У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2006 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Охрімчук Л.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,
в с т а н о в и в :
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми у розмірі 300 грн. відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Судами встановлено, що відповідно до розписки від 5 листопада 2002 року ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_3 3 000 грн. для придбання нею з ОСОБА_2 худоби, тобто безпосереднім позичальником є позивачка.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, суди прийшли до висновку, що відповідно до вимог гл. 10 Сімейного кодексу України розписку, складену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення останнім 3 000 грн. позивачці у випадку розірвання шлюбу не можна розцінювати як шлюбний договір та як таку, що породжує певні зобов'язання.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.