УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-3654/12 Головуючий у 1-й інст. Комісарчук О.В.

Категорія 37 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: державний нотаріус Другої Житомирської державної нотаріальної контори Брох Алла Анатоліївна, про визнання недійсним заповіту за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2014 року,-

встановила:

У серпні 2012 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений 27.12.2011 року ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 Відповідно до заповіту, який був складений ОСОБА_6 03.09.2003 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Житомирської державної нотаріальної контори Брох Аллою Анатоліївною, позивач була єдиною спадкоємицею після смерті заповідача.

Проте, після її смерті з'ясувалося, що 27.12.2011 року ОСОБА_6 склала новий заповіт, яким скасувала попередній заповіт і заповіла нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3

Позивачка вважає, що даний заповіт був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спадкодавець на момент його складання перебувала у непритомному фізичному стані, не впізнавала своїх рідних, не орієнтувалася в часі та просторі, не могла самостійно ні читати, ні писати, а тому не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_6 27.12.2011 року на ім'я ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 992.

Стягнуто з ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 53,65 грн. судового збору з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідачі ОСОБА_3 та приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянти зазначають, що суд не повно з'ясував фактичні обставини справи, припустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що дійсно заповідач була виписана з лікарні, але за допомогою інших осіб могла пересуватися і розуміла свої дії. Під час підписання заповіту вона була присутня у нотаріуса особисто.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу і вважає, що його дії відповідають вимогам законодавства.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що заповідач перенесла клінічну смерть і її виписали з лікарні, оскільки подальше лікування стан не покращувало. Остання не пересувалася і не розуміла своїх дій, а тому не могла свідомо скласти заповіт. Підставою позову зазначено ст.225 ЦК України.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва №19824 про право приватної власності на житло від 19.03.1996 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно заповіту складеного від імені ОСОБА_6 03.09.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Житомирської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_2

За змістом заповіту від 27.12.2011 року, складеного від імені ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_4 в приміщенні нотаріальної контори об 11:00 годин 27 грудня 2011 року, спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.53).

Крім того, за медичними даними ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні для хворих інфарктом міокарда КУЦМЛ №1 в м. Житомирі з діагнозом - інфаркт міокарда з 26.11.2011 року по 23.12.2011 року.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.50).

Задовольняючи позов, суд послався на невідповідність заповіту вимогам ст.ст.1247, 203, 215 ЦК України та виходив з того, що заповіт не був посвідчений заповідачем.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд не звернув уваги, що підставою позову заявлено неможливість заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при вчиненні правочину у зв'язку із перенесеною хворобою, з посиланням на ст.225 ЦК України, що підтверджено представником позивача під час апеляційного розгляду. Відсутність підпису ОСОБА_6 на заповіті не заявлено як підставу позову.

Суд встановив інші обставини, які не є предметом спору, не дослідив наявність підстав для визнання правочину недійсним, виходячи з вимог ст.225 ЦК України, та ухвалив рішення, вийшовши за межі позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчиняла у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаним судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК України поширюється на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У своїх правових позиціях, викладених у справах № 6-9 цс12 від 29 лютого 2012 року та № 6-131 цс 14 від 17 вересня 2014 року, Верховний Суд України зазначив, що хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у такій справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд може визнати договір недійсним із підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України в разі, якщо встановить, що у момент укладення договору позивач був неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновком експерта № 111 від 10 вересня 2014 року зроблено категоричний висновок про те, що ОСОБА_6, з урахуванням тяжкості стану її здоров'я, не могла усвідомлювати зміст і значення виконуваних нею дій, в тому числі усвідомлювати, які будуть наслідки, а також керувати ними під час складення заповіту 27.12.2011 року від її імені.

Висновок експерта підтверджено і показаннями свідка ОСОБА_8, яка була лікуючим лікарем у ОСОБА_6 та підтвердила ту обставину, що остання пережила клінічну смерть та була у такому стані, що не орієнтувалася у часі та просторі.

Отже, на підставі досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в межах позовних вимог, а саме на підставі ч.1 ст.225 ЦК України.

При цьому, суд враховує роз'яснення, викладені у п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме, що особами, які беруть участь у справі, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Дії нотаріуса не оскаржуються, а тому вимоги до останнього є безпідставними.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову з інших підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати в сумі 107,30 грн. (а.с.6).

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2014 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову з інших підстав.

Визнати недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_6 27 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 992.

В задоволенні вимог до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 107,3 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді