апеляційний суд одеської області
______________________________________________
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф., суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М., при секретарі - Матяш Т.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» м. Одеса до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, переданими в оренду, стягнення солідарно збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди та за позовом прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» про розірвання договорів оренди земельних часток (паїв) за апеляційною скаргою старшого помічника прокурора Ананьївського району Одеської області на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 26 червня 2006 року, -
встановила:
У березні 2004 року Мале підприємство у вигляді ТОВ «Одеселектропастранс ЛТД» звернулось до суду з позовом, в якому вказувало, що у липні - серпні 2000 року між ним і кожним відповідачем укладені договори оренди земельної частки (паю) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 14490,04 грн., строком на 10 років.
Відповідачі, порушивши умови договорів оренди паю, у серпні 2003 року, самовільно зайняли земельні ділянки та користуються ними.
Позивачу заподіяні збитки у сумі 15687 грн., виходячи із вартості робіт, які виконані на орендованій землі і склали 249 грн. за один га.
Крім того, позивач недоотримав прибуток у сумі 350 грн. з одного га., всього упущена вигода склала 22050 грн.
Порушивши вимоги договору, орендодавці завдали шкоду діловій репутації орендареві у сумі 650 грн. кожний.
Справа №22-5366/06 Категорія ЦП:
Головуючий у 1 інстанції суддя Дорош В.В. Доповідач: суддя - Фадєєнко А.Ф.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд зобов'язати відповідачів не перешкоджати користуватися земельними ділянками (паями), які передані йому в оренду, стягнути солідарно з відповідачів збитки у сумі 15687 грн. та упущену вигоду у сумі 22050 грн. і моральну шкоду у сумі 650 грн. з кожного відповідача.
У травні 2004 року, прокурор Ананьївського району Одеської області в інтересах громадян звернувся до суду із зустрічним позовом про розірвання договорів оренди земельних часток (паїв).
Прокурор вказував, що з відповідачами, які з грудня 2001 року мають державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, не може бути укладено договір оренди строком на 10 років, що суперечить ст.8 ч.8 Земельного Кодексу України, якою передбачений строк оренди землі до 3-х років без зміни цільового її призначення.
У порушення п.2.1 договорів оренди, яким передбачена зміна орендної плати відносно вартості земельного паю та згідно закону, у тому числі Указу Президента України № 92/ 2002 від 02.02.2002р. «Про додаткові заходи щодо урегулювання орендно-земельних відносин», відповідні зміни у договорі про орендну плату - 1,5% або 2% від вартості земельного паю, не внесені, а залишились у розмірі 1%.
Договори оренди були лише зареєстровані у Долинській сільській Раді і не засвідчені нотаріально, як це передбачено ст.13 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, орендна плата за перший рік оренди виплачена не в повному обсязі, а за останні роки зовсім не виплачена; частина громадян договори не підписала. А інша -уклала їх внаслідок застосування примусу.
Тому прокурор просив суд задовольнити його вимоги в інтересах відповідачів про розірвання договорів оренди.
У лютому 2005 року позивач звернувся до суду з доповненнями до позовної заяви і просив суд зобов'язати відповідачів переукласти на підставі розділу 9 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року договори оренди земельних часток (паїв) на договори оренди землі згідно державних актів, які відповідачі одержали у 2001 році, на тих самих умовах.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням суду зобов'язано відповідачів усунути перешкоди позивачу у користуванні земельними ділянками, переданими йому в оренду, та зобов'язано відповідачів переукласти договори оренди земельної ділянки (паю) на договори оренди землі згідно державних актів на тих же умовах, що по договорам оренди від 2000 року.
Суд стягнув з кожного відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 650 грн. і по 17 грн. з кожного - судові витрати.
Суд відмовив МП ТОВ «Одеселектропастранс ЛТД» в іншій частині позову.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог прокурору Ананьївського району Одеської області в інтересах відповідачів про розірвання договорів оренди.
В апеляції старший помічник прокурора Ананьївського району Одеської області просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог прокурора з посиланням на те, що умови договорів позивач не виконував. ОСОБА_3, ОСОБА_9 та інші договори не підписували; у порушення закону зміни у договори не внесені, вони не засвідчені нотаріально, а суд цих обставин не врахував та постановив незаконне рішення про зобов'язання власників землі примусово віддати свою землю в оренду позивачу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляції, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановою нового рішення про відмову у позові позивачу та про задоволення позовних вимог прокурора Ананьївського району в інтересах відповідачів за наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після укладення у липні-серпні 2000 року між сторонами - МП «Одеселетропастранс ЛТД», яке розташоване у м. Одесі, і відповідачами, які мешкають АДРЕСА_1, договорів про оренду земельної частки (паю) з кожним (а.с.5-9 зворот, 12-14 зворот, 40-40 зворот), позивач у порушення п.2.1 цих договорів неналежно виконував у 2000-2001 роках свої обов'язки у частині сплати орендної плати у натуральній формі, а саме: кожного року - у кількості 500 кг. зернових або в еквіваленті іншої сільськогосподарської продукції, послугами чи грошима, як це передбачено у договорах (а.с.6-9 зворот, 12-14 зворот, 40-40 зворот), а з 2002 року зовсім перестав їх виконувати.
Дані про те, що орендна плата виплачена орендодавцям за користування їх земельними частками (паями) в повному обсязі за 2000-2001 роки у справі відсутні.
Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.
Твердження позивача про те, що усім орендодавцям орендар, а саме - позивач, нарахував за 2002 рік орендну плату, а вони відмовились від її одержання, також нічим не підтверджені.
Такі докази у справі відсутні, не надані вони і до суду другої інстанції.
У 2003 році орендна плата не нараховувалась і не виплачувалась, про що вказав представник позивача у відклику на зустрічний позов прокурора, зазначивши, що у 2004 році МП «Одеселектропатсранс ЛТД» зобов'язалось виплатити орендну плату за 2003-2004 роки (а.с.94-94 зворот), як вказано в договорах.
Докази про виконання умов договорів у частині сплати орендної плати у 2003 році у справі відсутні.
Тому висновки суду першої інстанції про виконання позивачем умов договорів у частині сплати позивачем кожного року орендної плати відповідачам у кількості 500 кг. зернових або в еквіваленті іншою сільськогосподарською продукцією, послугами, чи грошима не відповідають матеріалам справи.
Поклавши на себе обов'язок щодо розміру орендної плати, яка не повинна бути меншим визначеного пунктом 1 підпунктом «а» частини 4 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки «№1529/99 від 03.12.1999 року та щодо вартості земельного паю, яка повинна змінюватись згідно законодавчих актів (п.2.1 договорів (а.с.6-9 зворот, 2-14 зворот, 40-40 зворот), позивач відповідні зміни до договорів щодо розміру орендної плати, як це передбачено Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002р. «Про додаткові заходи щодо урегулювання орендно-земельних відносин» у 2002 році і наступні роки не вніс, тобто свої обов'язки належним чином не виконав. Орендна плата залишилась у тому ж розмірі - 1%, а не 1.5 - 2 %, як передбачено відповідними нормативними актами.
Після одержання відповідачами, у грудні 2001 року, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, які ними передані в оренду позивачу, у липні 2002 року вони, зокрема, ОСОБА_3 звернулась до МП у вигляді ТОВ «Одеселектропастранс ЛТД» із заявою, зазначивши, що згідно закону України «Про оренд землі» від 06.11.1998 року № 161-XII ст.4 у випадку одержання орендодавцем держакту на право приватної власності на землю договір оренди земельної частки (паю) повинен бути змінений додатковою угодою або розірваний з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки, яке має бути засвідчено нотаріально.
Однак ця заява відповідачки та інші не були розглянуті позивачем, та відповідні відповіді з цього питання їм не надані.
За твердженням представника позивача у суді апеляційної інстанції та письмових запереченнях на апеляцію прокурора позивач не повинен був обов'язково давати відповідь на заяви відповідачів про розірвання договору оренди.
Питання про зміну договорів оренди паю на договори оренди землі, позивачем не розглядалось, оскільки він не вважав це доцільним.
Таким чином, у передбаченому законом порядку, після одержання відповідачами державних актів на земельні ділянки, власниками яких вони є з грудня 2001 року, питання про зміну договорів оренди земельних часток (паїв), які були укладені з ними у липні-серпні 2000 року, з наступним укладенням договорів оренди земельних ділянок з їх нотаріальним посвідченням, не розглядалось.
Нічим не спростовані твердження відповідачки ОСОБА_3, що договір, який укладений 18.07.2000р., нею не підписаний (а.с.13-13 зворот).
З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови прокурору у задоволенні вимог про розірвання договорів оренди земельних часток (паїв).
Тому вимоги прокурора підлягають задоволенню, а у позові позивачу про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зобов'язанні відповідачів переукласти договори оренди земельних часток (паїв) на договори оренди землі згідно державних актів на тих же умовах, що договори оренди від 2000 року, необхідно відмовити.
Оскільки позивач не виконав умови договорів про оренду земельних часток (паїв), і відмовився від виконання вимог закону про укладення у передбаченому законом порядку відповідних договорів оренди земельних ділянок, з відповідачами, які стали власниками землі, суд не вправі зобов'язати їх у примусовому порядку укласти такі договори.
Як вбачається із матеріалів справи, чисельна кількість спірних земельних ділянок на підставі відповідних рішень Долинської сільської Ради приєднана до присадибних ділянок відповідачів (а.с.52,55,58,64,67,73,80).
Ці рішення позивач не оскаржив.
Що стосується вимог позивача про стягнення у солідарному порядку з відповідачів збитків у сумі 15687 грн. та упущеної вигоди у сумі 22050 грн., то вони не основані на законі.
Правовідносини, які виникли між сторонами, є обов'язковими.
Цивільним законодавством, зокрема, ст. 174 ЦК України, 1963 року, яка діяла на момент укладення договорів оренди земельних часток (паїв), солідарний обов'язок виникав, якщо він передбачений договором або встановлений законом.
Законом - ст.203 ЦК України, 1963 року, про зобов'язання боржника відшкодувати збитки - не передбачено стягнення збитків та неодержаних доходів (упущена вигода) у солідарному порядку.
Відсутні такі умови і у договорах, які укладені з кожним відповідачем.
Тому колегія судців погоджується з висновком суду про відмову позивачу у стягненні збитків та упущеної вигоди .
Позивач погодився з рішенням суду у цій частині і його не оскаржив.
Не ґрунтується на законі і висновок суду про стягнення з кожного відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 650 грн.
Норма закону - ст.440 -1 ЦК України, 1963 року, із якої виходив суд (а.с.215) правовідносини сторін у цій частині не регулює. Ст.440-1 ЦК України стосується деліктних (недоговірних) правовідносин і ніякого відношення до обов'язкових правовідносин, до яких відносяться договори оренди, які укладені з відповідачами, немає.
У договорах оренди земельної частки (паю) не передбачена відповідальність сторін, яка пов'язана зі стягненням моральної шкоди за невиконання умов договорів.
З урахуванням викладеного рішення суду підлягає скасуванню з постановою нового рішення про відмову у позові позивачу та задоволенні вимог прокурора.
З позивача згідно ст.ст.79,81 ЦПК України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» підлягає стягненню судовий збір за заявлені вимоги майнового та немайнового характеру у сумі 394 грн. 37 коп. (8.50 + 156.87+220.50+8.50) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2 , 309 ч.1 п.п.3,4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляцію старшого помічника прокурора Ананьївського району задовольнити частково.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 26 червня 2006 року скасувати.
Відмовити Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» у задоволенні вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельними частками (паями), переданими в оренду, зобов'язання переукласти договори оренди земельних ділянок, стягнення солідарно збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди.
Задовольнити позов прокурора Ананьївського району.
Розірвати договори оренди земельних часток (паїв), які укладені між Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» та ОСОБА_1 20.07.2000р.; ОСОБА_2 20.07.2000р.; ОСОБА_3 18.07.2000р.; ОСОБА_4 30.08.2000р.; ОСОБА_5 30.08.2000р.; ОСОБА_6 22.07.2000р.; ОСОБА_7 22.07.2000р.; ОСОБА_8 20.07.2000р.; ОСОБА_9 20.07.2000р.
Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» судовий збір у сумі 394.37 (триста дев'яносто чотири) грн. 37 коп.
Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеселектропастранс ЛТД» витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 30 грн.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.