Судове рішення #39038500


ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА


справа № 753/18194/13-ц

провадження № 2/753/840/14


Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"09" жовтня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарі Мінасян С.Г.,

з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4, представників відповідача та третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської ради, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_7, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держземагенства в м. Києві, Державна реєстраційна служба України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання внести зміни до рішення, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, -


В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 р. ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, зобов'язання Київської міської ради внести зміни до рішення, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований наступним. На підставі договору дарування від 22 лютого 1996 р. ОСОБА_10 набув право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право на спадкування за законом від 19 вересня 1996 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_8 успадкували в рівних долях по 1/4 частині вищевказаного будинку. Рішенням Київської міської ради від 28 січня 1999 р. № 116-2/217 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 передано у спільну власність земельну ділянку площею 0,1 га. по АДРЕСА_1. Рішенням V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» (п.п. 4.1.) було внесено зміни та доповнення до додатку рішення від 28 січня 1999 р., відповідно до яких земельна ділянка передана ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у власність в рівних частках.

Посилаючись на те, що вищевказане рішення Київської міської ради суперечить положенням ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України і порушує його права, а відтак є незаконними і державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на підставі вищевказаного рішення, ОСОБА_10 просив: визнати незаконним та скасувати абзац 2 підпункту 4.1. рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686, яким було внесено зміни у додаток до рішення Київської міської ради від 28.01.99 № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» щодо визначення часток у праві власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1; зобов'язати Київську міську раду внести зміни в абзац 2 підпункту 4.1. рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 шляхом викладення його в наступній редакції: у додаток до рішення Київської міської ради від 28.01.99 № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» у дев'ятій позиції знизу шосту графу викласти в такій редакції: 3/4 від 0,1 передається ОСОБА_10, 1/4 від 0,1 передається ОСОБА_8; визнати за ним право власності на 3/4 частини земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1, видані ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 1-5).

У зв'язку зі смертю позивача по справі ОСОБА_10 суд залучив до участі у справі його правонаступників - спадкоємців за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 98), та допустив до участі у справі в якості третіх осіб матір померлого ОСОБА_9 та його дружину ОСОБА_7

З урахуванням усіх змін, внесених в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили: визнати незаконним та скасувати абзац 2 підпункту 4.1. рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686, яким було внесено зміни у додаток до рішення Київської міської ради від 28.01.99 № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» щодо визначення часток у праві власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1; зобов'язати Київську міську раду внести зміни в абзац 2 підпункту 4.1. рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 шляхом викладення його в наступній редакції: у додаток до рішення Київської міської ради від 28.01.99 № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» у дев'ятій позиції знизу шосту графу викласти в такій редакції: 1/4 від 0,1 передається ОСОБА_8, 7/32 від 0,1 га передається ОСОБА_3, 7/64 від 0,1 га передається ОСОБА_2, 3/8 від 0,1 га передається ОСОБА_7, 3/64 від 0,1 га передається ОСОБА_9; визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/32 частин вищевказаної земельної ділянки; визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/64 частин вищевказаної земельної ділянки; визнати за ОСОБА_7 право власності на 3/8 частин вищевказаної земельної ділянки; визнати за ОСОБА_9 право власності на 3/64 частин вищевказаної земельної ділянки; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1, видані ОСОБА_10 та ОСОБА_8

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 позов підтримали. Представник позивачів пояснив, що ОСОБА_10 у встановленому законом порядку набув право власності на 3/4 частини будинку АДРЕСА_1, а отже відповідно до вимог ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України він набув право і на 3/4 частини земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку. Оскільки процедура оформлення документів для приватизації земельної ділянки досить складна, за його дорученням цим займалась приватний підприємець ОСОБА_11 У липні 2011 р. він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку і лише тоді дізнався про помилку, допущену Київською міською радою в рішенні від 8 липня 2010 р. Не посвідчена нотаріально заява від 24.06.2008 р. про внесення змін до рішення Київської міської ради не може бути підставою для зміни часток у праві власності на земельну ділянку, і окрім того ОСОБА_10 взагалі заперечував факт підписання ним вказаної заяви. За таких обставин рішення Київської міської ради і видані на підставі вказаного рішення державні акти на право власності на земельну ділянку є незаконними і підлягають скасуванню. Після смерті ОСОБА_10 відповідно до залишеного ним заповіту його дочка ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину будинку та земельної ділянки, а дочка ОСОБА_2 - відповідно 1/4 частину будинку та земельної ділянки. Разом з тим позивачі визнають право дружини спадкодавця на половину набутої у шлюбі земельної ділянки, та право матері спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, жодних письмових пояснень і заперечень на позов не подав.

Представники відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вони ж представники третьої особи ОСОБА_9, позов не визнали, заявивши про сплив строку позовної давності та пославшись на безпідставність позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник ОСОБА_5 пояснив, що відповідно до Регламенту Київської міської ради рішення не нормативно-правового характеру та рішення індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття. За таких обставин посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права в момент видачі державного акту, вважає неправомірним. За міркуванням представника відповідача до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми Земельного кодексу України 2001 р., оскільки позивач набув право на землю до набрання вказаним Законом чинності. Частки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у праві власності на землю були визначені на підставі їх спільної заяви від 30 липня 2008 р., яка є підтвердженням домовленості співвласників щодо розміру часток земельної ділянки при її приватизації. Окрім того позивачі не надали документів, що підтверджують перехід до них права власності на земельну ділянку і будинок, обрали спосіб захисту порушеного права, який не передбачений законом, а їх право власності на 8/16 частин успадкованої земельної ділянки ніким не оспорюється.

Третя особа ОСОБА_7 позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_13 просив розглядати справу за його відсутності, надавши письмові пояснення на позов. Зазначив, що рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 приймалось на підставі спільної заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_8 від 26 червня 2008 р. (т. 1 а.с. 44-45).

Представник Державної реєстраційної служби України ОСОБА_14 просив розглядати справу за його відсутності, надавши письмові пояснення щодо повноважень органів Державної реєстраційної служби (т. 1 а.с. 121-125).

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, їх представників, та дослідивши письмові пояснення представників третіх осіб і письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

На підставі договору дарування від 22 лютого 1996 р. ОСОБА_10 набув право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-11).

Після смерті ОСОБА_15 його син ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_8 успадкували в рівних частках 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 вересня 1996 р. (т. 1 а.с. 12).

Рішенням ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 28 січня 1999 р. № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» ОСОБА_10 та ОСОБА_8 передано у спільну приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для обслуговування належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 6-7).

Рішенням V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» (п.п. 4.1.) було внесено зміни та доповнення до додатку рішення від 28 січня 1999 р. Вказаним рішенням було усунено описку в імені відповідача ОСОБА_8 та визначено, що земельна ділянка передається у спільну часткову власність, при цьому частки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 є рівними (т. 1 а.с. 9).

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_10 та ОСОБА_8 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:910:0005 загальною площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1, по 1/2 частині кожному, а саме: ОСОБА_10 - державний акт серії ЯЖ № 018530 від 1 квітня 2011 р., зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-10395; ОСОБА_8 - державний акт серії ЯЖ № 018529 від 4 квітня 2011 р., зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-10399 (т. 1 а.с. 17, 18).

Представники відповідача заявили про сплив позовної давності вказуючи, що перебіг позовної давності почався з 8 липня 2010 р., тобто з дати винесення Київською міською радою оспорюваного рішення.

Однак вказані доводи є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Регламент Київської міської ради, на який посилаються представники відповідача, не є законом, і вказаний регламент не встановлює і не може встановлювати винятки із загального правила визначення початку перебігу позовної давності.

Протягом 2008-2013 рр. ОСОБА_10 направлялись податкові повідомлення (повідомлення-рішення) про сплату земельного податку за земельну ділянку площею 0,102600 га., тобто ним оплачувався земельний податок за увесь розмір земельної ділянки, переданої йому та ОСОБА_8 у спільну власність (т. 2 а.с. 12-18).

З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що ОСОБА_10 послався на оспорюване рішення Київської міської ради у заяві, датованій 21 грудня 2010 р., суд вважає, що саме з цього дня він міг довідатися про порушення свого права.

Оскільки ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом 28 жовтня 2013 р., позовна давність не сплила.

