ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18426/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " 555-ТОРГОВА МЕРЕЖА"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс"

Про стягнення 28 607,03 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Михайлюк Н.М.- дов. №377 від 22.09.2014.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " 555-ТОГРОВА МЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс" про стягнення з останнього заборгованості по Договору купівлі-продажу №100712/232 від 10.07.2012. у розмірі 28 607,03 грн., з яких 14 940,00 грн. - основного боргу, 13 446,00 грн. - пені, 221,03 - 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2013 між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу №100712/232. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, а відповідач - передати у власність покупця товар. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно передачі товару у власність у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14 940,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 порушено провадження у справі №910/18426/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи відкладався на 13.10.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 13.10.2014 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 13.10.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань на адресу суду не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18426/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.10.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "555-ТОРГОВА МЕРЕЖА" (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс" (далі - Відповідач, Продавець) було укладено договір №100712/232 купівлі-продажу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця партії товару - цукор білий кристалічний у мішках ( далі - Товар), в кількості і за цінами, узгодженими сторонами в рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар.

Сторони погодили, що згідно з п. 2.1. Договору вартість 1 тонни Товару, а також загальна вартість партії Товару визначається сторонами в рахунках-фактурах. Поставка Товару здійснюється партіями, автомобільним транспортом, на склади Покупця, протягом 30-ти календарних днів з моменту оплаті рахунку-фактури (п.3.1. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця у повному обсязі, за передоплатою.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Позивачем перераховано Відповідачу 108 900,00 грн. що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення №4838 від 21.05.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п.3.1. Договору, поставка Товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту оплати рахунку-фактури.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання стосовно поставки Товару виконані частково. Зазначенее підтверджується актом звірки №б/н між Позивачем і Відповідачем, згідно з яким станом на 22.09.2014 наявна заборгованість у розмірі 14940,00 грн.

Судом встановлено, що Позивач звертався до Відповідача з претензією № 265/1 від 07.07.2014 з метою досудового врегулювання спору з вимогою повернути Позивачеві суму перерахованої передоплати у розмірі 14940,00 грн. (копія претензії наявна у матеріалах справи). Однак вказана претензія залишена Відповідачем без задоволення, належної відповіді та реагування.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача суми у розмірі 14 940,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів1 її погашення суду не надано.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги стосовно стягнення 14 940,00 грн. - основного боргу за укладеним Договором законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 13 446,00 грн. - пені, 221,03 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці Товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строків поставки Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого в строк партії Товару за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці Товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 13 446,00 грн. Проте суд здійснює перерахунок заявленої суми заборгованості з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, встановлений у п.5.2. Договору, є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, суд керується ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Судом також встановлено, що нарахування пені здійснюється у період за 21.06.2013 по 20.12.2013, оскільки саме з 21.06.2013 Відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з поставки Товару у відповідності до п.3.1. Договору. Указане підтверджується позицією ВГСУ, яка була викладена у п.2.5. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2012 № 14, відповідно до якої перебіг часу, з якого нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За результатами розрахунку суду встановлено, що правомірною є вимога про стягнення пені у розмірі 995,45 грн., в іншій частині (12 450,55 грн.) пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 221,03 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми заборгованості стосовно індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних, суд прийшов до висновку про правильність їх нарахування Позивачем.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ТОРГОВА МЕРЕЖА" стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс" є обґрунтованими стосовно пені у розмірі 995,45 грн., 3% річних у розмірі 221,03 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ТОРГОВА МЕРЕЖА" основної заборгованості у розмірі 14940,00 грн., 995,45 грн. - пені, 221,03 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені частково, покладаються на сторін пропорційно до задоволених судом вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ТОРГОВА МЕРЕЖА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькона Плюс"(01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд.10-А, офіс 2/2; код ЄДРПОУ 38149463) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ТОРГОВА МЕРЕЖА" (77300, Івано-Франківська обл. м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 73; код ЄДРПОУ 35170272) за Договором купівлі-продажу №100712/232 від 10.07.2012 суму основної заборгованості у розмірі 14 940,00 грн., 995,45 грн. - пені, 221,03 грн. - 3% річних та 1 031,89 грн. - судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 17.10.2014.

Суддя А.В. Митрохіна