ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 січня 2009 р.

№ 1/102"Д"

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів :

Барицької Т.Л., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "КРЕДОБАНК" (надалі –Банк)

на  постанову

від 13.11.2007 р. Житомирського апеляційного господарського суду

у справі

№ 1/102"Д"

за позовом

ТОВ "Фірма "Одяг" (надалі –Товариство)

до	ПП "Оазис" (надалі –Підприємство)

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача

ПП "Сіті"; ТОВ "Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація"

про	визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

-  Шахрай В.В.

від відповідача

-  не з'явились

від третьої особи-1

-  не з'явились

від третьої особи-2

-  не з'явились

від оскаржувача

-  Кравчук Р.С., Заставний А.Т.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.12.2003 р. (суддя Сичова О.П.) позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002 р., укладений між Товариством та Підприємством.

Додатковим рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2003 р. (суддя Сичова О.П.) стягнуто з Підприємства на користь Товариства 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; застосовано двосторонню реституцію: зобов'язано відповідача повернути позивачу все майно, отримане за договором купівлі-продажу від 18.12.2002 р., а позивача –повернути відповідачу кошти, отримані за угодою купівлі-продажу від 18.12.2002 р.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду  від 30.04.2004 р. (судді: Шкляр Л.Т., Гулова А.Г., Пасічник С.С.) рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2003 р. змінено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002 р., укладений між Товариством та Підприємством, провадження у справі щодо вимоги скасування  реєстрації права власності за відповідачем на отримане за спірним договором майно припинено; додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 22.12.2003 р. змінено: зобов'язано Підприємство повернути Товариству все наявне майно, одержане за договором купівлі-продажу від 18.12.2002 р., стягнуто з Товариства в доход державного бюджету 200 грн. державного мита, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 85 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2004 р. рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2003 р., додаткове рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2003 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від 30.04.2004 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.08.2006 р. прийнято відмову Товариства від позову в частині позовних вимог про зобов'язання Житомирського обласного державного підприємства по технічній інвентаризації скасувати запис в реєстрі  щодо реєстрації права власності за відповідачем на будівлі та споруди, які були предметом спірного договору та припинено провадження у справі в цій частині.

Рішенням господарського суду Житомирської області  від 25.04.2007 р.  (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду  від 13.11.2007 р. (судді: Веденяпін О.А., Іоннікова І.А., Черпак Ю.К.), позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002 р., укладений між сторонами.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "КРЕДОБАНК" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи рішення та постанову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2002 р. суди мотивовано виходили з того, що оспорюваний договір зі сторони позивача підписаний не уповноваженою особою, а схвалення даного договору не відбулось, тому договір укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР та ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Банк в касаційній скарзі просить рішення та постанову судів скасувати з тих підстав, що за договором купівлі-продажу укладеного з ТОВ "Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація" він набув майнових прав на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Житомир, вул. Київська, 116 і яке входило до нерухомого майна відчуженого за оспорюваним договором.

На думку заявника касаційної скарги визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.12.2002 р. укладеного між  Товариством та Підприємством зачіпає його права та обов'язки як особи, що набула майнових прав на нежитлове приміщення, що розташовано за адресою м. Житомир, вул. Київська, 116.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів  поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційний Суд України  в рішенні  у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) від 25.12.1997 р. зазначив, що частина 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди  для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення повинне безпосередньо стосуватися прав та обов’язків оскаржувача, тобто в рішенні суду повинно безпосередньо розглядатися й вирішуватися спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник або рішення містить судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Скаржник не є стороною договору, який був предметом спору у даній господарській справі, крім того скаржником не наведено обставин, які б свідчили про порушення або оспорювання його прав при винесенні рішення та постанови, висновки чи посилання суду не стосуються прав та обов'язків оскаржувача.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувачем в касаційній скарзі фактично ставиться питання про наявність права власності на частину майна відчуженого за договором купівлі-продажу від 18.12.2002 р., який визнано недійсним, проте ним не доведено яким чином прийняті у справі рішення та постанова порушують або оспорюють його права на зазначене нерухоме майно.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що з'ясування обставин набуття скаржником майнових прав на майно не входить до фактичних обставин, які підлягали встановленню в даному спорі.

          Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "КРЕДОБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. у справі № 1/102"Д" залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                             Н. Губенко

С у д д і                                                                                                  Т. Барицька

                                                                                                               О. Подоляк