№ 1-кп/204/377/14

204/6275/14-к

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.

при секретарі - Дьяченко О.І.

за участю прокурора - Лєбєдєвої І.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040680002072 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середньотехнічна, приватного підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 03.06.2008 р. - фізичною особою-підприємцем, маючи у відповідності до ст. 9 Закону України «Про підприємництво», право укладати з громадянами договори про використання їх праці, а також при укладанні трудового договору, зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в Україні мінімального рівня, та інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування, соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства, допустив грубе порушення законодавства про працю, при наступних обставинах.

Так, 01.01.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1, маючи право використовувати найману працю і обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини і громадянина, здійснюючи свою підприємницьку діяльність в приміщенні орендованого ним столярному цеху, розташованого по АДРЕСА_2, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та права потерпілого ОСОБА_2, без укладення трудового договору в письмовій формі, прийняв останнього на постійну роботу на посаду столяра і фактично допустив його до роботи з зазначеного часу.

Після цього, у період часу з 01.01.2009 року по 01.08.2014 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 43,46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», не уклав з ОСОБА_2 трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття його на роботу та не став вести його трудову книжку, а також не вніс до останньої відповідного запису про трудову діяльність, не видав ОСОБА_2 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за них страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином грубо порушив законодавство про працю та права потерпілого ОСОБА_2, а саме:

- на працю, на належні та безпечні умови праці, а також на зарахування часу роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до його трудового стажу;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 01.05.2014 року, маючи право використовувати найману працю і обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини і громадянина, здійснюючи свою підприємницьку діяльність в приміщенні орендованого ним столярному цеху, розташованого по АДРЕСА_2, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та права потерпілого ОСОБА_3, без укладення трудового договору в письмовій формі, прийняв останнього на постійну роботу на посаду столяра і фактично допустив його до роботи з зазначеного часу.

Після цього, у період часу з 01.05.2014 року по 01.08.2014 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 43,46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», не уклав з ОСОБА_3 трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття його на роботу та не став вести його трудову книжку, а також не вніс до останньої відповідного запису про трудову діяльність, не видав ОСОБА_3 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за них страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином грубо порушив законодавство про працю та права потерпілого ОСОБА_3, а саме:

- на працю, на належні та безпечні умови праці, а також на зарахування часу роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до його трудового стажу;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та пояснив суду, що дійсно при зазначених в обвинувальному акті обставинах, він порушив законодавство про працю та права потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, на інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування, соціальне забезпечення, оскільки не уклав з потерпілими трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував договори в державній службі зайнятості, не видав накази про прийняття потерпілих на роботу та не вів їх трудові книжки, а також не вносив за них страхові внески за загальнообов'язковим державним страхування. На теперішній час потерпілі не мають до нього жодних претензій.

Про винність ОСОБА_1, суд робить висновок виходячи з наступних доказів: копій документів, які засвідчують, що обвинувачений зареєстрований як фізична - особа підприємець та проводив відповідну діяльність (а.п.19, 31-34, 41-47); відповіді листом податкової інспекції, відповідно до якого податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку до державної податкової інспекції не подавалися обвинуваченим, сплата та нарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску відсутні (а.п.56, 67)

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в грубому порушенні законодавства про працю, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь невеликої тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, раніше не судимий, характеризується позитивно, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого при призначенні покарання у вигляді штрафу в доход держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі вісімсот п'ятдесят гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий: К.М. Дружинін