Номер провадження: 22-ц/785/7239/14
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Луняченко А. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді: Луняченка А.В.
суддів: Ісаєвої Н.В., Журавльова О.Г.
при секретарі Сілукової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И ЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів- ОСОБА_3, ОСОБА_5 кредитної заборгованості у розмірі 706 134,19 гривень за кредитним договором та витрат по сплаті державного мита у сумі 1700, 00 грн. та ІТЗ у сумі 120,00 грн.
При цьому позивач посилається на те, що 27.09.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 і позивачем було підписано кредитний договір про надання кредиту в сумі 585 655,00 гривень, на строк з 27.09.2007 року по 27.09.2027 року із сплатою 12,50 % річних за користування кредитними коштами. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, згідно якого відповідач на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору.
Заочним рішенням суду від 09 червня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» були задоволені.
За заявою відповідачки 29.11.2011 року заочне рішення суду було скасоване та справа призначена на новий розгляд.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Відповідачі по справі про час, дату та місце судового розгляду неодноразово повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи, але без поважних причин до суду не з'явились,
Рішенням суду позов задоволено.
На рішення суду представник відповідачки приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов частково та розстрочити виконання рішення, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, яких сповіщено належним чином, у судове засідання на з*явились, тому судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу за відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У судовому засіданні встановлено наступне.
27.09.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 і позивачем було підписано кредитний договір № 014/79729/74/83318 про надання кредиту в сумі 585 655,00 гривень, на строк з 27.09.2007 року по 27.09.2027 року із сплатою 12,50 % річних за користування кредитними коштами.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 014/79729/74/83318/1 від 17 вересня 2007 року, згідно якого відповідач на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору.
Відповідно п. 3.1. договорів поруки від 16.09.2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
Згідно кредитного договору № 014/79729/74/83318 від 27.09.2007 року позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору.
Проте відповідач на порушення умов кредитного договору своєчасно й у повному обсязі не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування коштами.
Відповідач не виконав умови п. 5.1 кредитного договору, тобто щомісячно до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом відповідно графіку, та після отримання повідомлення не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки, за користування кредитними коштами.
Згідно п. 5.5 кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов цього договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Згідно п. 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем станом на 10.04.2009 року борг відповідачів перед позивачем складає 706 134,19 гривень, а саме:
- заборгованість за кредитом - 578 916,43 гривні;
- заборгованість за відсотками - 8 326,88 гривень.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 62 539,54 гривень;
- заборгованість за пенею - 56 351,34 гривні.
При новому розгляді справи представником позивача позовні вимоги не уточнялись, у зв'язку з чим суд стягнув заборгованість за попереднім розрахунком станом на 10.04.2009 року.
На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати відсотків, пені у суду не було.
За таких обставин суд зробив правильний висновок про стягнення суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст.1050 ЦК України.
Пунктом 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.
Заява про розстрочення виконання рішення судом апеляційної інстанції не розглядається, тому як є інший порядок передбачений ЦПК, а при наданні свідоцтва, яким буде підтверджено про смерть відповідача ОСОБА_5 рішення буде виконуватись з огляду на цю подію.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку, на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя А.В. Луняченко
Судді: Н.В. Ісаєва
О.Г. Журавльов