ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3829/14 29.09.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коніка» про визнання незаконним та скасування рішення, за участю представників прокурора - Пилипенко Т.А. посвідчення №018324 від 16.07.2014 року, відповідача - Лисенко Л.В. №225-КР-1035 від 22.09.2014 року, третьої особи - Васюка П.П., довіреність №б/н від 21.01.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1612/4445 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Коніка» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.04.2014 року.

09.04.2014 року третьою особою через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі.

09.04.2014 року третьою особою через канцелярію суду надано заяву про застосування позовної давності.

09.04.2014 року третьою особою через канцелярію суду надано клопотання про припинення провадження у справі, в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю.

06.05.2014 року прокурор надав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд: 1. визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1612/4445 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Коніка» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва; 2. Визнати незаконним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коніка», який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 10.04.2008 року за №91-6-00763; 3. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Коніка» права користування земельною ділянкою площею 5611 кв.м., кадастровий номер 8000000000:88:175:0021, вартістю 7 193 407,49 грн. та земельною ділянкою площею 968 кв.м., кадастровий номер 8000000000:91:169:0023, вартістю 1 240 994,20 грн., що розташовані по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва; 4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Коніка» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київській міській раді земельної ділянки площею 5611 кв.м., кадастровий номер 8000000000:88:175:0021, вартістю 7 193 407,49 грн. та земельною ділянкою площею 968 кв.м., кадастровий номер 8000000000:91:169:0023, вартістю 1 240 994,20 грн., що розташовані по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва. У зв'язку з чим також надав до суду клопотання про залучення до участі у справі відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Коніка».

15.05.2014 року від третьої особи через канцелярію суду надано заперечення проти збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Із поданої позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, в той час як у поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково заявляє вимоги до іншого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коніка» та просить визнати незаконним договір оренди земельної ділянки, визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Коніка» права користування земельною ділянкою, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Коніка» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження відповідача земельної ділянки.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

З урахуванням викладеного, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині пред'явлення додаткових вимог до іншого відповідача не може бути прийнята судом, а тому її необхідно повернути позивачу без розгляду, у зв'язку з чим клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Коніка» також не підлягає задоволенню.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці, справу № 910/3829/14 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 910/3829/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.07.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року, у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки, справу № 910/3829/14 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року суддя Чебикіна С.О. прийняла справу № 910/3829/14 до свого провадження.

21.07.2014 року через канцелярію суду прокурор надав суду письмові пояснення по справі.

21.07.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 30.07.2014 року.

30.07.2014 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив у справі, в якому він просить в задоволенні позову відмовити.

30.07.2014 року в судовому засіданні відповідачем надано клопотання про застосування строків позовної давності.

30.07.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 06.08.2014 року.

06.08.2014 року через канцелярію суду прокурором надано додаткові пояснення по справі.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці, справу № 910/3829/14 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 910/3829/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року, у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки, справу № 910/3829/14 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року суддя Чебикіна С.О. прийняла справу № 910/3829/14 до свого провадження.

15.09.2014 року через канцелярію суду відповідачем надано додаткові письмові пояснення (відзив), в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

15.09.2014 року в судовому засіданні представником третьої особи надано додаткові письмові пояснення.

15.09.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 29.09.2014 року.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Частиною 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (який набрав чинності 15.01.2012 року) пункт 4 частини 1 ст.268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Тобто, прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах строку позовної давності.

Судом встановлено, що 27.12.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 1612/4445 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Коніка» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва».

Відповідно до загально-кадастрової інформації на земельну ділянку 8 000 000 000:88:175:0021 (дані за формою 6-зем), спірна земельна ділянка має шифр рядка 65 та графу 44 (81).

Згідно інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель графа 81 вказує на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 року у справі №2а-8698/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року було вирішено, що всі земельні ділянки, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська відносяться до земель історико-культурного призначення та у відповідності до ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України є особливо цінними землями.

Вказана земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, що підтверджується висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.11.2007 року, листом Державної служби з питань національної культурної спадщини від 24.10.2007 року, тобто відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, що також підтверджується витягом з бази даних міського земельного кадастру від 26.02.2013 року, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Пунктом г) ч. 1 ст. 1 ст. 150 Земельного кодексу України встановлено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель (ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Земельного кодексу України порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 2 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві», охорона ансамблів і комплексів пам'яток історії та культури, оголошених згідно з діючим законодавством, архітектурними та археологічними заповідниками, здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення з обов'язковими умовами: на території заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території і реставрацією пам'яток історії та культури.

Згідно з підпунктом 5.1 п. 5 Додатку № 2 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 р. «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві», охорона ансамблів і комплексів пам'яток історії та культури, визначених згідно з законодавством заповідниками (історико-культурними, архітектурно-історичними, історико-архітектурними, архітектурними та археологічними, історико-меморіальними тощо) здійснюється згідно з чинним законодавством з такими обов'язковими умовами: на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам'яток історії та культури.

Залежно від характеру історичного середовища на історико-культурні заповідники і зони охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва поширюється принцип реставрації, реабілітації та режим регенерації з обмеженим перетворенням історичного середовища (п. 3 Додатку № 2 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 р.).

Пунктом 9 Додатку № 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 р. встановлено, що в архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд з індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

Згідно з рішеннями Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1612/4445 спірну земельну ділянку було вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю «Коніка» для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом, на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішення, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що офісно-житловий комплекс з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом не відноситься до особливо важливих споруд, суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради 27.12.2007 р. № 1612/4445 прийняте з порушенням чинного законодавства.

Крім того, частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 р.) встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлено, що обов'язковій державній експертизі підлягають: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а

також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого,

рекреаційного та історико-культурного призначення.

Оскільки, земельна ділянка по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва віднесена до земель історико-культурного призначення, тому проект землеустрою щодо надання земельної ділянки підлягав проведенню обов'язкової державної експертизи, що всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не було здійснено відповідачем.

Факт того, що відповідачем не було проведено обов'язкової державної експертизи, яка передбачена ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підтверджений відповідачем в судовому засіданні та у його письмовому відзиві від 30.07.2014 року, який міститься в матеріалах справи.

Посилання третьої особи на висновок Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради від 22.08.2007 року №Д-3226 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як на проведення обов'язкової державної експертизи не відповідає дійсності, оскільки даний висновок за своєю суттю є погодженням з органом по земельним ресурсам, яке передбачено п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України та не є державною експертизою проекту землеустрою щодо відведення земель історико-культурного призначення, в розумінні ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки, суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради 27.12.2007 р. № 1612/4445 прийняте з порушенням чинного законодавства, вимоги заступника прокурора міста Києва щодо скасування вищевказаного рішення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом була надана належна оцінка відзивам на позовну заяву.

Проте, викладені у вищезазначених документах доводи судом не приймаються у зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю у справі доказів на їх підтвердження.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1612/4445 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Коніка» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва».

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код 22883141) в доход Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.10.2014р.

Суддя С.О.Чебикіна