ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2014 р.

Справа № 902/1652/13

за позовом:публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до:комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

про стягнення 15365631,86 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу природного газу

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Безпалюк О.Л.;

відповідача : Рибаченко І.В.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 8 819 628,68 грн. основного боргу, 2 226 883,82 грн. пені, 3 521 818,06 грн. - 7 % штрафу, 666 883,47 грн. - 3 % річних, та інфляційних втрат в розмірі 130 417,83 грн.

Ухвалою суду 09.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1652/13 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 30.01.2014 року.

30.01.2014. представником відповідача подано до суду відзив від 29.01.2014р. в якому останній проти позову заперечує.

06.02.2014р. в судовому засіданні подано заяву представником Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про застосування строків позовної давності посилаючись на п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Ухвалою суду від 11 лютого 2014 року по справі №902/1652/13 призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у даній справі.

15.08.2014р. справа №902/1652/13 повернулась з експертної установи до господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2014 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу № 902/1652/13 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О., в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами.

15.08.2014р. суддею Яремчуком Ю.О. прийнято до свого провадження справу №902/1652/13 та поновлено провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницямісктеплоенерго" було укладено договір № 14/2414/11 про купівлю-продаж природного газу.

Договором передбачено наступне: продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1.); відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби і втрати (п.1.2.); продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 167000 тис. куб. м.; продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1.); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3.); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4.); ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.5.1); ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п.5.2.); у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни, до пункту 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів (п. 5.3. ); загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5.); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1); усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього договору (п.10.3.); цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. договору).

11.10.2011р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 30.09.2011р. №14/2414/11, відповідно до п. 1 якої з 11 жовтня 2011 року п. 5.2. статті 5. "Ціна газу" діє у наступні редакції: "Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 1091,00 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн. Ціна за 1000 куб.м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1248,74 грн., крім ПДВ: на газ-0% на послуги з транспортування - 20%-60,46 грн. в сього з ПДВ-1309,20 грн.

01.08.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 30.09.2011р. №14/2414/11, відповідно викласти п.2.1 ст. 2 «Кількість та якість газу» у наступній редакції: «2.1. Продавець передає покупцю у 2011 році природний газ в обсязі 9544 тис. куб.м. та у 2012 році до 49920 тис. куб.м. в тому числі по місцях 2012року». 2. З 01 липня 2012 року викласти п.5.2 ст. 5. «Ціна газу» у наступній редакції: «5.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% -2018,20 грн., всього з ПДВ -1309,20 грн.

На виконання умов договору НАК "Нафтогаз України" передано КП "Вінницяоблтеплоенерго" протягом жовтня 2011р., вересня-грудня 2012 року, природний газ в обсязі 48055,68 тис. куб.м на загальну суму 62 914 496,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу:

- від 31.10.2011 р. спожито у жовтні 2011р. на суму 12 494 809,73 грн.;

- від 31.10.2011 р. спожито у жовтні (з 11 по 31 жовтня) на суму 138,77 грн.;

- від 30.09.2012р. спожито у вересні 2012р. на суму 3 688 343,70 грн.;

- від 25.12.2012р. спожито у жовтні 2012р. на суму 8 649 887,01 грн.;

- від 30.11.2012р. спожито у листопаді 2012р. на суму 14 124 312,05 грн.;

- від 21.12.2012р. спожито у грудні 2012р. на суму 23 957 004,97 грн.;

Відповідач за природний газ розрахувався частково (станом на 06.11.2013р.) на загальну суму 54 094 867,55 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи довідками про операції та довідкою про сальдо.

Рішенням господарського суду Вінницької області по справі №17/25/2012/5003 від 09.07.2012р. за позовом Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення заборгованості по договору №14/2414/11 за отриманий природний газ у жовтні 2011році: позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код 33126849, вул.600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) - 6 458 262,05 грн. боргу, 513 367,38 грн. пені, 452 078,34 грн. 7% штрафу, 67 296,03 грн. інфляційних, 99 129,59 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. витрат на сплату судового збору.

05.09.2012р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.12р. у справі № 17/25/2012/5003 -залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

01.11.2012р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.12 у справі №17/25/2012/5003 залишено без змін.

Нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних заявлених позивачем у справі №17/25/2012/5003 було заявлено по 10.05.2012р.

Станом на 06.11.2013р. відповідачем рішення суду першої інстанції по справі №17/25/2012/5003 виконано частково, основний борг останнім було сплачено 21.12.2012р.

Таким чином, сума основного боргу за спожитий відповідачем природний газ станом на 06.11.2013р. складає 8 819 628,68 грн., пені в розмірі 2 226 883,82 грн., штрафних санкцій в розмірі 3 521 818,06 грн., 3% річних в розмірі 666 883,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 130 417,83 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас судом встановлено, що відповідачем після порушення провадження у справі здійснено перерахування на рахунок позивача 8 819 489,91 грн. згідно платіжного доручення №1 від 01.04.2014р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 8 819 489,91 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, за відповідачем рахується борг в сумі 138,77 грн. (8 819 628,68 - 8 819 489,91)

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 226 883,82 грн., штрафних санкцій в розмірі 3 521 818,06 грн., 3% річних в розмірі 666 883,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 130 417,83 грн., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено висновок судово-економічної експертизи від 15.08.2014р. №14/3/2014 та бере до уваги розрахунки (з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності), а саме: щодо стягнення пені що нарахована за зобов'язаннями вересня, жовтня, листопада, грудня 2012р. в розмірі 2 155 167,35 грн.; штрафу нарахованого за зобов'язаннями жовтня - грудень 2012р. в розмірі 3 271 184,28 грн.; 3% річних нарахованих за зобов'язаннями жовтня 2011р., вересня-грудень 2012р. в сумі 661 705,03 грн.; інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011р., вересня - листопад 2012р в сумі 59 527,94 грн.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив вчасно оплату за поставлений природний газ, то він відповідно до чинного законодавства є боржником, що прострочив, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу в розмірі 7 % за договором № 14/2414/11 від 30.09.2011 року та 3 % річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

При цьому суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій на чому також наголошено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі 3-24гс12.

З огляду на те, що відповідачем відносно вимоги про стягнення пені та штрафу подано заяву про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву подано позивачем до відділення поштового зв'язку 02.12.2013 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті в якому до суду надійшла позовна заява.

При перевірці правильності розрахунку пені та штрафу обрахованих за прострочення сплати чергових платежів по договору №14/2414/11 від 30.09.2011р. суд дійшов висновку, що з врахуванням дати звернення з позовом до суду (02.12.2013 року) не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені та штрафу за межами річного строку позовної давності.

При цьому судом враховано, що в п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

В п.4.3 цієї постанови вказано, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Разом з тим, стосовно вимог про стягнення штрафу та пені суд дійшов висновку про зменшення їх розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та пені суд взяв до уваги майновий стан відповідача (важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами: звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2014 року, звіт про фінансові результати за 2013 рік), ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді основну частину боргу відповідачем сплачено)

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу на 30% та пені на 30%.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу при цьому сплативши основну суму боргу після порушення провадження у справі чим фактично визнав позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу.

Таким чином, до стягнення підлягає: борг в сумі 138,77 грн.; пеня що нарахована за зобов'язаннями вересня, жовтня, листопада, грудня 2012р. в розмірі 1 508 617,14 грн.; штрафу нарахованого за зобов'язаннями жовтня - грудень 2012р. в розмірі 2 289 828,99 грн. ; 3% річних нарахованих за зобов'язаннями жовтня 2011р., вересня-грудень 2012р. в сумі 661 705,03 грн.; інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011р., вересня - листопад 2012р в сумі 59 527,94 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими при задоволенні позову судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А також враховує те, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (пункт 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7).

У відповідності до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст. 80, 82, п.1 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул.600- річчя, 13, м.Вінниця,21100 (ідентифікаційний код - 33126849)) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 20077720)) 138,77 грн. боргу, 1 508 617,14 грн. пені, 2 289 828,99 грн. штрафу, 661 705,03 грн. - 3% річних, 59 527,94 грн. інфляційних втрат, 67036,16 грн. - судового збору.

Провадження у справі № 902/1652/13 в частині стягнення 8 819 489,91 грн. основного боргу припинити згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В решті позові відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 жовтня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи