Номер провадження: 22-ц/785/6509/14

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Луняченко А. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Луняченко А.В.

суддів Кравця Ю.І., Громіка Р.Д.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - головний державний виконавець Другого Київського відділу ДВС ОМУЮ Мельниченко Анна Володимирівна, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зміну розміру аліментів, -

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зміну розміру аліментів, мотивуючи тим, що сторони перебувають у шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого за рішенням суду від 21.08.2013 року з позивача стягуються аліменти в розмірі 800 грн. Станом на 11.11.2013 року другим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції встановлено заборгованість по аліментам в розмірі 5677,43 грн., яка на теперішній час збільшується. Однак з вказаними сумами позивач не погоджується, оскільки добровільно сплачував аліменти, що не враховано в розрахунку заборгованості та окрім того, з 24.10.2013 року по 30.12.2013 року син перебував на утриманні батька, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

На вказане рішення позивачем по справі подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення Київського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року скасувати, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №520/4056/13-ц 21.08.2013 року видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 800,00 грн. щомісячно, починаючи з 29.03.2013 року, на підставі чого 13.09.2013 року старшим державним виконавцем другогоКиївського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Мельниченко А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39877031 /а.с.4/.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 26.05.2014 року головним державним виконавцем Мельниченко А.В. встановлено заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_2 в розмірі 6477,43 грн. станом на 30.04.2014 року /а.с.45/. При цьому в розрахунку враховані квитанції про сплату аліментів, надані боржником, на суму 4000,00 грн.

Також до суду першої інстанції надані: заява ОСОБА_6 від 18.12.2013 року /підпис ОСОБА_6 засвідчено 19.12.2013 року КП «ЖКС «Вузівський»/, про те, що наприкінці березня 2013 року вона отримала від позивача 500,00 грн. на утримання дитини ОСОБА_2 для подальшої передачі відповідачу ОСОБА_3 Вказану суму було передано повністю наступного дня /а.с.6/; заява неповнолітнього ОСОБА_5 від 18.12.2013 року /підпис ОСОБА_5 засвідчено 19.12.2013 року КП «ЖКС «Вузівський»/ про те, що 16.04.2013 року отримав від батька 700 грн. та 18.05.2013 року отримав 800 грн. в якості аліментів та передав їх матері - ОСОБА_3 /а.с.7/.

Відповідачем по справі до суду першої інстанції також була надана заява неповнолітнього ОСОБА_5 від 01.03.2014 року, в якій він зазначає, що писав заяви під диктування свого батька ОСОБА_2 та крім того, під час проживання з ОСОБА_2 на вихідних він проживав у своєї сестри ОСОБА_7, куди його в п'ятницю відвозив батько, а в неділю забирав. Сестра його одягала та давала гроші на незначні витрати /а.с.21/.

Проаналізувавши надані письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість доказів в сенсі ст. 59 ЦПК України письмові заяви неповнолітньої дитини, письмову заяву бабусі ОСОБА_6, оскільки вони не можуть бути належними доказами, в зв'язку з тим, що позивач має зобов'язання за рішенням суду про перерахування аліментів на ім'я матері дитини, а не перерахування коштів дитині чи бабусі.

На підтвердження позовних вимог стороною позивача, окрім квитанцій, врахованих державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості, суду надано довідку КМ СОН «Южный А, Б» №2 від 13.01.2014 року, з якої вбачається, що разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 проживав з 24.10.2013 року по 30.12.2013 року без реєстрації його син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджують сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які проживають в кв. 57 /а.с.8/.

Доводи позивача щодо проживання дитини з батьком, що підтверджується довідкою КМ СОН «Южный А, Б» №2 від 13.01.2014 року, в зв'язку з чим ОСОБА_2 вважає, що він не повинен сплачувати аліменти за вказаний термін, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки така угода, при наявності спору між батьками має бути належним чином складена, тому письмові пояснення свідків викликають сумнів в їх достовірності та є такими, що не відображають дійсних обставин по даній частині вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку про допустимість лише доказів, наданих позивачем в частині перерахування ним коштів через Укрпошту /а.с.17/.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Зважаючи на зазначене суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги позивачів щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зміну розміру аліментів не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду Одеської області від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ А.В.Луняченко

Судді ______________________________________ Ю.І.Кравець

______________________________________ Р.Д.Громік