АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.

при секретарі: Кучеру Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 25 грудня 2004 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час спільного проживання відповідач поводив себе агресивно, встановлював для неї принизливі правила поведінки у родині, за невиконання яких наносив побої, неодноразово виганяв її разом з донькою з дому. Неправомірна поведінка відповідача привела до припинення шлюбних стосунків в 2009 році, з зазначеного часу вона разом з дитиною переїхала проживати до своїх батьків, де і проживає за адресою: АДРЕСА_1. З 2009 року вона самостійно займається вихованням доньки, матеріально її утримує. За таких обставин просила визначити місце проживання її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_2.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114, 70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/804/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанціїв частині визначення місця проживання дитини та залишити без змін в частині стягнення аліментів.Зазначає, що позивач перешкоджає відповідачу зустрічатись з дитиною. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що висновок органу опіки і піклування не забезпечує рівність батьків у здійсненні своїх прав та обов'язків, наданню дитині умов, що сприяють набуттю нею належного розвитку та виховання. Крім того, на думку відповідача судом першої інстанції не враховано те, що висновок психолога не є обов'язковим для суду, за своїм змістом носить рекомендаційний характер та має сприйматись, як суб'єктивна думка спеціаліста, оскільки не є висновком судової експертизи. Також зазначається про необґрунтовану відмову судом першої інстанції у виклику свідків ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8, які б могли свідчити суду про дійсні взаємовідносини між сторонами,

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_10, яка діє в її інтересах, заперечували проти апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішено правильно.

В судове засідання представник Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. 20.01.2014 року на адресу суду надійшла заява за підписом заступника голови Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації А.Рев'юка про розгляд справи у відсутності представника органу опіки та піклування, при цьому, при винесенні рішення орган опіки та піклування просив врахувати інтереси малолітньої ОСОБА_3, підтримав раніше наданий висновок органу опіки та піклування від 18.07.2013. За таких підстав колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд вважав встановленими наступні обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 грудня 2004 року перебували у шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2013 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Між позивачем та відповідачем існує спір щодо способів участі батька у вихованні з донькою, що є окремим предметом розгляду у Солом'янському районному суді м.Києва та всі заперечення відповідача проти даного позову виказані ним, обґрунтовані виключно наявністю такого спору та чиненням перешкод позивачкою у спілкуванні з дитиною.

З 2009 року позивач проживає разом з дитиною в квартирі АДРЕСА_1, де є зареєстрованою разом з малолітньою дитиною та своїми батьками.

З моменту окремого проживання доньки сторін від батька, тобто з матір'ю, остання забезпечує матеріальне утримання дитини, її виховання, духовний та фізичний розвиток, медичне обслуговування та інше. Вона забезпечує дитині належні умови для навчання, несе матеріальні витрати на оздоровлення дитини, приділяє багато уваги дитині.

Встановлено, що мати дитини матеріально забезпечена, працює в Національному заповіднику «Софія Київська» на посаді художника - реставратора, середній заробіток за місцем роботи складає 7 858,42 грн. За місцем роботи ОСОБА_2характеризується з позитивної сторони.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108-9042/01 від 18.07.2013 року вбачається, що за місцем проживання позивачки та малолітньої доньки сторін в квартирі АДРЕСА_1 матір'ю дитини створені належні житлово-побутові умови для повноцінного проживання та розвитку дитини.

Актом обстеження житлово-побутових умов від 02.043.2013 року, складеним Службою у справах дітей Солом'янської районної в м. Києва державної адміністрації, за місцем проживання відповідача в орендованій квартирі АДРЕСА_3 також створено належні житлово-побутові умови для розвитку та проживання дитини.

Донька сторін ОСОБА_3 навчається в середній загальноосвітній школі Солом'янського району м. Києва № 221. Із виданою навчальним закладом характеристики вбачається, що мати дитини характеризується позитивно, вона створила всі необхідні умови для виховання і розвитку дитини, систематично відвідує батьківські збори, регулярно спілкується з вчителями. У довідці навчального закладу від 25.03.2013 року зазначено, що батько дитини, ОСОБА_1 у школі за час навчання ОСОБА_3 з'являвся нечасто, у вихователя подовженого дня дізнавався про домашні завдання доньки.

Згідно соціально-психологічного висновку № 303 від 27.03.2013 року, складеного Солом'янським районним у м. Києві центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вбачається, що до кола своєї сім'ї донька сторін ОСОБА_3 відносить маму та родичів по материнській лінії; батька до складу сім'ї не включає; до тата ОСОБА_3 має амбівалентні почуття: з одного боку відчуває любов до тата, а з іншого має певний страх перед його агресивними реакціями, захищеною дитина відчуває себе поряд з матір'ю.

Як вбачається з інформаційної довідки щодо психологічного вивчення стану дитини від 26.06.2013 року № 690, наданого Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Солом'янськогорайону м.Києва, ОСОБА_3 підтвердила, що своєю сім'єю вона вважає себе, маму та ії батьків; своє відношення до батька ОСОБА_3 побоюється висловлювати відкрито, хоча вона б воліла уникати з ним стосунків.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що немає ніяких підстав вважати, що проживання дитини з матір'ю суперечить ії інтересам, бо дитина доглянута, мати піклується про неї, її відпочинок, навчання та підготовку до самостійного життя. При цьому судом першої інстанції враховано, що позивачка має пристойну роботу, гідний та стабільний заробіток, має гарні можливості створювати належні умови для життя дитини. Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що і відповідач, як батько має рівні з позивачкою матеріальні можливості для створення дитині належних умов для проживання, відпочинку та розвитку. Також враховано те, що орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації своїм висновком вважає за доцільне визначити місце проживання доньки сторін з матір'ю.

Виходячи з наявних у матеріалах справи , досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст. 5 СК України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст.9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Підчас вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 160 СК України, передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Так, згідно з ч. 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Крім того, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Виходячи з вищенаведеного, обґрунтованим вбачається визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на детальному дослідженні матеріалів справи та наданих пояснень, спрямований на найкраще забезпечення інтересів дитини.

Судом відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо наявності перешкод з боку позивача для спілкування з дитиною, оскільки зазначене питання є предметом вирішення іншого спору в Солом'янському районному суді м. Києва.

Крім того, виходячи з положень ст. ст. 157, 181 СК України, той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже при визначенні місця проживання дитини з матір'ю, батько не позбавляється можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви позивача про зміну позовних вимог від 28.11.2013 року (а.с.119), остання згідно пункту 1 прохальної частини просила суд: визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації та проживання її матері, ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, що не враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення. Визначивши місце проживання дитини з матір'ю суд не вказав, за яким саме місцем її проживання дитина повинна проживати. Зазначене є необхідним, оскільки інакше батько дітей буде позбавлений можливості брати участь у виховання та утриманні доньки, а органи опіки та піклування - у контролі за вказаною ситуацією.

У відповідності до ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, змінити рішення.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення посиланням на місце проживання, за яким дитина повинна проживати, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів відповідачем не оскаржується, а тому судом у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення після слів «з матір'ю ОСОБА_2» словами: «за адресою: АДРЕСА_1».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Т.І. Побірченко