Справа № 761/19611/14-ц
Провадження №2/761/5859/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 жовтня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Кривошия О.О.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Верхолаз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» про поновлення на роботі на посаді провідного економіста продюсерського центру відділу організації творчо-виробничої діяльності, та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.06.2014 р. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., що завдана незаконним звільненням.
Позов мотивовано тим, що з 03.09.2007 року позивач працює в ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на посаді провіднго економіста. 16.06.2014 р. наказом №173-к позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Разом з тим, оскільки таке звільнення було проведено із порушенням трудового законодавства, позивач звернулася за захистом своїх трудових прав до суду в порядку ст.232 КЗпП України. А саме, позивач вказувала на те, що її не було належним чином попереджено про наступне звільнення, їй не було запропоновано іншої роботи на підприємстві у зв'язку зі скороченням штату, як того вимагає ст.49-2 КЗпП України. В той же час, позивач стверджувала, що на підприємстві були вакантні посади, на які вона могла претендувати після скорочення посади провідного економіста, однак відповідачем їй не було запропоновано будь-якої іншої роботи на підприємстві. А також, вказувала на те, що профспілкова організація, членом якої з 2007 р. є позивач, не надала згоди на її звільнення.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в ньому.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала проти позову і просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. При цьому, представник зазначала, що наказом по підприємству №171 від 18.11.2013 р. у зв'язку з необхідністю проведення заходів на оздоровлення фінансового стану підприємства, подальшої раціоналізації штатної структури та чисельності працівників, було скорочено штат працівників на 1 одиницю, у т.ч. 0,5 штатної одиниці провідного економіста відділу організації творчо-виробничої діяльності, яку обіймала позивач. Протягом зими-весни 2014 року позивач постійно перебувала на лікарняному, тому письмово повідомити її щодо вивільнення за скороченням змоги не було. Про скорочення позивача було повідомлено 08.04.2014 р. в той час, коли остання завітала до відділу кадрів за отриманням необхідної їй довідки. Однак, позивач відмовилася отримувати письмове повідомлення про майбутнє вивільнення, у зв'язку з чим було складено відповідний акт. Щодо наявності на підприємстві інших вакантних посад станом на час звільнення позивача, то представник відповідача стверджувала, що вільних вакансій за спеціальністю позивача не було, а інші теж підпадали під скорочення найближчим часом. Стосовно неотримання згоди профспілкової організації на скорочення штату, то представник відповідача вказувала на ту обставину, що оскільки голова профспілки має близькі родинні стосунки із позивачем (мати позивача), то саме це стало підставою для відмови на скорочення посади позивача.
В ході судового розгляду справи установлено, що ОСОБА_3 прцювала на посаді провідного економіста відділу організації творчо-виробничої діяльності ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» з вересня 2007 року.
В подальшому наказом №171 від 18.11.2013 р. за підписом в.о. генерального директора Ставчанського І.Л. було прийнято рішення про скорочення штату ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на 1 одиницю, та затверджено перелік виключених з 18.02.2014 р. зі штатного розпису підприємства посад у зв'язку зі скороченням штату: прес-секретар дирекції - 0,5 одиниць; провідний економіст відділу організації творчо-виробничої діяльності - 0,5 одиниць.
В той же день 18.11.2013 р. профспілковому комітету підприємства було скеровано подання із повідомленням про скорочення штатних одиниць прес-секретаря дирекції та провідного економіста відділу організації творчо-виробничої діяльності.
З матеріалів справи убачається, що з 13.01.2014 року по 23.04.2014 року позивач перебувала на лікарняному, про що свідчать копії листків непрацездатності.
08.04.2014 р. начальником відділу кадрів ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» було складено повідомлення №188 про те, що ОСОБА_3 може бути звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників з 08.06.2014 р., і на даний час інша робота за професією ОСОБА_3 на підприємстві відсутня.
На копії зазначеного повідомлення, наданого суду, міститься дописка про те, що « 08.04.2014 р. приходила за довідкою з місця роботи для отримання візи», а підпис позивача про отримання повідомлення відсутній.
Натомість, цього ж дня за підписом комісії у складі начальника відділу кадрів, заступника начальника відділу кадрів, спеціаліста з кадрової роботи відділу кадрів, фахівця відділу кадрів та інженера пожежної безпеки було складено акт про відмову ОСОБА_3 від підпису на повідомленні про ознайомлення щодо майбутнього вивільнення.
Також, 22.04.2014 р. на адресу профспілкового комітету було направлено повторне подання про отримання згоди на звільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату. При цьому, в поданні вказано про намір скоротити посаду провідного економіста відділу організації творчо-виробничої діяльності - 0,5 одиниць, яку обіймає ОСОБА_3
Згідно витягу з протоколу №64 засідання профспілкового комітету кіностудії від 24.04.2014 р., профспілкова організація відмовила у наданні згоди на вивільнення ОСОБА_3 з посиланням на те, що метою проведення скорочення є оздоровлення фінансового стану підприємства. Проте, профспілкова організація звертає увагу на те, що під скорочення потрапляє працівник із самим низьким окладом, в той час, як в штаті кіностудії в цьому ж відділі залишаються інші працівники, які отримують більші заробітні плати. Крім того вказано про незапропонування працівникові іншої роботи на підприємстві. Таким чином, профспілкова організація згідно ст.43 КЗпП України запропонувала адміністрації надати обгрунтоване подання про розірвання трудового договору з працівником.
Судом встановлено, що на підставі наказу генерального директора ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» від 16.06.2014 року №173-к ОСОБА_3 звільнено з посади провідного економіста відділу організації творчо-виробничої діяльності продюсерського центру на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно наказу №171 від 18.11.2013 р.
Згідно наданих суду письмових доказів убачається, що станом на квітень 2014 р. на підприємстві відповідача були вакантні посади, зокрема: заступник генерального директора з загальних питань; заступник генерального директора з управління цехами; касир; контролер на контрольно-пропускному пункті 4 вакансії, тощо.
Сторона відповідача стверджувала, що вільних вакантних посад за професією позивача на підприємстві не було. Були вакантні посади піротехніка, гримера, двірника та сторожа, тому їх не пропонували позивачеві.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою вказаної статті звільнення з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При цьому, згідно положень п. 19 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати наявність доказів про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що штат працівників на час звільнення позивача мав вакантні посади, які і були нижчого рівня кваліфікації, однак які позивач могла обіймати, однак роботодавець цього не пропонував.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Крім того, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Станом на дату звільнення ОСОБА_3 була членом профспілкової організації ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка», про що свідчить довідка №52-01-12 від 02.07.2014 р. за підписом заступника голови профспілки С.Рогінського.
У правовій позиції висловленій Верховним Судом України в постанові від 23.04.2014 року у справі №6-30цс14 зазначено, що звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог статей 43, 252 Кодексу законів про працю України, статті 41 Закону України від 15.09.1999 р. №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним.
Однак, в порушення вимог ст.ст. 43, 252 КЗпП України звільнення позивача проведено без отримання як попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом виборного органу якої вона є.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір і одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стороною позивача суду надано розрахунок належної до стягнення з відповідача середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, пов'язаного із незаконним звільненням, за період з 17.06.2014 р. по 10.10.2014 р., що становить 6338,52 грн. Розрахунок здійснено на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та довідки про середню заробітну плату позивача, в якій визначено нараховану заробітну плату за останній місяць роботи (травень 2014 р.) та нарахування виплат під час перебування на лікарняному у попередні 5 місяців.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні стороною позивача не доведено будь-якими доказами крім тверджень, що у зв'язку із незаконним звільненням позивача, останній була завдана моральна шкода.
Положеннями ст.60 ч.1 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено завдання їй діями відповідача моральної шкоди, підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Згідно п. 4 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
В порядку, визначеному ч.ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст. ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 233, 235 КЗпП України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 на посаді провідного економіста продюсерського центру відділу організації творчо-виробничої діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» з 17 червня 2014 року.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» (код ЄДРПОУ - 02404380) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2014 р. по 10.10.2014 р. в розмірі 6338,52 грн. (шість тисяч триста тридцять вісім гривень 52 коп.) з врахуванням прибуткового податку.
Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя