КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/14318/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Авдеєва П.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2014 року по справі № 910/14318/14 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.09.2014 року) по справі № 910/14318/14 (суддя - Бойко Р.В.)
За позовом комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 85 813,32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85 813,32 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі № 910/14318/14 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.09.2014 року) по справі № 910/14318/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Яковлєва М.Л. (головуючий), Авдеєва П.В., Куксова В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року по справі № 910/14318/14 прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" до провадження і призначено перегляд рішення на 14.10.2014 року.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року по справі № 910/14318/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач), було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду № 1633 (договір, а.с. 11-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 1229 від 31.12.2009 року, додаток 2 пункту 61, передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 кв.м.
01.11.2011 року між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення (а.с. 15 зворот).
Додатковою угодою № 1 від 01.11.2011 року сторонами було продовжено термін дії договору до 31.03.2012 року (а.с. 15).
На підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України даний Договір було пролонговано на 2013 рік.
Прокуратурою Деснянського району м. Києва була проведена перевірка у діяльності Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та підпорядкованих комунальних підприємств.
Перевіркою були встановлені порушення комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим прокуратура Деснянського району міста Києва звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору та повернення приміщення у зв'язку з невиконанням відповідачем істотних умов договору, а саме відсутності висновку про вартість майна та відсутністю договору страхування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року у справі №910/16640/13 було розірвано договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду № 1633 від 01.01.2010 року та зобов'язано орендаря повернути орендодавцю орендоване приміщення (а.с. 16-19).
Зазначене рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року по справі № 910/16640/13 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року.
Таким чином, договір вважається розірваним з 15.01.2014 року.
30.04.2014 року відповідач передав приміщення позивачу по акту прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 25).
Крім того, рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250 затверджено «Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» та «Методику розрахунку орендованої плати за майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду».
Статтями 10, 19, 21 Закону та п. 6 положення передбачено, що орендна плата є істотною умовою договору оренди та передбачено порядок її нарахування та змін.
У зв'язку з чим, позивач на початку 2012 року повідомив всіх орендарів про необхідність проведення експертної оцінки та згодом відправив відповідачу розрахунок донарахувань по орендній платі на суму 85 813,32 грн. (а.с. 22-24).
Однак зазначене залишено орендарем без уваги.
Після чого, комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85 813,32 грн., які є донарахованою орендною платою відповідно до експертної оцінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Приписами ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України вказано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Як на підставу покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди позивач вказує на порушення ним приписів ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. А тому, на думку підприємства, внаслідок ненадання підприємцем висновку про вартість об'єкта оренди, підприємство недоотримало прибуток.
Однак, зазначене спростовується як матеріалами справи так і чинним законодавством оскільки, зі змісту статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що її приписами встановлено обов'язок проведення оцінки об'єкта оренди у разі укладання договору або якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому.
Як вбачається з матеріалів справи договір діяв до 31.03.2012 року (п. 9.1 договору) та був продовжений з 01.04.2012 року, в той же час підприємство нараховує підприємцю збитки з квітня 2012 року, посилаючись при цьому на ненадання орендарем експертної оцінки, однак зазначене суперечить ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оскільки, від дати укладання договору - 01.01.2010 року, не пройшло три роки, відтак у відповідача був відсутній обов'язок щодо проведення оцінки вартості об'єкта оренди.
Крім того, ані з умов договору ані з чинного законодавства України, зокрема із статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не вбачається на кого саме законодавцем покладається обов'язок надання такої оцінки.
Однак, такий обов'язок орендаря випливає зі змісту статей 4 та 5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011 року лише у разі укладення договору.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що для пролонгації договору у квітні 2012 році проведення оцінки вартості об'єкта оренди було необов'язковим, то ненадання відповідачем такого висновку після пролонгації договору (в тому числі на вимогу орендодавця) не може бути протиправною поведінкою, так як до вчинення вказаних дій відповідач не зобов'язувався ні приписами законодавства, ні умовами договору.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та застосування до підприємця цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі № 910/14318/14 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.09.2014 року) по справі № 910/14318/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі № 910/14318/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14318/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
П.В. Авдеєв