КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 5011-44/18931-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від боржника - Єрьомін О.В. (дов. від 02.04.2014),

від ПАТ "Банк Столиця" - Курінний С.Ю. (дов. від 20.08.2014),

від ТОВ "Компанія "Столиця-Буд" - Литвиненко О.В. (дов. від 08.09.2014),

від ТОВ "Компанія з управління активами "Галуа Інвест" - Литвиненко О.В. (дов. від 20.08.2014),

від Вишгородської ОДПІ - Мурга Р.Я. (дов. від 08.01.2014),

від Інституту геологічних наук НАН України - Титикало Р.С. (дов. від 01.04.2013),

та ОСОБА_7,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", ОСОБА_7, Інституту геологічних наук Національної академії наук України

на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва

від 21.07.2014

у справі № 5011-44/18931-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

до Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 5011-44/18931-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" на загальну суму 243 515 794,75 грн. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог, серед інших, Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" на суму 4 618 379,29 грн., ОСОБА_7 на суму 100 000,00 грн., Інституту геологічних наук Національної академії наук України на суму 17 079 437,54 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Банк Столиця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 та прийняти нове рішення яким визнати ПАТ "Банк Столиця" кредитором боржника на суму 4616057,24 грн. та кредитором боржника на суму сплаченого судового збору за подачу заяви про визнання кредитором на суму 1147,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_7 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання кредитором та визнати ОСОБА_7 кредитором боржника на суму 910953,02 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Інститут геологічних наук Національної академії наук України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.07.2014 в частині відмови у визнанні вимог Інституту, прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Інституту на суму 17079437,45 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014, доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Шипко В.В., Остапенко О.М.

01.10.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Під грошовим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1", оскільки останній неспроможний сплатити податковий борг в сумі 50 258 285,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1".

Ухвалою підготовчого засідання від 06.02.2013 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на суму 50 258 285,95 грн.

Згідно ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (ч. 1).

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів (ч. 2 ст. 15 Закону).

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги, забезпечені заставою;

у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 97 (4983) від 01.06.2013.

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 14 Закону про банкрутство, до суду надійшло, зокрема, заяви з грошовими вимогами до боржника: Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" з кредиторськими вимогами на суму 4 618 379,29 грн.; ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами на суму 100 000,00 грн.; Інституту геологічних наук Національної академії наук України з кредиторськими вимогами на суму 17 079 437,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з кредиторськими вимогами до боржника звернулось Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця" (Банк) на суму 4 618 379,29 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги Банк зазначив, що кредиторські вимоги складаються з заборгованості боржника, яка виникла на підставі договору поруки № 1 від 11.05.2006 та підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2011 у справі № 20/110.

Згідно поданої заяви, кредиторські вимоги Банку до боржника виникли на підставі договору поруки № 1 від 11.05.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Київміськбуд-1", Закритим акціонерним товариством "Київміськбуд-1" (правонаступником якого є боржник), Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (поручителі) та Корпорацією "Столиця", за умовами якого, поручителі поручаються перед кредиторами (власниками облігацій) за виконання в повному обсязі Корпорацією "Столиця" зобов'язань щодо погашення облігацій власного випуску на суму 50 000 000,00 грн. та виплати відсотків по них власникам облігацій.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 20/110 присуджено до стягнення солідарно з Корпорації "Столиця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Київміськбуд-1", Закритого акціонерного товариства "Київміськбуд-1" та Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" 4 687 000,00 грн. номінальної вартості облігацій, 560 893,29 грн. процентів за 10, 11, 12 відсоткові періоди, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України (ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2).

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4).

Статтею 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

З наведених норм законодавства вбачається, що Банк при заявлені своїх вимог в межах справи про банкрутство має довести фактичні обставини невиконання зобов'язання іншими солідарними боржниками за рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 20/110, в даному випадку Корпорацією "Столиця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Київміськбуд-1", Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1".

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження невиконання іншими солідарними боржниками (поручителями за договором поруки № 1 від 11.05.2006) в добровільному або примусовому порядку рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 20/110, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні заявлених Банком кредиторських вимог до боржника в повному обсязі та включенні їх до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1".

