Справа № 750/5449/13-ц Провадження № 22-ц/795/1826/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Рахманкулова І.П. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.

при секретарі:Позняк О.М.

за участю:представника позивача - Пилипенка Є.М., ОСОБА_6, його представника - ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.07.2014 року в задоволені позову ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії, відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, його ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що при розгляді справи Деснянським районним судом м. Чернігова 24.11.2010 року за позовом банку до ОСОБА_6 банк заявляв позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка була нарахована на момент розгляду справи та становила 15171,93 грн. Апелянт зазначає, що погашення заборгованості здійснювалось відповідачем в період з 23.09.2008 року по 31.10.2012 року, ОСОБА_6 продовжував користуватись кредитними коштами по 16.06.2014 року. Апелянт вказує, що 23.09.2008 року сторони уклали договір, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування кредитні кошти шляхом відкриття на картковий рахунок, на якому обліковуються операції, вчинені з використанням картки відновлювальної кредитної лінії з розміром ліміту 10000грн.на строк до 22.07.2010року. Апелянт зазначає, що в сукупності договори встановлювали дебетово-кредитну схему користування платіжною карткою, яка передбачала можливість здійснювати розрахунки не тільки за наявності грошових коштів на картковому рахунку, а і при їх відсутності за рахунок кредиту банку, який охоплюється поняттям ''ліміт овердрафту''. Апелянт вказує, що клієнт банку зобов'язаний не допускати виникнення несанкціонованого овердрафту і несе відповідальність за його виникнення. У випадку виникнення несанкціонованого овердрафту, клієнт зобов'язаний погасити заборгованість,яка виникла та відновити незнижуваний залишок в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. При виникненні несанкціонованого овердрафту клієнт зобов'язаний сплатити нараховані на існуючу заборгованість проценти в розмірі, встановлені тарифами банку (п.п.п.5.1,5.2,5.4 договору № 006-Р/014274 від 17.09.2008року).

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить суд залишити її без задоволення, оскільки її доводи є необґрунтованими і залишити без змін рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.07.2014 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали кредитної справи (відділення № 55, дата видачі: 23.09.2008р.), перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит", яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 49-86/08-ДД, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі відсоткових ставок, передбачених п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2., а відповідач зобов'язався повернути вказані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом в строк до 22 липня 2010 року (а.с. 4-6).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 15171 грн. 93 коп., яка утворилася за період з 23.09.2008 року по 12.08. 2010 року (а.с. 26).

30.11.2012 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Костюченко Т.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-6975/10 про стягнення з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" заборгованості в сумі 15171 грн. 93 коп. та судових витрат в сумі 271 грн. 72 коп. у зв'язку з погашенням боргу. Погашення боргу ОСОБА_6 відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11. 2010 року здійснювалось частинами по 31.10.2012 року, тобто сума боргу, що існувала станом на 12.08.2010 року, була погашена відповідачем в жовтні 2012 року.

Звернувшись до суду з даним позовом у червні 2013 року (а.с. 2-3), позивач просив стягнути з відповідача відсотки та пеню в сумі 101797грн. 66 коп., нараховані відповідно до умов договору від 23.09.2008 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД, які банк мав право нараховувати, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010 року вказаний договір розірвано не було. Разом з тим, в подальшому, в липні 2014року позивачем була подана до суду уточнена позовна заява (а.с.126-128), представлені відповідні розрахунки і позивач просив стягнути на користь банку з відповідача несанкціонований овердрафт, який передбачений договором про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, який було укладено між сторонами 17.09.2008 року, тобто до укладення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД.

Відповідно до приписів ч.1 статті 11 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 2 договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, несанкціонований овердрафт-це перевищення суми операції, здійсненої за допомогою платіжної картки, встановленого видаткового ліміту.

Позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем було перевищено встановлений видатковий ліміт. Відповідно до приписів ч.1, ч.4статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, приймаючи до уваги розрахунки заборгованості відповідача, представлені позивачем та рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010 року, яким з ОСОБА_6 стягнуто заборгованість по тілу кредиту в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідач отримав кредитні кошти в межах ліміту, і за даних обставин відсутні підстави для нарахування несанкціонованого овердрафту відповідно до умов договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, який було укладено між сторонами 17.09. 2008 року.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, виходячи з матеріалів справи, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010 року було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" заборгованість в сумі 15171 грн. 93 коп., яка складалася із заборгованості по тілу кредиту та відсотках, нарахованих відповідно до умов саме договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 49-86/08-ДД від 23.09.2008 року.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що змінивши позовні вимоги (а.с.126-128), позивач просить стягнути з відповідача на свою користь несанкціонований овердрафт, нарахування якого взагалі не передбачено договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи доводи апеляційної скарги відносно того, що банк має право нараховувати відсотки чи штрафні санкції, як відповідно до умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року, так і згідно з умовами договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, який був укладено між сторонами 17.09.2008 року. Оскільки відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010року відповідальність боржника ОСОБА_6 за прострочення виконання зобов'язання визначалась відповідно до умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року з врахуванням передбаченої цим договором відсоткової ставки, і за даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність нарахування ОСОБА_6 несанкціонованого овердрафту, оскільки це не передбачено основним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року, до умов якого скеровують п.п. 4.4., 4.6.4. договору відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків оскаржуваного рішення суду також не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції відносно того, що позивач не довів обґрунтованості та правомірності нарахування несанкціонованого овердрафту, який передбачено договором про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, що був укладений між сторонами 17.09.2008 року, а відповідальність боржника у вигляді несанкціонованого овердрафту за неналежне виконання зобов'язання не передбачена договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року, згідно умов якого з відповідача вже стягувалися відсотки відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.2010 року.

Також необхідно зазначити, що позивачем, крім несанкціонованого овердрафту, також нараховано пеню на суму овердрафту, яка також не передбачена умовами договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274. При цьому нарахування вказаної пені за прострочення виконання зобов'язання передбачено договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року.

Розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, відповідно до приписів ч.1 статті 11 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення несанкціонованого овердрафту за тарифами, які передбачені договором про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №006-Р/014274, а вимог про стягнення з відповідача відсотків відповідно до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49-86/08-ДД від 23.09.2008 року позивачем заявлено не було, то за даних обставин відсутні підстави і для стягнення пені, яка нарахована на суму боргу по несанкціонованому овердрафту.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами та з врахуванням представленого адвокатом відповідача розрахунку (а.с.201-202), апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_6 650 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених витрат на правову допомогу за апеляційний розгляд справи (а.с. 197). Вказаний розмір апеляційним судом визначено з врахуванням граничного розміру компенсації витрат за 1 годину, регламентованого Законом України ''Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах '' і який, відповідно, складає 487 грн. 20 коп. та кількості часу роботи адвоката, зокрема, участі в судових засіданнях апеляційного суду та складання заперечень на апеляційну скаргу, що становить 1годину 20 хвилин.

Керуючись статтями: 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_6 650 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу за апеляційний розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: