Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-6635/06                                                         Головуючий в І інстанції Черненкова Л.А.

Категорія 44                                                                           Доповідач Дерев'янко О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  Гайдук В.І.

суддів               Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.

при секретарі Колесніченко О.В.

за участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 20 вересня 2006 року за  позовом  ОСОБА_3 до  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання частково недійсним доручення, визнання недійсним договору дарування квартири, відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив визнати частково недійсним доручення, а також недійсним договір дарування належної йому квартири АДРЕСА_1. В обгрунтування вимог позивач зазначив про те, що відповідачка скориставшись його тяжким становищем та вчинивши на нього психічний тиск 24 квітня 2001 року дала йому підписати документи на право приватизації та відчуження квартири.

30 травня 2003 року був оформлений договір дарування квартири на вкрай невигідних для нього умовах та у наслідок збігу важких обставин, під впливом омани зі сторони відповідачки, у зв'язку з тим, що він не розумів що підписує документи, які позбавляють його житла, тому позивач з підстав ст.57 ГК (1963 року) просив визнати договір дарування недійсним, частково недійсним доручення та стягнути з відповідачки та ОСОБА_5 моральну шкоду 3000 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати договір дарування недійсним, частково недійсним доручення та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду 10 000 грн., з ОСОБА_5. моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 20 вересня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, договір дарування квартири визнаний недійсним та повернуто сторони у первісний стан.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Задовольняючи   вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на момент складання договору дарування квартири позивач був самотньою та хворою людиною похилого віку, мав потребу в догляді, тому уклав угоду на вкрай невигідних для себе умовах, подарувавши належну йому квартиру відповідачці, позбавившись права власності на неї. Суд також правильно зазначив про те, що позивач іншого житла не має.

Ці висновки суду підтверджуються відповідними доказами, у тому числі, довідкою МСЭК, виписками з медичної карти й історії хвороби ОСОБА_3.

Таким чином, висновки суду про те, що угода укладена позивачем на вкрай невигідних для нього умовах, у наслідок збігу важких обставин для позивача, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому зазначена угода дарування квартири практично сторонній особі правильно - у відповідності зі ст.57 ГК України- визнана недійсною.

Доводи відповідачки про те, що між нею та позивачем існувала усна домовленість, згідно якої вона прийняла обов'язок піклуватись за самотньою особою, свідчить про намір позивача укласти договір довічного утримання, а не дарування, та не спростовують висновок суду про те, що позивач зробив дарування при збігу важких обставин, під впливом яких і була укладена ця угода.

Інші доводи відповідачки не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Порушень матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом не допущено.

На підставі викладеного колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На    підставі    викладеного    та    керуючись    ст.218,307,315    ЦПК    України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 20 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.