Справа № 738/2160/14-к Головуючий у І інстанції Савченко О. А.
Провадження № 11-кп/795/624/2014
Категорія - кримінальна Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Воронцової С.В., Миронцова В.М.,
секретаря судового засідання - Терешко В.В.
розглянувши кримінальне провадження № 11-кп/795/624/2014, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року,
якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українцю, громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 з вищою освітою, розлученому, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимому,
в задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства відмовлено,
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - Джими Д.Г., засудженого - ОСОБА_2
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 в задоволенні його клопотання про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_2 злочини, за які його засуджено за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року вчинив 09 червня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України».
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року, в якій він просить скасувати дану ухвалу з підстав неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту та своєю ухвалою привести у відповідність до діючого законодавства України вирок П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року, а саме звільнити від подальшого відбування покарання за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 3 ст. 365 КК України у зв'язку з набуттям чинності закону про кримінальну відповідальність, який усуває караність діяння за інкриміновані йому протиправні дії, постановивши своєю ухвалою новий строк відповідно до діючого законодавства України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог засуджений ОСОБА_2 вказує, що відповідно до діючого кримінального закону України спричинення істотної шкоди є обов'язковою ознакою ст. 365 КК України, а спричинення тяжких наслідків - обов'язковою ознакою ч. 3 ст. 365 КК України. Відповідно до нової редакції примітки ст. 364 КК України істотна шкода та тяжкі наслідки, як ознака ст. 365 КК України на теперішній час виражаються лише у завданні матеріальної шкоди. Інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями нікому матеріальної шкоди не завдано, тобто з набуттям чинності Закону України від 13 травня 2014 року усувається кримінальна відповідальність за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 3 ст. 365 КК України, оскільки відсутня обов'язкова ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України - завдання істотної шкоди.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на ухвалу суду не подавали.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу з указаних у ній підстав і просив ухвалу суду скасувати та своєю ухвалою привести у відповідність до діючого законодавства України вирок П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу суду просив залишити без змін, оскільки вона обґрунтована, перевіривши матеріали судового провадження та особової справи № 61 - П - 14 щодо ОСОБА_2, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року ОСОБА_2 було засуджено за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної виконавчої влади строком на 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року вирок П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 червня 2011 року вирок П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2014 року спільне подання адміністрації Крюковської виправної колонії № 29 в Полтавській області та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації було задоволено. Засудженому ОСОБА_2 було замінено невідбуту частину покарання 3 роки 11 місяців 15 днів за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року більш м'яким покаранням у виді обмеження волі із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права займати посади в органах державної виконавчої влади та етапувати до виправного центру в порядку, встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі, звільнивши з-під варти по прибуттю до місця відбування покарання. В даний час засуджений ОСОБА_2 відбуває призначене покарання у Домницькому виправному центрі УДПтС України в Чернігівській області.
Як вбачається з вказаного вироку суду та з особової справи, ОСОБА_2 злочини вчинив 09 червня 2008 року.
Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України", яким було внесено зміни до чинного законодавства, в тому числі й до примітки ст. 364 КК України, на який саме посилається засуджений ОСОБА_2 було прийнято 13 травня 2014 року.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» дія цього Закону поширюється на злочини та суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, які були вчинені після набрання чинності цим Законом.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при відмові у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року, якою ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства відмовлено - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення. а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
СУДДІ:
Воронцова С.В. Григор’єва В.Ф. Миронцов В.М.