Справа № 11-15/2007 р. Головуючий 1 інстанції: Пошкурлат О.М.
Категорія: кримінальна Доповідач: Борисенко І.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого-судді: Рудомьотової С.Г.
суддів: Баглая I.П., Борисенка І.П. за участю прокурора: Басюка С.В. підсудного - ОСОБА_1 адвоката - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи за апеляцією прокурора Прилуцької міжрайонної прокуратури Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, повернуто прокурору Прилуцької міжрайонної прокурори для організації проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 11 червня 2005 року близько 11 години він, керуючи автобусом марки «Ісузу» та рухаючись по мокрій дорозі зі швидкістю 60 км/год., на 167 км + 400 м траси Київ - Суми, не виконав вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 2.3.6 та 12.1, проявивши неуважність та втрату керування над транспортним засобом внаслідок неврахування дорожньої обстановки, стану транспортного засобу під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, що призвело до перекидання автобуса. Внаслідок перекидання такого, люди, які знаходилися на той час в салоні автобуса в якості пасажирів, отримали легкі та середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження,
Направляючи справу для організації проведення додаткового розслідування, суд прийшов до висновку про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні з наступних підстав. Під час досудового провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України, не були досліджені, а також поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме, не досліджено, а ні обставин, за якими діяв водій автобуса ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, а ні обставин наявності бітумної плями, наявність якої на місця ДТП має істотне значення для встановлення в діях водія ОСОБА_1 про наявність або відсутності порушень Правил дорожнього руху України. Досудовим слідством однобічно та поверхово досліджені обставини самої ДТП - не встановлювалися дії водія під час заносу автобуса, не встановлювалися причини такого заносу (чи то внаслідок зміни дорожньої обстановки, чи зміни дорожнього покриття тощо). Окрім того, слідчим не проведено детальний допит пасажирів автобусу, які на момент ДТП знаходилися в салоні такого, і які в подальшому слідчим визнані та допитані в якості потерпілих, а також свідків аварії, покази яких є майже ідентичними, що наводить на думку їх копіювання самим слідчим. Відтворення обстановки та обставин подій проведено з порушенням вимог ст.ст. 85 та 127 КПК України, а саме в якості понятого, при зазначеному відтворенні, був ОСОБА_3, який в подальшому слідчим визнаний потерпілим по справі, тобто особою, яка заінтересована у справі. Відтворення обстановки і обставин подій слідчим відбулося з порушенням ст. 194 КПК України, тобто, не при тих погодних умовах, що були на час ДТП, а також з використанням транспортного засобу, що має різні технічні характеристики з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1 на момент ДТП. Також не отримано жодного висновку експертів стосовно наявності або відсутності порушень ОСОБА_1 правил дорожнього руху, хоча висновки про відповідність або невідповідність дій водія правилам дорожнього руху потребує спеціальних технічних знань.
Досудовим слідством не з'ясовані обставини, що мають суттєве та істотне значення для справи, а саме, з якої відстані водій автобуса ОСОБА_1 мав можливість при наявних обставинах та погодних умовах побачити ділянку дорожнього покриття з виступом плями бітуму, висота якої відрізнялася від дорожнього покриття, а також, чи мав ОСОБА_1 як фізичну так і технічну можливість визначити, що саме ця ділянка дороги може мати погіршені зчіпні властивості, тому саме з таких та інших обставин і повинна бути призначена додаткова авто-технічна експертиза.
В апеляції прокурор Прилуцької міжрайонної прокуратури просить постанову Прилуцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 для проведення додаткового розслідування скасувати, як таку, що винесена передчасно та необгрунтовано, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд з наступних підстав. Суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, а тому направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. Також зазначив, що суд надав оцінку доказам без проведення судового слідства, не допитавши підсудного, потерпілих та свідків, не дослідивши жодного аркуша кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, підсудного ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які наполягали на поверненні кримінальної справи на додаткове розслідування та залишення апеляції прокурора без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілих, свідків й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Висновок суду про необхідність направлення справи на додаткове розслідування не ґрунтується на матеріалах справи.
Додаткову автотехнічну експертизу при виникненні необхідності в її проведенні, міг призначити суд, не зобов'язуючи зробити це орган досудового слідства.
Згідно п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 з питань повернення справ на додаткове розслідування, повернення справи на додаткове розслідування для поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу є неприпустимим, а допущені при вчиненні окремих слідчих дій порушення закону тягне визнання таких доказів недопустимими.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування зі стадії підготовчої частини судового засідання з мотивів неповноти досудового слідства, суд без оголошення обвинувального висновку та проведення судового слідства, не допитавши підсудного, потерпілих та свідків і без дослідження жодного аркуша справи надав оцінку доказам по справі.
За таких обставин постанова суду першої Інстанції про направлення справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд. Здобутим доказам необхідно дати відповідну оцінку і вирішити питання про подальший рух справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора Сухоноса А.В., який брав участь у справі задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2006 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
СУДДІ:
Рудомьотова С.Г. Баглай І.П. Борисенко І.П.