УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 876/11110/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі №813/2976/13 - а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002431520 від 04 квітня 2013 року, -

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002431520 від 04 квітня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем без достатніх підстав для його прийняття, оскільки відповідач в ході проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки прийшов до помилкового висновку щодо не підтвердження фактів господарських операцій із ТзОВ «Екопласт Львів» за період із 01 червня по 31 липня 2010 року, ТзОВ «Промелектромонтаж» за період із 01 вересня по 30 вересня 2010 року, ПП «МКМ - Сервіс» за період із 01грудня по 31 грудня 2010 року, ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» за період із 01 лютого по 28 лютого 2011 року, ТзОВ «Промтехметал» за період з 01 березня по 31 березня 2011 року, ТзОВ «Сталевий дім» за період із 01 червня по 30 червня 2011 року та ТзОВ «Торговий дім «Труд» за період із 01 липня по 31 липня 2011 року, а також, що господарські операції із вказаними контрагентами спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Реальний характер господарських операцій із вказаними контрагентами за вказані періоди підтверджується представленими відповідними первинними документами, які в свою чергу спростовують висновки податкового органу.

Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході проведеної перевірки податковим органом були використані результати перевірок контрагентів позивача, які в свою чергу свідчать про відсутність фактів поставок товарів, а також про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. У даному випадку відсутні як база, так і об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Тобто в ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог положень відповідних статей Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002431520 від 04 квітня 2013 року відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вищевказане судове рішення апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на ті обставини, що суду першої інстанції були представлені усі первинні документи, які є достатніми та належними доказами фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами. В ході перевірки не було встановлено, що контрагенти не віднесли суми податку на додану вартість до складу податкового зобов'язання. Також, судом першої інстанції не були враховані положення відповідних статей Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів. Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що внаслідок укладення та виконання господарських договорів відбулися реальні зміни майнового стану позивача, що є визначальною ознакою господарської операції.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також від них відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників. У зв'язку з наведеним та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, перевіривши правильність оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з контрагентами, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім цього, за висновком суду першої інстанції, встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності правочину, який обумовлює відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку із представленими сторонами доказами, а також актами перевірок контрагентів, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість реального виконання позивачем господарських операцій із ТзОВ «Екопласт - Львів», ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Сталевий дім», ТзОВ «Торговий дім «Труд». При цьому, як зазначив суд першої інстанції, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. Тому спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, є правомірним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - Дочірнє підприємство «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №746476 зареєстрований 16 травня 2005 року і взятий на податковий облік. Також, позивач із 27 жовтня 2011 року зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №200040795 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №461597.

Протягом 2010 - 2011 років позивачем були укладені господарські договори з контрагентами, на підставі та про виконання яких були складені документи бухгалтерського обліку.

Так, позивачем на підтвердження факту придбання товару у ТОВ «Екопласт Львів» представлено: накладні №0376 від 21 червня 2010 року та №0381 від 08 липня 2010 року, податкові накладні №0467 від 21 червня 2010 року та №0471 від 08 липня 2010 року, банківські виписки

Також, 01 вересня 2010 року між позивачем, як Покупцем та ТзОВ «Промелектромонтаж», як Постачальником, укладено Договір поставки, згідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар, який покупець зобов'язувався прийняти та оплатити. Також договором визначено, як невід'ємну частину, товарні накладні на поставлений товар, а перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється у момент підписання уповноваженими представниками сторін накладних на поставлений товар. Дата підписання таких накладних вважається датою постачання окремих партій товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем представлено: накладні на відвантаження №МЦВВ - 00154 від 21 вересня 2010 року, податкові накладні №192 від 16 вересня 2010 року та №215 від 21 вересня 2010 року; банківські виписки від 04 лютого, 17 вересня та 03 листопада 2010 року; платіжні доручення №25 від 29 жовтня 2010 року та №32 від 15 листопада 2010 року.

Відповідно до умов укладеного 01 листопада 2010 року позивачем із ПП «МКМ - Сервіс», як постачальником Договору поставки №01/1/ - 2, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві (позивачу по справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, в строк і на умовах, що визначені даним договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору. Аналогічно умовам попереднього договору, накладні на поставлений товар вважаються невід'ємними частинами даного договору, а моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками сторін накладних про поставлений товар. Дата підписання таких накладних вважається датою постачання окремих партій товару.

Позивачем представлено: видаткові накладні №РН - 12 - 0139 від 01 грудня 2010 року, №РН - 12 - 2720 від 27 грудня 2010 року, №РН - 11 - 0162 від 01 листопада 2010 року та №РН - 11 - 1016 від 10 листопада 2010 року; податкові накладні №1101000062 від 01 листопада 2010 року, №1110000016 від 10 листопада 2010 року, №1201000101 від 01 грудня 2010 року, №1227000019 від 27 грудня 2010 року; банківські виписки від 04 лютого, 24 лютого та 01 квітня 2011 року; платіжні доручення №26 від 17 березня 2010 року, №31 від 23 березня 2011 року.

Також, позивачем представлено: видаткову накладну №РН - 2 - 02007 від 02 лютого 2011 року, податкову накладну №2020007 від 02 лютого 2011 року та банківську виписку від 04 травня 2011 року, на підтвердження придбання і оплати придбаних позивачем товарів у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

11 липня 2011 року позивачем, як Покупцем, укладено із ТзОВ «Торговий дім «Труд», як Продавцем, договір поставки №232, предметом якого є відносини, спрямовані на продаж и придбання лічильників холодної та гарячої води крильчатих ЛЛ, турбінних ЛЛТ. зазначена у накладних.

Позивач на підтвердження виконання умов договору представлено: видаткову накладну №593 від 12 липня 2011 року, податковою накладною №32 від 11 липня 2011 року, банківську виписку від 11 липня 2011 року.

Крім цього, позивачем представлено первинні документи, на підставі яких, як стверджує позивач, здійснювалися поставки товару постачальниками ТзОВ «Сталевий дім» та ТзОВ «Промтехметал»: договір поставки №88/06 від 01 червня 2011 року; видаткові накладні №РН - 0000302 від 01 червня 2011 року, №РН - 0000300 від 07 червня 2011 року (по ТзОВ «Сталевий дім»); №РН - 00374 від 09 березня 2011 року, №РН - 00412 від 31 березня 2011 року (по ТзОВ «Промтехметал»); податкові накладні №22 від 01 червня 2011 року, №83 від 07 червня 2011 року (по ТзОВ «Сталевий дім») та №84 від 09 березня 2011 року, №307 від 31 березня 2011 року; банківські виписки від 10 та 16 травня 2011 року.

13 березня 2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань документального підтвердження господарських відносин позивача із платниками податків: ТзОВ «Екопласт Львів» за період з 01червня по 31 липня 2010 року, ТзОВ «Промелектромонтаж» за період із 01 вересня по 30 вересня 2010 року, ПП «МКМ - Сервіс» за період із 01 листопада по 31 грудня 2010 року, ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» за період із 01 лютого по 28 лютого 2011 року, ТзОВ «Промтехметал» за період із 01 березня по 31 березня 2010 року, ТзОВ «Сталевий дім» за період із 01 червня по 30 червня 2011 року та ТзОВ «Торговий дім «Труд» за період із 01 липня по 31 липня 2011 року.

За результатами перевірки 18 березня 2013 року відповідачем складено Акт перевірки №643/15 - 20/33562654, у якому вказано про виявлені порушення. Зокрема, згідно змісту вказаного акта, в ході перевірки виявлено порушення: порядку ведення податкового обліку; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення позивачем господарських відносин АТ «Сантехкомплект» з питань документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за періоди, що були охоплені перевіркою; завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 40 025 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 40 025 гривень у відповідні місяці 2010 - 2011 років.

На підставі висновків перевірки відповідачем 04 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0002431520, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 319 гривень 75 коп., в тому числі: за основним платежем - в сумі 40 025 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 4 294 гривні 75 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетним відшкодування є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст.8 вказаного Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім цього, у відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, яка визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно актів перевірок суб'єктів господарювання - контрагентів позивача, проведених податковими органами за місцем реєстрації цих суб'єктів, встановлено, що керівник ТзОВ «Екопласт - Львів», який є громадянином Республіки Польща, згідно з даними Державної прикордонної служби України у період з 01 січня по 13 жовтня 2010 року на території України не перебував, проте хоча 06 жовтня 2010 року зареєструвався як керівник товариства. Також вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засобами, землями та спорудами. Документи, які б засвідчували здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства не виявлено. Такі результати отримані і в ході перевірок ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Сталевий дім», ТзОВ «Торговий дім «Труд», у яких відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, а також, встановлено участь даних підприємств у транзитних фінансових потоках, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, не мають реального товарного характеру. Також вказані підприємства за адресами реєстрації не знаходяться.

Позивачем не надано як до перевірки, так і суду доказів зберігання, приймання - передачі, транспортування товарів за договорами поставки, не вказано осіб, відповідальних за приймання та транспортування товарно - матеріальних цінностей.

Також, позивачем не було надано копій укладених угод з контрагентами ТзОВ «Екопласт - Львів», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Промтехметал», на підставі яких виникли господарські зобов'язання, хоча суд першої інстанції звертав увагу на вказані обставини.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту не є безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру. Враховуючи представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність контрагентів позивача, факт відсутності інших документів, щодо яких висловився в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, апеляційний суд також вважає, що представлені документи не можуть посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому не підтверджують право позивача на податковий кредит.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції, за відсутності інших зазначених вище документів, які підтверджували обставини здійснених господарських операцій, а також з урахуванням зазначених недоліків у самому документальному оформленні господарських операцій.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте з дотриманням та урахуванням принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання позивача на відповідні обставини не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як ці доводи не узгоджуються із відповідними положеннями податкового законодавства, а також ґрунтуються на обставинах, якими позивач обґрунтовував свої вимоги і яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Тому викладені позивачем доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі №813/2976/13 - а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Сантехкомплект - Захід» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002431520 від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський