ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 136/1240/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Пороховий Г.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Мельник-Томенко Ж. М.

судді: Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Іллінецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій виконавчого комітету Іллінецької міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Іллінецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій виконавчого комітету Іллінецької міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.08.2014 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребовування та долучення до матеріалів справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення заяви про забезпечення доказів. В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребовування та долучення до матеріалів справи суд першої інстанції керувався нормами ст. 75 КАС України, вказавши при цьому, що заява про забезпечення доказів подається до відкриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів (ч.2 ст. 75 КАС України).

Так, коли заява про забезпечення доказів подається до відкриття провадження у справі, то така заява повинна подаватися до того суду, у межах територіальної підсудності якого має бути вчинена відповідна процесуальна дія.

Діяльність судів в Україні базується на принципі територіальності - розподіл діяльності судів по визначених адміністративних одиницях (район, область), в межах яких суди вправі вчиняти процесуальні дії (територія діяльності кожного суду чітко визначена). Відповідно, територіальна підсудність означає компетентність суду розглядати і вирішувати лише ті спори, які виникають на території (беручи за основу адміністративний поділ), на яку поширюється їх безпосередня діяльність, та компетентність суду вчиняти процесуальні дії на території, на яку поширюється їх безпосередня діяльність.

Суди не вправі проводити безпосередньо процесуальні дії на території діяльності інших судів, для цього вони надсилають відповідні судові доручення. Зважаючи на таке заява про забезпечення доказів до відкриття провадження у справі надсилається до суду, який вправі вжити відповідних процесуальних заходів. А оскільки такі заходи повинні бути вжиті на певній території, то така заява адресується компетентному суду. Не допускається надання судами судових доручень про забезпечення доказів до моменту порушення провадження у справі.

Отже, норми ч. 2 ст. 75 КАС України застосовуються у тому випадку, коли необхідно зібрати докази за межами територіальної підсудності суду у якому розглядається адміністративна справа. Разом з тим вказана норма не може застосовуватись у даному випадку, оскільки збирання доказів у даній адміністративній справі не потребує залучення іншого суду.

Так, забезпеченням доказів є збір судом доказів до відкриття провадження у справі або на стадії підготовчого провадження, якщо надання цих доказів до початку судового розгляду стане неможливим або ускладненим. Докази може бути забезпечено також у період між судовими засіданнями щодо судового розгляду адміністративної справи, і навіть в апеляційному провадженні.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції, що позивачем не була подана заява про забезпечення, яка розглядається у порядку визначеному ст. 75 КАС України, а було подано клопотання про витребовування доказів відповідно до ст. 71 КАС України, і позивач на цю статтю послався у своєму клопотанні.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Тобто, якщо особа не може самостійно надати докази вона вправі заявити клопотання про витребовування цих доказів, а суд повинен сприяти їй у реалізації цього обов'язку та витребувати необхідні докази відповідною ухвалою, що надсилається особам, у яких є доказ.

Крім того, позивач у своєму клопотанні вказав підстави з яких він не може надати дані докази, зокрема він вказав, що необхідні документи знаходяться у відповідача, які останній у добровільному порядку не надає до суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Тобто, суб'єкт владних повноважень повинен спростувати свою вину, адже презумпція його винуватості дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності

Зрештою, в адміністративному судочинстві позивачем, як правило, є фізична чи юридична особа, а основна частина доказів у справі акумулюється у відповідача - суб'єкта владних повноважень, адже, вирішуючи те чи інше питання, суб'єкт владних повноважень збирає цілу низку матеріалів. Більше того, особа перебуває у гіршому становищі щодо можливості збору і подання доказів порівняно із суб'єктом владних повноважень. До того ж, необізнаний у документообіговому механізмі громадянин погано орієнтується у тому, які докази можуть підтвердити обставини, на які він посилається. Тому суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані, на користь відповідача чи навіть позивача.

Крім того, ч. 5 ст. 71 КАС передбачає можливість суду збирати докази з власної ініціативи.

Стосовно вимоги апелянта про витребовування у відповідачів оригіналів документів, а саме державні акти про право власності на земельні ділянки від 14.10.1994 року на ім'я ОСОБА_5 та від 22.10.2010 року на ім'я ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 КАС України якщо подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка не перешкоджає провадженню у справі, то суд першої інстанції, не зупиняючи провадження, направляє до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та копії матеріалів справи, що необхідні для розгляду такої скарги. Після закінчення апеляційного провадження всі матеріали цього провадження приєднуються до матеріалів адміністративної справи.

Таким чином, суд позбавлений можливості у встановлені всіх обставин справи та вирішенні питання про витребовування доказів, заявлених позивачем, оскільки до суду апеляційної інстанції надійшли лише ті матеріали справи, які необхідні для розгляду скарги на ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто постановлена ухвала не відповідає обставинам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вирішив скасувати її, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Іллінецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій виконавчого комітету Іллінецької міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку, - скасувати.

Справу направити до Липовецького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.