З кредиторськими вимогами до боржника також звернулась ОСОБА_7 на суму 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_7 послалась на неналежне виконання боржником зобов'язань за договором інвестування № 00041002 від 14.04.2008 та додаткової угоди № 00041002/1 від 14.05.2008, укладений між ТОВ комерційний банк "Столиця" (управитель), ОСОБА_7 (довіритель) та ВАТ "Київміськбуд-1" (забудовник).

У заяві ОСОБА_7 вказала на обов'язок боржника передати їй у власність об'єкт інвестування, всі необхідні документи для оформлення права власності та грошові кошти в сумі 100000,00 грн. для усунення недоліків об'єкту інвестування (квартири).

При цьому, кредитором не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин та вимог, зокрема, первинних документів, обґрунтований розрахунок заявленої суми тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні вимог ОСОБА_7 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегією суддів не приймаються до уваги подані ОСОБА_7 (клопотання від 07.10.2014) додаткові докази, а також докази додані до апеляційної скарги, оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції до прийняття судового рішення за результатами попереднього засідання.

Також, апеляційна колегія згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України не розглядає вимоги, заявлені в апеляційній скарзі про визнання кредитором на суму 910 953,02 грн., що складається зі збитків за невиконані будівельні роботи в сумі 141 014,40 грн. та 769 938,62 грн. пені, оскільки вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Також із заявою з грошовими вимогами в сумі 17 079 437,54 грн. до боржника звернувся Інститут геологічних наук Національної академії наук України (Інститут).

В обґрунтування своїх вимог, кредитор посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про дольову участь у будівництві № 1 від 02.03.2003 (зі змінами і доповненнями згідно додаткових угод), у зв'язку з чим Інститутом нараховані штрафні санкції в розмірі 7 % від вартості будівництва, з яких було прострочено виконання на суму 1 014 825,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України на суму 2 653 042,50 грн. та збитки завдані кредитору, у зв'язку з зупиненням виконання зобов'язань за договором на загальну суму 13 411 570,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору про дольову участь у будівництві № 1 від 02.03.2003 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.01.2007 до Договору від № 1 від 02.03.2003 «Про дольову участь в будівництві»), укладений між Інститутом геологічних робіт НАН України та ЗАТ «Київміськбуд-1», є правове регулювання діяльності сторін у проектуванні, будівництві та введенні в експлуатації на земельній ділянці площею 0,084 га прибудови до головного корпусу Інституту геологічних наук НАН України офісного центру загальною площею не менш 9605 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та безкоштовного отримання Інститутом у власність не менш ніж 1450 кв. м загальної площі, а також будівництва складських приміщень і реконструкцію теплових мереж.

За умовами п. 3.2.1 ЗАТ «Київміськбуд-1» зобов'язалось забезпечити фінансування робіт по оформленню та отримання права користування земельною ділянкою, виготовленню проектно-кошторисної документації, будівництву об'єкта, введення його в експлуатацію, а також будівництва складських приміщень і реконструкцію теплових мереж.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що строк будівництва об'єкта буде визначений сторонами додатково після розробки і затвердження проектно-кошторисної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. При визначенні вказаного строку братимуться до уваги нормативні терміни будівництва, проте період будівництва об'єкта не повинен перевищувати трьох років з дати отримання всіх необхідних для початку будівельно-монтажних робіт документів.

Тобто, сторони дійшли згоди визначити строк будівництва об'єкта додатковою домовленістю, який не буде перевищувати трьох років.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про дольову участь у будівництві № 1 від 02.03.2003 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.01.2007 до Договору від № 1 від 02.03.2003 «Про дольову участь в будівництві») Інститут отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № 1134-Шв/Р від 02.02.2009 шляхом перереєстрації раніше виданого дозволу № 2238-Шв/Р від 01.11.2006 на виконання будівельних робіт із будівництва офісного центру за адресою: АДРЕСА_1, а отже на думку Інституту, боржник був зобов'язаний завершити будівництво об'єкту не пізніше 02.02.2012.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів погодження строків будівництва сторонами, зокрема, шляхом укладення відповідної угоди, як то передбачено п. 7.1 договору про дольову участь у будівництві № 1 від 02.03.2003 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.01.2007 до Договору від № 1 від 02.03.2003 «Про дольову участь в будівництві»).

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним нарахування Інститутом штрафних санкцій згідно ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання боржником своїх зобов'язань з будівництва об'єкту в загальному розмірі 2 653 042,50 грн., а отже не підлягають визнанню в цій частині заявлені кредиторські вимоги Інституту до боржника.

Крім того, Інститут геологічних наук НАН України просить визнати кредиторські вимоги в розмірі 13 411 570,04 грн., які складаються зі збитків, що були завдані боржником у зв'язку з невиконанням умов Договору від № 1 від 02.03.2003.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З поданої заяви Інституту вбачається, що у зв'язку з зупиненням боржником будівельних робіт на об'єкті, останній не закінчив виконання передбачених проектом робіт по укріпленню фундаменту існуючого будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим Інститут був вимушений укласти договори підряду з третіми особами на підсилення фундаментів вказаного будинку на загальну суму 13 411 570,04 грн., а тому зазнав збитків.

На підтвердження вказаних обставин, Інститут надав відповідні підрядні договори, іншу первинну документацію, а також платіжні доручення про оплату виконаних підрядних робіт з реставрації адміністративної будівлі Інститут геологічних наук НАН України (підсилення фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій) по АДРЕСА_1.

Разом з тим, Інститут не надав будь-яких доказів на підтвердження понесення збитків саме у зв'язку з порушенням боржником своїх договірних зобов'язань шляхом зупинення будівництва об'єкта передбаченого умовами Договору від № 1 від 02.03.2003 та нездійснення будівельних робіт з укріплення існуючих фундаментів будинку Інститут геологічних наук НАН України по АДРЕСА_1, враховуючи, що у матеріалах справи відсутній проект будівництва офісного центру за адресою: АДРЕСА_1, а умовами укладеного між сторонами договору такий обов'язок боржника не узгоджений.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Інститут укладав договори про закупівлю підрядних робіт за державні кошти (№ 20 від 06.12.2011 та № 6 від 20.07.2012) на виконання Проекту реставрації адміністративної будівлі інституту по АДРЕСА_1, в якому визначено необхідність саме реставрації будинку, а не його відновлення чи захист від дій/бездіяльності третіх осіб (в тому числі боржника) у зв'язку з будівництвом офісного центру.

Тобто, на думку колегії суддів відсутній причинний зв'язок між бездіяльністю боржника (невиконання умов Договору від № 1 від 02.03.2003) та збитками, які поніс Інститут у зв'язку з виконанням умов договорів підряду з реставрації адміністративної будівлі Інституту геологічних наук НАН України (підсилення фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій).

Слід також зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 затверджено мирову угоду від 01.07.2014 по справі № 910/9751/13 укладену між Інститутом геологічних наук Національної академії наук України, Національною академією наук України, Приватним акціонерним товариством «Київміськбуд-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙВЕСТ».

За умовами мирової угоди, з метою мирного врегулювання спору у справі №910/9751/13 та завершення будівництва офісного центру, що знаходиться по АДРЕСА_1 (далі - об'єкт), учасники судового процесу дійшли згоди замінити сторону в договорі - ПрАТ «Київміськбуд-1» на ТОВ «Ділайвест», а тому з моменту підписання даної мирової угоди та затвердження її Господарським судом міста Києва ТОВ «Ділайвест» стає стороною в договорі - «забудовником» та «інвестором», на якого частково покладено функції «замовника» будівництва.

При цьому ТОВ «Ділайвест» бере на себе всі зобов'язання «інвестора» за договором від 02.03.2003 № 1 «Про дольову участь у будівництві» та додатковими угодами № 1 від 08.02.2006 та № 2 від 03.01.2007.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 910/9751/13 залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014.

Таким чином, боржник з дня винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 910/9751/13 про затвердження мирової угоди не є стороною договору про дольову участь у будівництві № 1 від 02.03.2003, на який посилається Інститут в обґрунтування своїх кредиторських вимог.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні заявлених кредитором вимог в повному обсязі та включенні їх до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржниками не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилаються в своїх апеляційних скаргах.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у даній справі в оскаржуваних частинах відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Інституту геологічних наук Національної академії наук України залишити без задоволення.

4. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 5011-44/18931-2012 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» на суму 4 618 379,29 грн., ОСОБА_7 на суму 100 000,00 грн., Інституту геологічних наук Національної академії наук України на суму 17 079 437,54 грн. залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко