Номер провадження: 22-ц/785/7941/14
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Варикаша О. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Бабія А.П.
при секретарі - Стадніченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ПАТ «Дельта Банк» про оголошення фізичної особи померлою,-
встановила:
ОСОБА_3, заінтересована особа - ПАТ «Дельта Банк» звернулася з вказаною заявою до суду (а. с. 2, 42), в якій просила оголосити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, померлим.
Свої вимоги ОСОБА_3, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_4 перебувала у дружніх стосунках, а тому за його проханням виступила поручителем за договором про надання споживчого кредиту № 11256549000, який було укладено 22.11.2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Посилаючись на те, що у 2009 році ОСОБА_4 несподівано зник, та з цього часу за місцем його постійного проживання не має жодних відомостей про місце його перебування, а також враховуючи те, що його родичам, знайомим та партнерам по бізнесу також не відомо місце знаходження ОСОБА_4 з 2009 року, звернулася до суду з даною заявою, оскільки оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне для припинення договору поруки.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник заявниці надав пояснення, що відтворюють зміст заяви. Вимоги просив задовольнити повністю. Заявниця була присутня в судовому засіданні 4 грудня 2013 року та підтримала вимоги викладені в заяві. Представник заінтересованої особи просив суд відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_4 з 2009 року знаходиться за кордоном, а також відсутні докази, які свідчили б про його можливу смерть.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Вважати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області померлим з дня набрання рішенням законної сили.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року, в якій просить скасувати рішення суду від 18.07.2014 року, ухвалити нове рішення про відмову в повному обсязі в задоволенні заяви ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржується.
В судовому засіданні представники ПАТ «Дельта Банк» підтримали апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що заявниця на підставі договору поруки № 159919 від 22.11.2007 року виступила поручителем перед кредитором Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі у правовідносинах за договором № 11256549000 було змінено кредитора на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») за зобов'язанням ОСОБА_4 по договору про надання споживчого кредиту № 11256549000 від 22.11.2007 року.
Заявниця обґрунтовує своє звернення до суду з даною заявою метою припинення договору поруки № 159919 від 22.11.2007 року.
Відповідно до п. 32 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Глава 4 ЦПК України, що регулює особливості розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, не визначає кола осіб, які виключно мають право звернутись до суду з такими заявами. Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 3 та ст. 247 ЦПК України, яка вимагає в заяві про визнання особи померлою зазначати для якої мети необхідно визнання особи померлою, безпосередньо випливає, що з такими заявами вправі звернутись до суду фізичні або юридичні особи, для яких розгляд такої справи пов'язаний з виникненням, зміною або припиненням особистих або майнових прав. Таке правило встановлено у зв'язку з тим, щоб суд мав змогу перевірити наявність у заявника юридичного інтересу по справі.
Враховуючи наявність інтересу заявника у вигляді припинення договору поруки в результаті оголошення ОСОБА_4 померлим, ОСОБА_3 має право на звернення до суду з даною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Отже, відповідно до змісту зазначеної статті у разі тривалої відсутності фізичної особи - понад три роки за постійним місцем проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, незалежно від наявності або відсутності обставин, які б давали підставу припустити настання смерті, особа може бути оголошена померлою у випадку необхідності захисту інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою яка оголошується померлою.
Законом визначено, що таких обставин, як відсутність відомостей про місце перебування особи у місці її постійного проживання протягом трьох років вже досить для оголошення її померлою.
З копії паспорту ОСОБА_4 та довідки (виписки із домової книги про склад сім'ї та реєстрації) виданої на запит суду Дільницею № 9 КП ЖКС «Порто-Франківський», місце проживання ОСОБА_4, 1966 року народження, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.
З Акту про не проживання від 31.07.2013 року, який засвідчений начальником Дільниці № 9 КП ЖКС «Порто-Франківський» та Акту комісії майстрів дільниці № 9 КП ЖКС «Порто-Франківський» від 18.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартирі АДРЕСА_1 з 2009 року не проживає, сусіди його з цього часу не бачили та не знають його місце знаходження.
Актом складеним комісією майстрів дільниці № 9 КП ЖКС «Порто-Франківський» 18 липня 2014 року при виході за адресою АДРЕСА_1, зі слів сусідів, а також неодноразового виходу за місцем реєстрації, встановлено, що ОСОБА_4 з 2009 року не проживає, сусіди його з цього часу не бачили, квартира закрита. Ознаки проживання в квартирі відсутні.
Також у відповіді Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 3.09.2013 року на запит суду щодо надання відомостей відносно ОСОБА_4 зазначено, що за місцем реєстрації ОСОБА_4 був здійснений вихід працівників міліції, але двері квартири були зачинені, сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що в квартирі ніхто не проживає протягом трьох років, місце знаходження ОСОБА_4 їм невідоме.
Суду надана спільна заява батьків ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 10.12.2012 року, в якій зазначається, що їм з січня 2009 року і до теперішнього часу невідоме місце перебування їхнього сина ОСОБА_4, жодного разу із зазначеного періоду він не виходив на зв'язок та в них не має жодної інформації про сина.
В судовому засіданні в якості свідків були допитані поштар ОСОБА_10, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 та сусідка ОСОБА_11, яка проживає у АДРЕСА_2, які зазначили, що з ОСОБА_4 знайомі, він проживав у квартирі АДРЕСА_1, але з 2009 року в квартирі не проживає, де зараз перебуває ОСОБА_4 їм невідомо, квартира, в якій проживав ОСОБА_4, з 2009 року знаходиться без нагляду. Згідно матеріалів справи за квартирою рахується велика заборгованість зі сплати комунальних послуг, яка виникла починаючи з 2009 року.
З наявних в матеріалах справи квитанцій щодо сплати ОСОБА_4 комунальних послуг, вбачається велика заборгованість, яка утворилася починаючи з 2009 року.
ОСОБА_4 неодноразово викликався в судові засідання, шляхом направлення судових повідомлень про час розгляду справи, проте повідомлення повертались до суду без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання (постійно немає вдома).
Також з відповіді Одеської дирекції Українського Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 05.09.2013 року вбачається, що поштова кореспонденція направлена на адресу ОСОБА_4 поверталася відправнику у зв'язку із закінченням термінів зберігання та неявкою адресата за одержанням.
З листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, як фізична особа-підприємець, остання звітність була подана за 2008 рік - 08.01.2009 року.
Згідно листа Державної прикордонної служби України від 12.02.2014 року ОСОБА_4 останній раз виїхав за межі України 01.08.2009 року через пункт пропуску «Кучурган». Відомостей щодо його повернення в Україну не має.
Як зазначено в листі Державної міграційної служби України від 04.05.2014 року № 8/295 ОСОБА_4 із клопотанням про отримання дозволу для виїзду на постійне місце проживання за кордон не звертався, тобто його виїзд за кордон мав тимчасовий характер.
За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_4 таким, що змінив місце свого постійного проживання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в розпорядженні суду є достатні відомості які свідчать про те, що ОСОБА_4 за місцем постійного проживання відсутній більше трьох років, крім того, за місцем його проживання, у рідних, сусідів, органах державної влади та комунальних підприємств відсутні будь-які відомості про його місце перебування, що в свою чергу є достатньою підставою для оголошення ОСОБА_4 померлим та задовольнив заяву ОСОБА_3
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11256549000, право вимоги за яким набув ПАТ «Дельта Банк» (а. с. 155-167), та за яким зобов'язання ОСОБА_4 були забезпечені порукою ОСОБА_3 відповідно до договору поруки № 159919 від 22.11.2007 року (а. с. 3).
З метою припинення договору поруки, ОСОБА_3 звернулася із заявою до суду про оголошення ОСОБА_4 померлим, посилаючись на зникнення останнього та відсутність відомостей про місце його перебування з 2009 року.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, документований паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 30.04.2009 року терміном дії до 30.04.2019 року (а. с. 130 відповідь ГУ ДМС України в Одеській області № 8/295 від 04.05.2014 року).
Згідно з довідкою Державної Прикордонної Служби України № 0.254-2494/0/15-14 від 28.02.2014 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, 01.08.2009 року о 02 год. 42 хв. виїхав за межі України по своєму закордонному паспорту серії НОМЕР_1 (а. с. 116).
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказане та неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, помилково та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим.
Крім того, суд першої інстанції в ході розгляду справи обмежився дослідженням лише відповідей на запити по місцю реєстрації ОСОБА_4 не звернувши уваги, що він є уродженцем м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (а. с. 4) та не встановив постійного місця проживання та місця перебування ОСОБА_4
Також суд першої інстанції пославшись на спільну заяву батьків ОСОБА_4 про те, що їм з січня 2009 року і до теперішнього часу невідоме місце перебування їхнього сина, що жодного разу із зазначеного періоду він не виходив на зв'язок та в них не має жодної інформації про сина (а. с. 87), в якості свідків їх не допитував, відомості про відмову їх від давання показів в матеріалах справи відсутні.
Судом першої інстанції також не з'ясовано та в матеріалах справи відсутні відомості чи зверталися батьки чи інші близькі родичі ОСОБА_4 до органів внутрішніх справ про розшук останнього та які результати цього розшуку, а якщо ні то чому.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з'ясуванню судом обставин, що мають значення для справи та на недоведених обставинах, що мають значення для справи.
Будь-які інші докази, які б підтверджували обставини, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги, викладені в заяві, ОСОБА_3 та її представником суду апеляційної інстанції не надані, а також в суді апеляційної інстанції не заявлялися ними клопотання про витребування таких доказів.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про оголошення ОСОБА_4 померлим.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, і вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3
Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню сплачений судовий збір (а. с. 175) за подання апеляційної скарги в розмірі 60 грн. 90 коп.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ПАТ «Дельта Банк» про оголошення фізичної особи померлою - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 60 грн. 90 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
А.П. Бабій