Справа № 11a-883 2007 р.                              Головуючий у 1 інстанції Галій О.Й.

Категорія - ст. 115 ч. 1 КК України               Доповідач Михайлишин Г.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року жовтня 23 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі: Головуючого: Пайонкевича Т.Т. Суддів: Михайлишин Г.Я., Гнатіва Н.І. з участю прокурора: Галісевич О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 19 липня 2007 року.

Цією постановою: Відносно ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу із суворим наглядом.

В обгрунтування такого рішення, суд покликався на те, що органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 А саме, що він 15.01.2007р. в м. Жидачеві Львівської області, на березі біля мосту через річку Стрий, умисно, з метою вбивства наніс потерпілому ОСОБА_3 множинні удари кухонним ножем в шию. Від отриманих проникаючих колено-різаних ран шиї з наскрізним пошкодженням м'язів шиї, сліпим пошкодженням лівої сонної артерії, що супроводжувалося масивною зовнішньою кровотечею, обезкровленням організму та обумовило зупинку серцевої діяльності і дихання, ОСОБА_3 помер на місці події.

. Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 103 від 28.03.2007р. у ОСОБА_2 встановлено тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності у вигляді реактивного психозу, тривожно-депресивного синдрому у психопатичної особи, внаслідок чого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу з хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

В період інкримінованих йому дій ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності, а виявляв соціальний розлад підліткового віку, що не позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В апеляції та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, покликаючись на те, що вона грунтується на неналежному висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Експертною комісією не встановлено конкретних симптомів захворювання, не вказано, що могло стати його причиною та не дано фахового обґрунтування висновку.

Звертає увагу на те, що захисники ОСОБА_2 не зауважували будь-яких змін поведінки і фізичного стану підзахисного та не заявляли клопотань про призначення щодо нього судово-психіатричних експертиз.

Просить призначити по справі додаткову судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 з врахуванням даних про покращення його психічного стану, що стверджується листом ЛСІ-19 № 6184 від 10.09.2007р. та витікає із змісту листа Львівської обласної психіатричної лікарні № 1009/01-43 від 01.10.2007р.

Заслухавши доповідача; міркування прокурора та думку представника потерпілого ОСОБА_4 про законність і обгрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

В апеляції оспорюється питання достовірності даних стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 103 від 28.03.2007р. щодо наявності у ОСОБА_2 психічного захворювання та, в зв'язку з цим, правомірності застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.

Висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 103 від 28.03.2007р. у ОСОБА_2 встановлено тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності у вигляді реактивного психозу, тривожно-депресивного синдрому у психопатичної особи, внаслідок чого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, до виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом./а.с.254-255/.

Колегія суддів не погоджується з твердженням в апеляції про відсутність фахового обгрунтування такого висновку та його недостовірність.

Експертиза була проведена в стаціонарних умовах компетентною судово-психіатричною експертною комісією. Члени експертної комісії, кваліфіковані судово-психіатричні експерти, відповідно до вимог закону попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Дані висновку судово-психіатричної експертизи досліджені та перевірені в судовому засіданні, стверджені та роз'ясненні експертом-психіатром з складу експертної комісії.

Зміст акту експертизи відповідає затвердженим 08.10.2001р. МОЗ України та зареєстрованим 01.03.2002р. в Міністерстві Юстиції нормативно-правовим документам з питань про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, встановленому "Порядку проведення судово-психіатричної експертизи". Висновок експертизи містить необхідні дані щодо фактів, які стосуються психічного стану особи, дані клінічного дослідження особи та фахове обгрунтування висновку.

Що стосується поставленого в апеляції питання про можливі причини виникнення захворювання, то з цього приводу експертом дані роз'яснення при розгляді справи в суді І інстанції.

Щодо покликання про необхідність залучення психолога, то при проведенні експертизи була отримана відповідна консультація психолога.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що дані висновку судово-психіатричної експертизи обгрунтовано були покладені в основу постанови суду І інстанції.

Оскільки за своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом /висновок експертизи № 103 від 08.03.2007р. а.с.254-255/ та з врахуванням характеру діяння, пов'язаного з посяганням на життя інших осіб, суд І інстанції прийшов до вірного висновку про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу з суворим наглядом.

В разі настання змін в стані здоров'я ОСОБА_2 в результаті проведеного лікування, питання може бути вирішене в установленому законом порядку, відповідно до положень ст. 95 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 19 липня 2007 року про застосування відносно ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу із суворим наглядом залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.