ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 921/397/14-г/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.08.2014

у справігосподарського суду Тернопільської області

за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

докомунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго"

простягнення заборгованості в загальній сумі 13 208 062,56 грн

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Ященко Р.Ю. - дов. №14-135 від 13.05.2014;

від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18.06.2014 господарського суду Тернопільської області (суддя: Гирила І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 11 923 281, 62 грн. боргу; 438 012, 90 грн. пені; 264 687, 78 грн. - 3% річних; 139 527, 46 грн. інфляційних нарахувань; 73 054, 90 грн. за відшкодування витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 05.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення від 18.06.2014 господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач частково оплатив свої зобов'язання відповідно договору купівлі-продажу природного газу. Щодо стягнення пені, то господарські суди на підставі ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшили розмір пені до 50 %.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині зменшення суми пені та прийняти нове рішення в цій частині, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України; ст.233 Господарського кодексу України; ст.ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що господарські суди не обґрунтували в чому полягає винятковість обставин у даній справі, які стали підставою для зменшення розміру пені.

КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2014 і постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 26.03.2014.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 28.12.2012 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (споживач) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/2697-БО-30, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/2697-БО-30 сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору №13/2697-БО-30 від 28.12.2012 позивач передав в період з січня 2013 року по грудень 2013 року (включно), а відповідач отримав 4 937, 500 м3 природного газу на загальну суму 22 900191, 51 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу. Однак відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав частково - на суму 10 976909, 89 грн.

Господарські суди встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття господарським судом першої інстанції рішення становить 11 923 281, 62 грн, на яку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нарахувало 265 526, 48 грн - 3% річних, 139 818, 81 грн - інфляційних нарахувань та 879 435, 66 грн пені.

У відповідності ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі ст.230 Господарського кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

За ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Аналогічну норму містить ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, якою також передбачено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарські суди дійшли висновку, що заявляючи додаткові вимоги, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" використало передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", яке відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є паливно-збитковим підприємством, основним видом діяльності якого є надання послуг з централізованого опалення, несвоєчасно та не в повному обсязі отримує допомогу від бюджету, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків за енергоносії із позивачем.

Також господарськими судами враховано низьку платоспроможність населення, яке звільнене від сплати пені та штрафу за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги та надані відповідачем докази щодо постійного вжиття заходів, спрямованих на стягнення зі споживачів в судовому та примусовому порядку заборгованості за отриману теплову енергію та те, що заборгованість за договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача та враховано, що відповідач вживає заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань систематично частинами погашаючи заборгованість.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суди взяли до уваги майновий стан сторін і оцінили співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора та врахували інтереси обох сторін. В даному випадку господарськими судами дотриманий баланс інтересів сторін.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №921/397/14-г/8 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга