КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 927/894/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від заявника - Пушкарьова К.В. (довіреність від 08.08.2014 № 2876-К-Н-О);

від боржника - не з'явився;

розпорядник майна: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014

у справі № 927/894/14 (суддя Івченко С.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

З приводу невиконання ініціюючим кредитором - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" - у справі № 927/894/14 вимог ухвали суду першої інстанції від 01.07.2014 у даній справі господарським судом Чернігівської області винесено окрему ухвалу від 12.08.2014 у справі № 927/894/14 щодо усунення заявником порушень вимог ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом: - авансування платежів грошової винагороди арбітражного керуючого на депозитному рахунку нотаріуса; - виплати щомісячної винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання повноважень розпорядника майна боржника; - недопущення порушень законодавства у подальшому.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.08.2014, в якій просить суд скасувати окрему ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 у справі № 927/894/14.

В обґрунтування своїх вимог, банк вказує на те, що ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає можливість виплати арбітражному керуючому грошової винагороди як за рахунок заявника, так і за рахунок коштів, наявних у боржника або одержаних від продажу майна боржника. Відповідно до ч.6 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлення порядку виплати грошової винагороди не інакше, як за рахунок коштів кредиторів, можливе в тому чи іншому порядку, визначеному рішенням комітету кредиторів боржника та в подальшому затвердженому господарським судом. Враховуючи, що комітет кредиторів СТОВ „СТЕП" не сформований, питання стосовно створення фонду для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не вирішувалось, на затвердження господарському суду не подавалось, то, на думку апелянта, покладення такого авансування лише на ініціюючого кредитора є необгрутованим і не відповідає нормам матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на вказану ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 у даній справі та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 15.09.2014.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання 15.09.2014 представник боржника та розпорядник майна не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника та розпорядника майна, що не з'явились у судове засідання за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 порушено провадження у даній справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП" .

Цією ж ухвалою розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Федорова Миколу Миколайовича.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 01.07.2014 господарським судом встановлено оплату послуг (грошову винагороду) розпоряднику майна боржника у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором у відповідності до ст. 115 Закону.

При визначенні розміру грошової винагороди розпоряднику майна та джерел її оплати, суд першої інстанції керувався ч.ч. 1, 2 ст. 115 Закону.

Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття та до апеляційного чи касаційного суду не оскаржувалась.

У судовому засіданні першої інстанції 12.08.2014 арбітражний керуючий Федоров М.М. подав суду заяву про зобов'язання ініціюючого кредитора виконати ухвалу суду від 01.07.2014р. щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, оскільки добровільно така ухвала не виконана, оплата не здійснена.

З огляду на те, що згідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України , а також враховуючи положення ст. 90 цього Кодексу, якими передбачено, що господарський суд першої інстанції, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, господарський суд Чернігівської області з приводу невиконання ініціюючим кредитором - ПАТ КБ "ПриватБанк" вимог ухвали від 01.07.2014 у даній справі дійшов висновку про необхідність винесення окремої ухвали від 12.08.2014, яку, було направлено ПАТ КБ "ПриватБанк" для усунення порушень вимог ст. 115 Закону шляхом: - авансування платежів грошової винагороди арбітражного керуючого на депозитному рахунку нотаріуса; - виплати щомісячної винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання повноважень розпорядника майна боржника; - недопущення порушень законодавства у подальшому.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч. 9 ст. 16 Закону, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела їх сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Проаналізувавши наведені норми закону, судова колегія дійшла висновку, що вказаним законом чітко встановлений порядок оплати грошової винагороди арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство, і така оплата здійснюється шляхом її авансування особою, за заявою якої порушено справу про банкрутство.

Враховуючи те, що справу про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП" порушено за заявою саме ПАТ КБ "ПриватБанк", то з урахуванням вимог ч. 2 ст. 115 Закону саме останній повинен сплачувати грошову винагороду розпоряднику майна Федорову М.М. шляхом її авансування у розмірі , встановленому судом, про що вірно зазначив суд першої інстанції в ухвалі від 01.07.2014 у даній справі.

Стаття 90 ГПК України передбачено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Судова колегія дослідивши матеріали справи встановила, що з приводу невиконання ініціюючим кредитором - ПАТ КБ "ПриватБанк" вимог вказаної ухвали суду першої інстанції від 01.07.2014 господарський суд вірно виніс окрему ухвалу, яка оскаржується, з вказівкою усунути порушення законодавства та не допускати їх у подальшому.

Що стосується доводів апеляційної скарги відносно необхідності визначення послідовності джерел формування та порядку відшкодування витрат розпорядника майна в процедурі розпорядження майном саме в попередньому засіданні під час затвердження реєстру вимог кредиторів та вирішення цих питань саме комітетом кредиторів, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 115 Закону, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстр вимог кредиторів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП" ще не розглядався та не затверджувався судом першої інстанції, а отже, скликання зборів кредиторів та формування комітету кредиторів у даній справі ще не відбувалось. У зв'язку з чим, питання про покладення обов'язку сплати грошової винагороди розпорядника майна за рахунок фонду, створеного за рішенням комітету кредиторів, є передчасним, та не може бути розглянуто на даній стадії справи про банкрутство.

У зв'язку з викладеним, відповідні доводи апелянта не приймаються судовою колегією до уваги.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи ПАТ КБ "ПриватБанк", викладені в апеляційній скарзі від 20.08.2014, за необґрунтованістю.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" від 20.08.2014, зміни чи скасування окремої ухвали суду першої інстанції від 12.08.2014 у справі № 927/894/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" від 20.08.2014 залишити без задоволення, а окрему ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 у справі № 927/894/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/894/14 повернути до господарського суду Чернігівської області для подальшого розгляду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 17.09.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник