ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 876/3970/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Ліуша Б. Б.

представників позивача Слюсаренко В. Є., Бачинської А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі №2а - 2698/10/0770 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд: визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по фіксуванню у п.3 висновків акту перевірки №437/17 - 119/НОМЕР_1 від 12 березня 2010 року висновку «… документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особою - підприємцем ОСОБА_4 пп. 1.2. п. 1 та пп. 2.6. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 в частині не оприбуткування отриманих готівкових коштів в книзі обліку доходів і витрат в сумі 380 100 гривень 45 коп.…»; визнати протиправними та скасувати повністю рішення відповідача про застосування штрафних фінансових санкцій №0000611742/677/17 - 3/1824003488/1742 від 18 березня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби в межах компетенції та у встановленому законами України порядку мають право застосовувати до платників податків фінансові санкції. Проте, Указ Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки», на який посилається у своєму рішенні відповідач, не прирівняний у своїй юридичній силі до сили дії Закону, а тому вважає застосування цього Указу грубим порушення Конституції України. Стаття 241 Господарського кодексу України передбачає, що перелік порушень, за які із суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, визначаються законами. Також позивач зазначає, що виходячи із повноважень Національного банку України, визначених ст. 33 Закону України «Про національний банк України», Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року не поширюється на фізичних осіб - підприємців.

Сума готівки по всіх операціях була відображена у Книзі обліку доходів і витрат.

Крім цього, відповідачем в порушення вимог ст. 11 - 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не надсилалося письмове повідомлення про проведення перевірки, тобто акт перевірки складено за межами правового поля. Вищевказаний Закон, а також Порядок оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, забороняє відображення в акті перевірки необґрунтованих даних та суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких в акті перевірки зазначено про виявлене в ході перевірки порушення позивачем пп. 1.2. п.1 та пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року, оскільки позивачем із 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року здійснювалася підприємницька діяльність з реалізації господарських товарів за готівкову виручку, а Книга обліку доходів та витрат не була зареєстрована у податковому органі. Тому, зазначене в акті порушення підтверджене матеріалами перевірки, а фінансова санкція застосована у відповідності до Указу Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки». Також, перевірка проведена з попереднім повідомленням позивача про її проведення і відповідне повідомлення було вручено позивачу. Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, і не є підставою для виникнення прав чи обов'язків, а тому такий акт не може бути предметом судового оскарження.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду 13 грудня 2012 року позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про застосування штрафних фінансових санкцій №0000611742/677/17 - 3/1824003488/1742 від 18 березня 2010 року; визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по фіксуванню у п. 3 висновків акту перевірки №437/17 - 119/НОМЕР_1 від 12 березня 2010 року наступного висновку: «… документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 п.п. 1.2. п. 1 та п.п. 2.6. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, в частині не оприбуткування отриманих готівкових коштів в книзі обліку доходів і витрат в сумі 380 100,45 гривень …».

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на необґрунтованість судового рішення, а також на невідповідність прийнятого рішення фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що направлення на проведення перевірки 26 січня 2010 року було вручено під розписку представнику позивача, а також наказом було продовжено термін перевірки із 08 по 12 лютого 2010 року. Проте, посадових осіб не було допущено до перевірки і обстеження складських приміщень. Акт перевірки складено 12 березня 2010 року у зв'язку з тим, що посадова особа перебувала на лікарняному по догляду за дитиною. До перевірки позивачем було представлено книгу обліку доходів і витрат, але така книга не мала реєстраційного штампа податкового органу. Тому вважає, що позивачем порушено вимоги Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 щодо відображення сум готівки у повному розмірі у книзі обліку доходів і витрат в день надходження готівки. При цьому, Указом Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки» за порушення суб'єктами господарювання (в тому числі і фізичними особами) норм з регулювання обігу готівки, що встановлюються Національним банком України, передбачено застосування фінансових санкцій. Цей Указ Президента України відповідно до Конституції України та Перехідних положень Конституції України підлягає застосуванню. Відповідач, також посилається на те, що акт перевірки не може бути предметом оскарження в судовому порядку, так як висновки перевірки, викладені в акті, не спричиняють виникнення чи припинення прав та обов'язків особи.

Відповідачем в порядку ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України подано до апеляційного суду письмові пояснення, у яких відповідач зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи вимогу про визнання незаконними дій щодо складання акта перевірки, повинен був закрити провадження у справі на підставі ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, відповідач зазначає, що відсутність факту реєстрації книги обліку доходів і витрат є порушенням порядку оприбуткування готівки, незважаючи на внесення до неї відповідних записів.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції правильно вирішено позовні вимоги щодо визнання дій протиправними, оскільки такі дії по складанню акта перевірки та викладення у ньому висновків вчинені суб'єктом владних повноважень і позивач не оскаржував самого акту перевірки. Також, Указ Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки» прийнятий з метою удосконалення існуючого правового регулювання готівокого обігу і не визначає реформу у цій сфері. В свою чергу ці питання врегульовані Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому вважає, що Указ Президента України№436/95 від 12 червня 1995 року не підлягав застосуванню. Крім цього позивач вважає, що відсутність реєстрації книги обліку доходів і витрат не свідчить про відсутність оприбуткування готівкових коштів та, відповідно не може бути підставою відповідальності.

В судовому засіданні представник особи, якам подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із зазначених в апеляційній скарзі підстав.

Представники позивача вважають, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не підтверджують наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець однозначний у тому, що санкції за порушення правил господарювання встановлюються виключно Законами України і виключення у даному випадку для Указів Президента не передбачені. Стаття 241 Господарського кодексу України передбачає, що перелік порушень, за які на суб'єкта господарювання накладається штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Тому, за висновком суду першої інстанції, встановлення штрафних санкцій за правопорушення і визначення, які діяння визнаються правопорушенням у підзаконних нормативно - правових актах, зокрема, в Указі Президента №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки суперечить положенням ст. 58 Конституції України. На даний момент не існує спеціального Закону України, який регламентує порядок ведення готівкових розрахунків у національній валюті Україні і оприбуткування готівки у касі, крім Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тобто, відповідач притягнув позивача до відповідальності за порушення, склад якого визначений у підзаконному нормативно - правовому акті (Указі Президента України).

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 не поширюється на фізичних осіб - підприємців, оскільки дане Положення видане на виконання ст. 33 Закону України «Про Національний банк України». В свою чергу ст. 33 цього Закону передбачає вичерпний перелік повноважень щодо регулювання організації готівкового обліку і не передбачено повноваження Національного Банку України визначати порядок ведення касових операцій для фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, суд першої інстанції зазначає, що позивач подала на перевірку Книгу обліку доходів і витрат, яка ведеться нею по Формі, встановленій Державною податковою адміністрацією України і у цій книзі позивач відобразила оприбуткування вищеназваних готівкових коштів. При цьому, книга обліку доходів і витрат не є основним документом податкового обліку і не пристосована для ведення обліку готівки у касі.

Також, вирішуючи позовну вимогу щодо визнання дій протиправними, суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 2.3.4 Порядку №327 не допускається відображення в акті необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень щодо дій посадових осіб підприємства. Проте, під час складання акту не зазначено всіх суттєвих обставин фінансово - господарської діяльності позивача, як суб'єкта господарювання, а факти нібито виявлених порушень викладено нечітко та не в повній мірі без посилання на первинні та інші документи.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, 01 лютого 2007 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, а також із 05 лютого 2007 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 26 січня 2010 року за №26 створено робочу групу по проведенню документальної перевірки фінансово - господарської діяльності позивача за період із 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року, яка підлягала проведенню із 26 січня по 05 лютого 2010 року.

Згідно наказу від 05 лютого 2010 року термін перевірки було продовжено на п'ять робочих днів із 08 по 12 лютого 2010 року.

На підставі наказів 26 січня 2010 року було видано направлення за №17 - 3/97 на проведення перевірки, яке було отримано представником позивача 26 січня 2010 року.

Відповідачем із 26 січня по 12 лютого 2010 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 12 березня 2010 року складено Акт №473/17 - 119/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період із 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року».

Згідно висновків перевірки, викладених у вищезазначеному акті, в ході її проведення виявлено, зокрема, порушення позивачем пп.1.2 п.1 та пп.2.6 п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637 в частині неоприбуткування в книзі обліку доходів і витрат отриманих готівкових коштів в сумі 380 100 гривень 45 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем 18 березня 2010 року прийнято рішення форми «С» №0000611742/677/17 - 3/1824003488/1742, яким до позивача на підставі абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулюванням обігу готівки» застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 900 502 гривні 25 коп..

Позивач подала на вказане рішення скарги до Державної податкової адміністрації у Закарпатській області та до Державної податкової адміністрації України.

Згідно рішення Державної податкової Адміністрації у Закарпатській області від 05 травня 2010 року за №198/С/25 - 058 оскаржуване рішення відповідача частково в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19 995 гривень 50 коп. скасовано, а у частині оскарження штрафної санкції у сумі 1 880 506 гривень 75 коп. скаргу залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 02 липня 2010 року за №4023/С/25 - 0315 «Про результати розгляду повторної скарги» оспорюване рішення відповідача від 18 березня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 05 травня 2010 року скаргу залишено без задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачені повноваження органів державної податкової служби. Зокрема, згідно положень вказаної статті Закону податкові органи у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Також, органи податкової служби вправі у передбачених законом випадках застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених Законами України.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва ( в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України за поданням відповідного державного органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року за №1269 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат. Зокрема, відповідно до зазначеного Порядку книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами. Прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. До книги заносяться: дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу; сума виручки товарів з підсумком за день.

Для визначення порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) постановою правління Національного Банку України №637 від 15 грудня 2004 року затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Відповідно до п. 1.2 вказаного Положення визначено терміни, що вживаються, зокрема: касові документи - документи (касові ордери та відомості про виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно - технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали, встановленої форми для реєстрації цих документів та книг обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат; книги обліку доходів і витрат - документ, установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки (Форма книги встановлюється Державною податковою адміністрацією України); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2 цього ж Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Вся готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно ( удень одержання) та у повній мірі оприбутковуватися.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулюванням обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України , які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним Банком України і, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, до таких осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення були викладені у вищевказаному акті перевірки висновки про порушення позивачем пп. 1.2 п. 1 та пп. 2.6 п.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банка України від 15 грудня 2004 року за №637, суть якого полягає у тому, що позивач з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року здійснювала підприємницьку діяльність з реалізації господарських товарів за готівкову виручку. Проте, надана позивачем книга обліку доходів та витрат була без реєстраційного номера та дати реєстрації в органах державної податкової служби, що свідчить про неоприбуткування у Книзі обліку доходів і витрат суми реалізації у розмірі 380 100 гривень 45 коп. за період із 23 листопада 2008 року по 02 червня 2009 року. Штрафну фінансову санкцію застосовано у відповідності до пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки».

З огляду на встановленні судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у зв'язку із встановленням в ході перевірки факту неоприбуткування у Книзі обліку доходів і витрат суми готівкових коштів від реалізації у розмірі 380 100 гривень 45 коп. за період із 23 листопада 2008 року по 02 червня 2009 року, позивачем порушено вимоги Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637, що у свою чергу є підставою для застосування фінансової санкції у вигляд штрафу відповідно до Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року.

При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає, що ведення позивачем книги обліку доходів і витрат за встановленою формою, проте не зареєстрованої у встановленому порядку, не може вважатися дотриманням визначеного порядку оприбуткування готівки. Тому апеляційний суд з урахуванням вищезазначеного не погоджується із висновком суду першої інстанції у цій частині.

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що до позивача застосовано фінансові санкції за порушення, склад якого визначений у підзаконному нормативно - правовому акті (Указі Президента України №436/95 від 12 червня 1995 року), тобто всупереч Конституції України.

Так, 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був прийнятий Конституційний Договір про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Відповідно до ст. 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

Крім цього, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», окрім іншого, передбачено також відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону. Разом з цим вказаним Законом не передбачено відповідальності за неоприбуткування у касах готівки.

Абзац 3 статті 1 Указу Президента України №436/95 встановлює штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Тобто, правовідносини щодо відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані вищевказаним Законом, який прийнято після Указу Президента України №436/95, а будь - яких інших законів, які б регулювали такі відносини, не було прийнято.

Щодо дій відповідача по складанню акта перевірки та викладення у ньому відповідних висновків, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт проведення перевірки, у якому посадові особи викладають свої висновки щодо результатів перевірки. У відповідності до положень нормативно - правових актів, що визначають повноваження податкових органів по застосуванню штрафних санкцій, у передбачених випадках органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні (фінансові) санкції. Тобто, сам акт перевірки, як і викладені у ньому висновки не порушують права та інтереси особи, оскільки не є безумовною підставою для стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу також і на доводи позивача, що акт перевірки було складено 12 березня 2010 року у зв'язку із доглядом посадової особи за хворою дитиною, що підтверджується листком непрацездатності Серії АБР №656499. Разом з цим, апеляційний суд з приводу цих обставин зазначає, що вони не спростовують факту порушення позивачем норм щодо регулювання обігу готівки і не свідчать про протиправність дій та відповідача та прийнятого ним рішення.

У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем вчинено дії по складанню акта перевірки, а також прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому є правомірними і підстав для скасування рішення, як і підстав для визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Проте суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно - правовий спір, не дотримався зазначених вимог і постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам щодо обґрунтованості і законності судового рішення.

Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та постановляючи судове рішення, допустив порушення норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому постанову суду слід скасувати і винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі №2а - 2698/10/0770 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 07 жовтня 2014 року.