Справа №2-942/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          27 січня 2009 рік         Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Разумовської О.Г., при секретарі Сокол Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до Департаменту праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та зобов’язання  виплатити  суму боргу, -

ВСТАНОВИВ:

        20.11.2008р. ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Заводського району м.Миколаєва (далі Управління) про визнання дій неправомірними,  поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання  виплатити  суму боргу по виплаті допомоги при народженні дитини за період з жовтня 2007р. по листопад 2008р. в сумі 1963,80 грн., суму боргу по виплаті допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 5217,39 грн. за період з жовтня 2007р. по листопад 2008р. та зобов»язати  відповідача сплачувати їй допомогу до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» у встановленому розмірі.

        13.01.2009р., на попередньому слуханні справи, первинний відповідач був замінений на належного відповідача  - Департамент праці та соціального захисту населення.  

       Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, обставини, викладені в позові, підтвердили, просили позов задовольнити.

       Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала, посилаючись на безпідставність у здійсненні виплати, оскільки  позивач  отримала допомогу при народженні  дитини повністю. Крім цього, підстав для здійснення виплати допомоги до досягнення дитиною трирічного віку не має, оскільки позивач отримує допомогу   повністю відповідно до  п.22 Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабміну України  від 27.12.2001р. та ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми». Просила відмовити в задоволенні позову.

       Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

      Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1   знаходиться на обліку в Заводському управлінні праці та соціального захисту населення.  При народженні дитини, позивач отримала допомогу у розмірі  3400 грн. одноразово та протягом наступних 12 місяців по 425 гривень.  Крім того , з серпня 2007р.  позивач отримує допомогу по догляду за однією дитиною – сином Олегом, 13.06.2007р. народження, до досягнення нею трирічного віку. Відповідно розрахунку, виданого  відділом соціальних виплат і компенсацій Заводського району від 13.01.2009р.   ОСОБА_1   отримувала допомогу за період з 14. 08.2007р. по 31.12.2007р.: у серпні – 60,05 грн., у вересні  - 104,85 грн.,  в жовтні – 104,85 грн.,  у листопаді – 107,73 грн., у грудні – 110,88 грн., а всього – 488,36 грн.

 Однак суд вважає, що відповідач невірно здійснив нарахування і виплату допомоги, чим порушив право позивача на соціальний захист та конституційні права на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства.

Відповідно до п. 27 ст. 12 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992р. разова допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово в 9-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців.

Згідно вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років встановлений з 01.04.2007 року - 463 гривень, з 01.10.2007 року — 470 гривень.

Управління проводило нарахування і виплату позивачу державних допомоги у відповідності до п. 14 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яке визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

Таким чином,  із розрахунку прожиткового мінімуму  для дітей віком до 6-ти років, встановлений Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", сума доплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку становить -  1653,48 грн., а саме: за серпень 2007р. – 208,79 грн.; - за вересень 2007р. – 358,15 грн.; за жовтень 2007р. – 365,15 грн.; за листопад 2007р. – 362,27 грн.;  за грудень 2007р. – 359,12 грн. Дана сума боргу у розмірі 1653,48 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

 Що стосується п.23 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет  України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», то рішенням Конституційного суду України  від 22.05.2008р. вище вказаний пункт  не був визнаний неконституційним, а тому підстав для задоволення вимог про стягнення боргу по даній  допомозі  за 2008р. у суду не має.

Крім цього, суд встановив, що позивачу була повністю призначена та виплачена державна  допомога при народженні дитини, заборгованості не має.  У зв’язку з чим  в задоволенні цих вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Судом також встановлено,   що законні права позивача були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належну виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною, її не повідомили, тому про факт порушення прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007р. Отже, суд вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з поважних причин, а тому вважає необхідним його поновити.

Твердження представника відповідача в частині позовних вимог про виплату заборгованості по державній  допомозі при народженні дитини, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, доказів не надано.

На підставі ст.94 КАС України на користь позивача також підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві  понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

  Керуючись ст.ст.7-12,86,159,161-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  – задовольнити частково.

   Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення щодо відмови у перерахунку державної допомоги – неправомірними.

   Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1  виплату заборгованості по  виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  у розмірі -  1653,48 грн. за період з 14.08.2007р. по 31.12.2007р.

         Повернути з місцевого бюджету - Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві ОСОБА_1  понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районий суд м.Миколаєва  у строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України

 

  Головуючий-суддя:                                               О.Г. Разумовська