони не обґрунтовані на матеріалах справи, і на думку колегії суддів, при їх розгляді, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості.
Що стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо його необхідності, достатності та справедливості,
Як встановив суд першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 з'явився із зізнанням; активно сприяв розкриттю злочину; вчинив злочин будучи неповнолітнім, і визнав це як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 В якості обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8, суд визнав скоєння злочину щодо особи похилого віку, яка перебувала в безпорадному стані; вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Також при призначенні покарання ОСОБА_8, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину (особливо тяжкий злочин), пов'язаний з позбавленням життя людини, те, що ОСОБА_8 є таким, що судимостей не мав; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, вважаючи, що покарання йому повинно бути призначене у виді позбавлення волі.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9, суд визнав, що обставини, які б пом'якшували покарання останнього - відсутні. В якості обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9, суд визнав скоєння злочину щодо особи похилого віку, яка перебувала у безпорадному стані; вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, а також дані про особу обвинуваченого, який вчинив злочин, пов'язаний з позбавленням життя людини, що є особливо тяжким злочином, раніше не судимий; характеризується позитивно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вважаючи, що покарання йому повинно бути призначене у виді позбавлення волі.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про виправлення та перевиховання обох обвинувачених лише в умовах ізоляції від суспільства в межах санкції статті КК України, яка їм інкримінується, і з таким висновком суду погоджується.
Інші ж доводи апеляційних скарг, поданих апелянтами, не є підставою для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, як незаконного.
Будь-які істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не виявлені.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є законним та обґрунтованим, і підстав для задоволення поданих апеляційних скарг немає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404; 405; 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8; захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8; захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, і може бути оскаржена учасниками судового розгляду на протязі трьох місяців з моменту її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді: три підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя: Є.О.Черства