Даючи оцінку доводам позивачів про незаконність рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 р. та недійсність державних актів, виданих на підставі вищевказаного рішення, суд виходить з наступного.

Земельну ділянку на АДРЕСА_1 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 отримали у спільну власність за рішенням Київської міської ради, прийнятим відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України 1991 р. та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

Положеннями чинних на той час Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.) та Закону України «Про власність» передбачались, як і на даний час передбачається, два різновиди спільної власності, яка виникає в тих випадках, коли майно належить на праві власності не одній, а кільком особам одночасно.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 17 Закону України «Про власність» спільна власність існує у формах спільної сумісної та спільної часткової власності, тобто такої власності, коли її учасники мають наперед визначені частки.

Ні Земельний кодекс України 1991 р., ні Цивільний кодекс Української РСР (1963 р.), ні Закон України «Про власність», не визначали, який різновид власності - спільна сумісна чи спільна часткова, виникає в разі одержання за рішенням Ради народних депутатів кількома особами земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Враховуючи, що земельна ділянка була набута ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у власність в порядку приватизації, а в рішенні Київської міської ради від 28 січня 1999 р. розмір часток у земельній ділянці її власників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не зазначений, суд приходить до висновку, що в 1999 р. вони набули земельну ділянку у спільну сумісну власність.

23 жовтня 2001 р. Верховна Рада України прийняла новий Земельний Кодекс України (надалі - ЗК України). Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 р. було прийняте на підставі спільної заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_10, датованої 24 червня 2008 р., що надійшла до Київської міської ради 14 липня 2008 р. (т. 1 а.с. 46).

Вказаною заявою ОСОБА_10 та ОСОБА_8 фактично вчинили правочин щодо розпорядження землею, а відповідно до ч. 1 ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що заява від 24 червня 2008 р. нотаріально посвідчена не була, а визначений у ній розподіл часток у праві власності на земельну ділянку суперечить положенням ч. 4 ст. 120 ЗК України щодо пропорційності права на земельну ділянку часткам у вартості будівлі та споруди, зазначена заява не могла бути підставою для визначення часток ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у праві власності на земельну ділянку.

Оскільки цивільні відносини, які є предметом розгляду даної справи, виникли під час дії Земельного кодексу України 1991 р., який втратив чинність з 1 січня 2002 р., а право власності на земельну ділянку продовжило існувати, відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України в 2010 р. Київська міська рада при визначенні розміру часток співвласників повинна була керуватись нормами Земельного кодексу України 2001 р.

За таких обставин частки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у спірній земельній ділянці повинні визначатись пропорційно їх часткам у вартості будинку, тобто ОСОБА_10 належить № 3/4 частки земельної ділянки, а ОСОБА_8 - 1/4.

Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання недійсним та скасування підпункту 4.1. пункту 4 рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» в частині визначення часток учасників права спільної власності на землю та визнання недійсними і скасування виданих на підставі вказаного рішення державних актів на право власності на земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_10 помер (т. 1 а.с. 105), залишивши заповіт, відповідно до якого заповів 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_3, а 1/4 частку будинку та 1/4 частку земельної ділянки - своїй дочці ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 146, 147, 148).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 із заявами про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 149, 158).

Окрім спадкоємців за заповітом заяву про прийняття спадщини подала і мати померлого - третя особа ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 168). Остання як непрацездатна особа відповідно до положень ч. 1 ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту, має право на обов'язкову частку у спадщині, розмір якої становить половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.

Дружина померлого - третя особа ОСОБА_7, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку у майні, придбаному в період зареєстрованого із спадкоємцем шлюбу (т. 1 а.с. 163).

З пояснень в судовому засіданні представника позивача та третьої особи вбачається, що ОСОБА_7 претендує на 1/2 частку належної спадкодавцю земельної ділянки посилаючись на ст. 61 Сімейного Кодексу України в редакції, чинній на час видачі ОСОБА_10 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Так згідно з приписом ст. 61 Сімейного Кодексу України в редакції Закону України № 2913-VI від 11.01.2011 земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що частка ОСОБА_10 у праві власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 становить 3/4, а відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, спадкодавцю та його дружині ОСОБА_7 належить по 3/8 частин земельної ділянки кожному.

Визначаючи обов'язкову частку у спадщині матері спадкодавця, суд виходить з того, що після смерті ОСОБА_10 його спадкоємцями за законом першої черги є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дружина ОСОБА_7 та мати ОСОБА_9

Частка, яка належала б ОСОБА_9 у разі закликання її до спадкування за законом, становить 3/32 (3/8:4). Таким чином розмір обов'язкової частки третьої особи ОСОБА_9 у спадщині (земельній ділянці) після смерті ОСОБА_10 становить 3/64.

Відтак спадкуванню за заповітом відповідно до визначених у ньому часток спадкоємців підлягає 21/64 частин спірної земельної ділянки (1- (1/4 (частка відповідача ОСОБА_8) +3/8 (частка третьої особи ОСОБА_7)+3/64 (обов'язкова частка третьої особи ОСОБА_9).

Враховуючи наведене, успадкована ОСОБА_3 частка земельної ділянки становить 14/64, а частка ОСОБА_2 - 7/64.

Відповідно до ст. 125 ЗК України в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009 право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За чинною на час розгляду справи редакцією ст. 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З 1 січня 2013 р. реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна проводить реєстраційна служба на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.

Відповідно до закону право власності спадкоємця на успадковане нерухоме майно посвідчується свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, при цьому ч. 1 ст. 1297 ЦК України зобов'язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

8 серпня 2013 р. позивачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на відповідні частки успадкованого ними після смерті ОСОБА_10 житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 189, 192).

Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

За таких обставин визнання в судовому порядку недійсним і скасування виданого спадкодавцю ОСОБА_10 державного акта на право власності на земельну ділянку, робить неможливим видачу його спадкоємцям - позивачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідоцтва про право на спадщину на успадковану ними земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.

Згідно припису ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_10 на підставі заповіту успадкували відповідні частки у спірній земельній ділянці, які згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України належать їм з часу відкриття спадщини, і іншим шляхом захистити права спадкоємців померлого на отримання спадщини неможливо, вимоги про визнання за ними права власності на земельну ділянку суд вважає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом виключно своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідач ОСОБА_8 та треті особи ОСОБА_7 і ОСОБА_9 за захистом своїх прав до суду не зверталися і не уповноважували позивачів заявляти позов в їх інтересах, а отже підстави для визнання за ними права власності на відповідні частини спірної земельної ділянки відсутні.

Вимогу про зобов'язання Київської міської ради внести зміни у додаток до рішення від 28.01.99 № 116-2/217 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» суд вважає необґрунтованою, оскільки рішення про передачу земельної ділянки у власність виносилось відносно іншого суб'єктного складу осіб, і такий спосіб захисту права на земельну ділянку суперечить положенням ст. 152 ЗК України.

Окрім того суд захистив право позивачів за земельну ділянку шляхом визнання недійсними і скасування рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання на неї права власності, а отже підстав зобов'язувати орган місцевого самоврядування вчинити будь-які інші дії не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволеної та відхиленої частини вимог.

Оскільки вимоги немайнового характеру, які оплачені судовим збором в розмірі 229,40 грн., задоволені на 2/3 частин, присудженню з Київської міської ради та ОСОБА_8 на користь кожного з позивачів підлягає по 38,23 грн. судових витрат (229,40 : 3 х 2)=152,93: 2 : 2).

Вимоги майнового характеру, які оплачені судовим збором в сумі 1000 грн., задоволені повністю, а отже присудженню з ОСОБА_8 на користь кожного з позивачів підлягає по 500 грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -


В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати підпункт 4.1. пункту 4 рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 8 липня 2010 р. № 1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва».

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 018529 від 4 квітня 2011 р., виданий ОСОБА_8 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-10399.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 018530 від 1 квітня 2011 р., виданий ОСОБА_10 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-10395.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/64 часток земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_10.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/32 часток земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005. в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_10.

У позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання внести зміни до рішення Київської міської ради, визнання права власності на частку земельної ділянки за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 38,23 грн.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 38,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 538,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 538,23 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.


Суддя:



  • Номер: 6/753/550/20
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 753/18194/13-ц
  • Суд: Дарницький районний суд міста Києва
  • Суддя: Трусова Т.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.05.2020
  • Дата етапу: 05.05.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація