ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № Б-39/148-04

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від кредиторів - не з'явились,

ліквідатор - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (вх. №2899Х/2)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2014р. у справі №Б-39/148-04

за заявою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, правонаступником якої є Харківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Мереф`янський механічний завод", м. Мерефа

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2014р. у справі №Б-39/148-04 вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" в сумі 257523,76 грн. було відхилено повністю.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області із ухвалою місцевого господарського суду від 10.09.2014 року не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне врахування всіх обставин, що мають значення для правильного розгляду справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Харківської ОДПІ про поточні кредиторські вимоги до боржника задовольнити та включити до реєстру вимог кредиторів вимогу Харківської ОДПІ в сумі 257523,76 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зауважує на тому, що банкрут має податковий борг по сплаті податку на додану вартість та по сплаті земельного податку в розмірі 257523,76 грн., що підтверджується поданими до Харківської ОДПІ деклараціями, які особисто підписані ліквідатором, арбітражним керуючим ВАТ "Мереф`янський механічний завод" Жулинським В.Б., а тому є узгодженими. За твердженням заявника апеляційної скарги, вказані обставини свідчать про те, що вказана податкова заборгованість виникла після визнання ВАТ "Мереф`янський механічний завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що свідчить про здійснення банкрутом підприємницької діяльності. Таким чином, скаржник вважає, що зазначена сума податкової заборгованості повинна бути включена до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2014 року.

В судове засідання 09.10.2014 представники сторін не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, а також беручи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Харківської області від 25.12.2013р., зокрема припинено процедуру санації ВАТ "Мереф'янський механічний завод". Визнано юридичну особу - ВАТ "Мереф'янський механічний завод" (ідентифікаційний код 21179210), яке зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області від 20.03.2001р. за номером 04058775ю0020845 за адресою: Харківський район, м. Мерефа, пров. Яковівський, 10 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича, якого зобов'язано в строк до 25 грудня 2014 року виконати ліквідаційну процедуру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року апеляційні скарги: представника працівників боржника - ВАТ "Мереф'янський механічний завод", арбітражного керуючого Карелкіна Ігора Олександровича та арбітражного керуючого Клочка Олександра Миколайовича залишено без задоволення. Постанову господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року у справі №Б-39/148-04 залишено без змін.

Постановою касаційної інстанції від 29.05.2014 касаційну скаргу арбітражного керуючого Карелкіна Ігоря Олександровича та касаційну скаргу арбітражного керуючого Клочко Олександра Миколайовича залишено без задоволення. Постанову господарського суду Харківської області від 25.12.2013 р. в частині призначення ліквідатором арбітражного керуючого Жулінського В.Б. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі № Б-39/148-04 залишено без змін.

26.08.2014 року Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області із заявою з вимогами до банкрута у розмірі 257 523,76 грн.

В обгрунтування викладених у заяві вимог, заявник посилався на те, що банкрут має перед ним податковий борг по сплаті податку на додану вартість за період з 30.03.2014р. по 30.07.2014р. в загальній сумі 211748,00 грн., по сплаті земельного податку з юридичних осіб за період з 30.03.2014р. по 30.07.2014р. в загальній сумі 45762,50 грн. та з 30.03.2013 р. по 08.04.2013 р. боржнику нараховано на підставі приписів ст.ст. 129-131 Податкового кодексу України пеню у сумі 12,63 грн. Також, на підставі акта про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 218/220/21179210 від 22.08.2013 р. боржнику нараховано пеню в сумі 0,63 грн.,

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, встановивши, що вимоги Харківської ОДПІ не є ані конкурсними, ані поточними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», приймаючи до уваги приписи ч. 1 ч.1 ст. 38, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закону) за якими встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області до ВАТ Мереф'янський механічний завод" в розмірі 257510,50 грн. Крім того, з урахуванням приписів абз. 2 ч. 2 ст. 12 Закону, місцевий господарський суд відмовив заявнику у задоволенні вимог про стягнення 13,26 грн. пені. Також, судом першої інстанції, за встановленими по справі обставинами, було відмовлено у задоволенні вимог до банкрута в розмірі 0,63 грн пені, нарахованих заявником згідно акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №218/220/21179210 від 22.08.2013.

Перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, п.1.1 Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 р.) унормовано, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2004 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно ВАТ "Мереф'янський механічний завод". Постановою місцевого господарського суду від 25.12.2013р. визнано ВАТ "Мереф'янський механічний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, провадження у даній справі було порушено до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а постанову про визнання боржника - ВАТ "Мереф'янський механічний завод" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято судом після набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин, які виникли після визнання боржника банкрутом слід застосовувати положення Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р.

Таким чином, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються судом під час розгляду справи про банкрутство - ВАТ "Мереф'янський механічний завод".

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон), вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в газеті "Голос України" № 6 (5756) від 15.01.2014 року опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, з урахуванням приписів, встановлених ч.1 ст. 38 Закону, двохмісячний строк на заявлення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства спливає 17.03.2014 р.

При цьому, аналіз встановлених по справі обставин свідчить про те, що заява Харківського ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до ВАТ Мереф'янський механічний завод" в розмірі 257510,50 була надана до суду першої інстанції 26.08.2014, тобто після закінчення стороку, встановленого для її подання.

Відповідно до статті 1 Закон про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Положеннями ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Крім того, нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами частини 2 статті 41 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

До того ж, пунктом 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. N 4212-VI)" встановлено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо виплати податкового боргу, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.

З наведених норм вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області до ВАТ Мереф'янський механічний завод" вимоги не можуть вважатись ані конкурсними, ані поточними.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в заяві, Харківська ОДПІ, зокрема, посилається на те, що наявність у банкрута податкового боргу по сплаті податку на додату вартість підтверджується податковою декларацією №9013990498 від 18.03.2014р. на суму 17334,00 грн., податковою декларацією №9020747726 від 16.04.2014р. на суму 17605,00 грн., податковою декларацією №9027822440 від 16.05.2014р. на суму 25545,00 грн., податковою декларацією №9034769094 від 18.06.2014р. на суму 28252,00 грн., податковою декларацією №9040890884 від 17.07.2014р. на суму 123012,00 грн. в загальній сумі 211748,00 грн.; борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб, заявник також підтверджує податковою декларацією №9008122991 від 19.02.2014р. в загальній сумі 45762,50 грн. Крім того, на підставі акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 218/220/21179210 від 22.08.2013 р. з 30.03.2013 р. по 08.04.2013 р., боржнику, на підставі ст.ст. 129-131 Податкового кодексу України нараховано згідно пеню у сумі 12,63 грн., а також пеню в сумі 0,63 грн.

Проте, як вбачається з наданих заявником документів, визначені суми боргу виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури постановою господарського суду Харківської області від 25.12.2013р.

Однак вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства можуть пред'являтись тільки до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014р. та Вищого господарського суду України від 23.10.2013р. у справі №5021/1639/2011, від 28.05.2013р. у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 18.09.2013р. у справі № 6/108-09, від 15.01.2014р. у справі №6/156-06.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відхилення вимог Харківської ОДПІ до банкрута - ВАТ Мереф'янський механічний завод" в розмірі 257510,50 грн., оскільки заявлені вимоги не мають характеру поточних у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до того ж, заявлені після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, під час якої у банкрута не виникає жодних додаткових грошових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Крім того, згідно п.п.14.1.265 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 2343-XII) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Крім того, за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-XII), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Виходячи із змісту Закону про банкрутство, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Наведені в сукупності вищезазначені приписи та встановлені по справі обставини, дають підстави колегії суддів погодитись із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог Харківської ОДПІ щодо стягнення з ВАТ Мереф'янський механічний завод" 13,26 грн. пені, нарахованої заявником на підставі ст.ст. 129-131 Податкового кодексу України.

Що стосується вимог до банкрута стосовно нарахованої за актом №218/220/21179210 від 22.08.2013р. 0,63 грн. пені, вказані вимоги вже були предметом розгляду по заяві Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2014 у визнанні вимог в цій частині судом було відмовлено, а тому суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги заявника в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає вимоги заявника апеляційної скарги про скасування прийнятої по даній справі ухвали позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2014р. у справі №Б-39/148-04 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2014р. у справі №Б-39/148-04 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2014р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.