Судове рішення #3901815
Справа №2-а-5 7/2008

Справа №2-а-5 7/2008

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

24 квітня 2008 року                                                                                            м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Добрянського В.В.

при секретарі    -   Євхименко М. В.

з участю представника позивача   - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  штрафних санкцій та пені,  -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач - управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1  заборгованості по внесках на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1509, 82 грн.,  штрафних санкцій в сумі 323, 12 грн. та пені за несплату (неперерахування) страхових внесків в сумі 153, 68 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила стягнути з відповідача вказану суму.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.

Заслухавши сторони,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов слід задовольнити в повному обсязі з таких підстав.

29.10.1996 року ОСОБА_1  був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Козелецькою районною державною адміністрацією (а.с. 11). Як платник страхових внесків в управлінні ПФ України в Козелецькому районі він зареєстрований з 06.12.1993 року (а.с. 10).

Відповідно до ч.1  ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб зазначених в п.5  ст. 14 цього Закону (до вказаної категорії платників відноситься і відповідач) страхові внески нараховуються на суми доходу (прибутку),  отриманого від відповідної діяльності,  що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Одночасно п.п.2 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено,  що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та   члени   їх   сімей   сплачують   страхові   внески,    що   перераховуються   до

 

 

2

солідарної системи на умовах і в порядку,  визначених цим Законом,  та в розмірах,  передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» але не менше мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - сума коштів,  що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску,  встановленого законодавством на день отримання заробітної плати,  доходу.

Згідно  ст. .83 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати в 2005 році: з 01 січня - 262 грн. на місяць; з 01 квітня -290 грн. на місяць; з 01 липня - 310 грн. на місяць; з 01 вересня - 332 грн. на місяць. Відповідно до  ст. .82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2006 року становив 350 грн. на місяць; з 01 липня 2006 року - 375 грн. на місяць; з 01 грудня 2006 року - 400 грн. на місяць.

З Розрахунків суми страхових внесків за 2005 та 2006 роки,  які знаходяться в матеріалах справи,  вбачається що відповідач нараховував страхові внески без дотримання вказаних норм Закону,  а саме страхові внески нараховувалися з суми доходу,  що була меншою за мінімальний розмір заробітної плати,  законодавчо встановленої на той час.  (а.с. 13, 16). За результатами перевірок дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивачем було здійснено розрахунки сум страхових внесків,  які підлягають доплаті за результатами підприємницької діяльності за 2005 та 2006 роки та складено акти донарахування сум доплат до мінімального страхового внеску №203/03 від 16.08.2006 року та №10 від 18.05.2007 року (а.с.  14-15,  17-18). Вказані акти надсилались відповідачу та були отримані ним особисто,  що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.  15,  19). Після донарахування сум доплат до мінімального страхового внеску за 2006 рік з урахуванням заборгованості за 2005 рік на адресу відповідача була надіслана вимога за № Ф-977 від 21.05.2007 року про сплату недоїмки в сумі 1509, 82 грн.. Згідно поштового повідомлення про вручення вказана вимога була отримана відповідачем 22.05.2007 року. Крім того,  впродовж 2007 року позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги про сплату недоїмки,  які були ним отримані та не були виконані. Відповідно до абз.4 п.3  ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник в разі незгоди з розрахунком суми недоїмки,  зазначеної у вимозі узгоджує її з органом Пенсійного фонду,  а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи відповідач за узгодженням суми недоїмки до органу Пенсійного фонду не звертався,  в судовому порядку вимогу не оскаржував,  а тому суми донарахувань є узгодженими.

Відповідно до вимог п.2 частини 9  ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішенням начальника УПФУ в Козелецькому районі №389 від 06.10.2007 року до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 323, 12 грн. та нарахована пеня в сумі  153, 68 грн. (а.с. 20). Вказане рішення було

 

3

отримане відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 23.10.2007 року (а.с. 21),  а тому твердження відповідача про те,  що він не отримував ні актів донарахування,  ні рішення про застосування фінансових санкцій не відповідають дійсності.

Твердження відповідача про те,  що сума позову не відповідає дійсності,  оскільки в позовній заяві вказано,  що за 2006 рік страхові внески не сплачені,  а насправді він сплатив самостійно нараховані страхові внески за 2006 рік в сумі 533 грн. спростовуються матеріалами справи. Відповідно до п.5  ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі коли страхувальник має несплачену недоїмку,  пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків,  ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки,  пені та фінансових санкцій. Як вбачається з картки особового рахунку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності перераховані відповідачем 21.02.2007 року кошти у сумі 533, 00 грн. зараховані в рахунок сплати недоїмки по сплаті страхових внесків за 2005 рік (а.с. 22).

Твердження відповідача про те,  що рішення про застосування штрафних санкцій та пені взагалі не може бути предметом судового розгляду,  оскільки в самому рішенні зазначено,  що в разі несплати воно передається для стягнення до органу державної виконавчої служби,  є безпідставним,  оскільки суми штрафу та пені були включені позивачем до вимоги про сплату недоїмки відповідно до абз.4 п.14  ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Дана вимога за №Ф-977 від 05.12.2007 року на суму 1986, 82 грн. була надіслана відповідачу та отримана ним 11.12.2007 року,  що підтверджується повідомленням про вручення №289553 (а.с. 12). Протягом десяти робочих днів після отримання вимоги відповідач не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги,  не узгодив дану вимогу в органах Пенсійного фонду та не оскаржив її в судовому порядку,  а тому сума вказана у вимозі підлягає стягненню.

Відповідно до п.12  ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Абз.8 п.3  ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

За наведених обставин,  позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4  ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,

 

4

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов   задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі (сел..Козелець вул. Московська,  3) на р/р 25609303105267 в Козелецькому відділенні Ощадного банку,  МФО 343079,  код 21399526 заборгованість по страховим внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1509 гривень 82 копійки,  штрафні санкції в сумі 323 гривні 12 копійок,  пені 153 гривні 68 копійок,  а всього 1986 гривень 62 копійки..

 

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції,  який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація