17.10.2014

Справа № 263/6789/14-а

Провадження № 2-а/263/892/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Домановій І.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що він віднесений до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право у 2014 році на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувались та сплачувались відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені його права. На підставі переліченого просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року.

Позивач надав суду заяву з проханням вирішити спір у його відсутність, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.08.2014 року вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії з 01.01.2014 року по 17.02.2014 року залишені без розгляду.

Згідно наданих суду письмових заперечень представники відповідача, не визнаючи поданий до них позов, посилались на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, отримуючи надбавку, як дитина війни. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальної доплати, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах фінансових ресурсів на 2014 бюджетний рік на підставі постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381, то підстав для підвищення пенсії позивачу немає. На підтвердження наведених доводів також посилались на Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року та Закон України від 27 березня 2014 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», що набули чинності 3 квітня 2014 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом постанови - Спеціальний Закон) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Суд встановив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області.

Відповідно до чинної редакції ст. 6 Спеціального Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

На підставі ст. 7 Спеціального Закону фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Спеціального Закону до 3 серпня 2014 року.

Таким чином, суд відхиляє посилання представників відповідача на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 квітня 2014 року, яким було внесено зміни до п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», на підставі чого Кабінету Міністрів України було надано повноваження вносити пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення та вносити пропозиції щодо відновлення обсягів видатків на виконання першочергових соціальних та економічних програм, оскільки зазначеними змінами не було врегульовано питання можливості змінювати державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ст. 6 Спеціального Закону.

Натомість на підставі Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що з 1 січня 2014 року, норми та положення ст. ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 3 серпня 2014 року, було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений ст. 6 Спеціального Закону, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.

При цьому за Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Так за п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», прийнятої з метою здійснення, починаючи з 2012 року, заходів щодо поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення, було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і («Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.

На підставі наведеного суд відхиляє посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381, бо вищу юридичну силу над вказаним підзаконним актом має Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Натомість суд зазначає, що з урахуванням внесених змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», які набули чинності 3 серпня 2014 року, починаючи з цієї дати застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», оскільки вказані зміни до порядку застосування положень ст. 6 Спеціального Закону були прийняті пізніше, тому мають пріоритет.

Таким чином, при визначенні розміру доплати до пенсії позивачу за період з 18 лютого 2014 року по 2 серпня 2014 року слід керуватися розміром доплати, визначеному ст. 6 Спеціального Закону, а починаючи з 3 серпня 2014 року, слід керуватися розміром підвищення до пенсії, встановленого Постановою КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381.

На час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком був визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру, визначеного законом, прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

При цьому за змістом п. 10 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 16 березня 2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що застереження з приводу поширення дії ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

За ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» на 2014 рік прожитковий мінімум на місяць на особу, що втратила працездатність, становить 949 грн.

Таким чином, 30% від прожиткового мінімуму на особу, що втратила працездатність, становить у 2014 році на місяць 284,70 грн.

Враховуючи, що фактично позивач з 1 січня 2014 року отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», що становить 66,43 грн., замість розміру, визначеного ст. 6 Спеціального Закону, то суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі викладеного вмотивування за період з 18 лютого 2014 року до 2 серпня 2014 року включно шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача із зобов'язанням УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Згідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому з державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача його витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 18 лютого 2014 року по 2 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, з державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя П.І. Папаценко