УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/919/14-ц Головуючий у 1-й інст. Лешко С. М.
Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 - 137183 грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором, а в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, а також стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що 25.01.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укроцбанк», правонаступником якого є позивач, уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №283/1-97 про надання їй кредиту в розмірі 10000 доларів США, строком до 21.01.2022 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. З метою забезпечення зобов'язання перед банком 25.01.2007 року було укладено договір іпотеки №398 між банком та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, що складає 2/5 частин житлового будинку. Зобов'язання перед ОСОБА_2 позивач виконав в повному обсязі, а остання, з свого боку, не виконує прийнятих на себе зобов'язань, не повертає своєчасно позивачу кредитних коштів і станом на 22.01.2014 року загальна сума заборгованості складає 137183,40 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині звернення стягнення на іпотечне майно, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України. Суд не врахував положення Закону України «Про іпотеку», не дав оцінку тому, що про наявність заборгованості по кредитному договору повідомлень від банку вона не отримувала. Крім того, судом не враховано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК Україним, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконані умови кредитного договору, що є підставою для настання правових наслідків передбачених договором та законом.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів частково не погоджується з таких підстав.
За змістом положень ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 25 січня 2007 року між АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 10000 доларів США строком до 21 січня 2022 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених договором (а.с.5-9). Разом з тим, на забезпечення умов виконання кредитного зобов'язання 25 січня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.11-14).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно положення статті 7 вказаного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо інше не встановлено щодо відшкодування, в тому числі, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Матеріали справи свідчать, що станом на 22 січня 2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором, складає 17162,94 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 137183 грн. 40 коп. та складається з наступного:
- заборгованість за кредитом в розмірі 8823.85 доларів США;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 7 023,32 доларів США;
- штрафних санкцій за порушення терміну погашення кредиту 3534 грн.77 коп;
- штрафних санкцій за порушення терміну погашення відсотків 6982 грн. 18 коп.
За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст.33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Проте, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VIІ.
Відповідно до положень цього Закону вбачається, що протягом його дії:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Колегія суддів констатує, що даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 25 січня 2007 року одержала кредит у Банку в іноземній валюті зі строком погашення до 21 січня 2022 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених договором для споживчих цілей. У забезпечення його виконання ОСОБА_3 передала в іпотеку частину будинку, загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 22,8 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1.
У судовому засіданні відповідачі зазначили, що вказану частину будинку вони використовують, як місце постійного проживання, іншого житла не мають. Ці обставини підтверджуються довідками про реєстрацію з місця проживання відповідачів та про реєстрацію права власності нерухомого майна за ОСОБА_3 (а.с. 110, 162).
Таким чином, загальна площа предмету іпотеки не перевищує 140 кв.м., це нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальниці кредиту одержаного у Банку в іноземній валюті зі строком погашення до 21 січня 2022 року та поручителя, іншого житла вівдповідачі не мають.
Враховуючи наведене, у вимогах банку про звернення стягнення на спірну квартиру слід відмовити саме з підстав, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03 червня 2014 року, який набрав чинності з 07.06.2014 року.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності майновому поручителю ОСОБА_3, скасувати, відмовивши в цій частині у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 283/1- 97 від 25 січня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності майновому поручителю ОСОБА_3, скасувати, відмовивши в цій частині у задоволенні позову.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді