Справа № 465/6125/13 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/1013/14 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Кабаля І.І., Шумської Н.Л.

при секретарі: Бадівській О.О.

за участю: представників Бучковського С.В., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк», з участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання припиненим іпотечного договору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» у якому просять визнати припиненим іпотечний договір за реєстровим № 1609 від 13.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ВАТ «Універсал банк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, в частині зобов'язань ОСОБА_4, ОСОБА_5 та стягнути судові витрати. Свої вимоги мотивують тим, що 13 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Універсал банк» було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4391 та додаткову угоду № BL4391/BL4391-KL+. Одним з видів забезпечення виконання зобов'язання позичальником за генеральним кредитним договором є порука (п. 2.1), на підставі чого було укладено два договори поруки: між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсал банк» було укладено договір поруки № BL4391/2 від 13.05.2008 року та між ОСОБА_5 та ВАТ «Універсал банк» було укладено Договір поруки № BL4391/1 від 13.05.2008 року. В якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором та додатковою угодою, між ВАТ «Універсал банк», ОСОБА_8 та ними було укладено іпотечний договір за реєстровим № 1609 від 13.05.2008 року. Однак в порушення умов договорів, відповідачем було збільшено розмір відсоткової ставки за кредитним договором, яке відбулось без попереднього узгодження з ними, внаслідок чого збільшився обсяг їхніх зобов'язань.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за №1609 від 13.05.2008 року, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Універсал Банк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в частині зобов'язань ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Дане рішення оскаржив представник ПАТ «Універсал Банк» - Бучковський С.В. подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його необгрунтованим та безпідставним. Вказує, що не має законних підстав вважати, що односторонньою зміною банком умов кредитного договору в частині кредитної ставки збільшився обсяг відповідальності майнових поручителів, тому відсутні підстави для розірвання договору та припинення зобов'язань. Окрім того, звертає увагу суду на те, що посилання в рішенні на те, що правовідносини з участю майнових поручителів поширюються положення ч.1 ст. 559 ЦК України про припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшуються обсяг його відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки іпотека як вид застави відповідно є іншим, відмінним від поруки видом забезпечення зобов'язання.

Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2013 року та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Бучковського С.В., ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що 13 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Універсал банк» в особі Мельничук Оксани Ярославівни, яка діяла на підставі довіреності № 1730 від 28.03.2008 року було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4391 (надалі - генеральний договір) та додаткову угоду № BL4391/BL4391-KL+ (надалі - додаткова угода).

Предметом генерального договору про надання кредитних послуг згідно п. 1.1 було надання ОСОБА_8 кредитних послуг у валютах, вказаних у цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 69 000,00 швейцарський франків.

Згідно п. 1 додаткової угоди банк зобов'язується встановити ліміт Позичальнику за Кредитною лінією в сумі 69 000,00 швейцарських франків, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування Кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.

Відповідно до умов п. 2.2 додаткової угоди, банк встановлює ліміт кредитної лінії на строк 12 місяців, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому Позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 30 квітня 2009 року.

За використання кредитних коштів у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, встановлених індивідуальною угодою, встановлювалась відсоткова ставка в розмірі 9,50 % річних (п. 5.1 додаткової угоди).

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язання Позичальником за Генеральним кредитним договором є порука (п. 2.1), на підставі чого було укладено два договори поруки: між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсал банк» в особі Мельничук Оксани Ярославівни, яка діяла на підставі довіреності № 1730 від 28.03.2008 року, було укладено Договір поруки № BL4391/2 від 13.05.2008 року та між ОСОБА_10 та ВАТ «Універсал банк» в особі Мельничук Оксани Ярославівни, яка діяла на підставі довіреності № 1730 від 28.03.2008 року, було укладено Договір поруки № BL4391/1 від 13.05.2008 року.

Проте, в порушення умов договорів та чинного законодавства, ВАТ «Універсал банк» підвищив розмір відсоткової ставки ОСОБА_6 з 9,50% до 13,50%, про що свідчить виписка з кредитного рахунку від 05.08.2008 року.

Згоди на підвищення розміру відсоткової ставки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за кредитним договором, не давали, оскільки не були належним чином повідомлені Відповідачем про її зміну.

Згідно рішень Галицького районного суду м. Львова від 28.03.2012 року та від 02.11.2012 року два договори поруки, укладені на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором, а саме договір поруки № BL4391/2 від 13.05.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсал банк» та договір поруки № BL4391/1 від 13.05.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Універсал банк» було визнано такими, що припинили свою дію.

Відповідно до норм пункту 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором та додатковою угодою, між ВАТ «Універсал банк», ОСОБА_11, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір за реєстровим № 1609 від 13.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Предметом даного іпотечного договору була передача в іпотеку нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 46,2 кв.м. та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі договору міни, посвідченого 23.05.1997 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, за реєстровим номером 3-2370, зареєстрованого 20.06.1997 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та записано в реєстрову книгу № 20 за реєстровим № 11971, реєстраційний номер 22615706.

У зазначеному договорі іпотеки № 1609 від 13.05.2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виступали іпотекодавцями та передавали предмет іпотеки (квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов'язань боржників в повному обсязі за договором/договорами, що обумовлюють основне зобов'язання.

Однак, доведені до відома ОСОБА_5 та ОСОБА_4 умови кредитного договору № BL4391 від 13.05.2008 року не надавали можливості передбачити параметри зміни розміру процентної ставки.

І хоча положення іпотечного договору (п. 1.3) та кредитного договору (п. 5.2) в цілому передбачають можливість зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, проте конкретні обсяги збільшення ПАТ «Універсал банк» встановлено не було, а збільшення розміру відсоткової ставки відбулось всупереч ст. 19 Закону України «Про іпотеку» без будь-якого погодження про це з боку поручителів і без відповідної зміни умов іпотечного договору та державної реєстрації відомостей про такі зміни.

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Здійснивши аналіз положень ст.19 Закону України «Про іпотеку» суд наголошує на тому, що можливість первісно не визначеного в Іпотечному договорі збільшення розміру процентів ставиться у залежність від попередньої державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що відповідно до ч.1 вказаної статті відбувається лише внаслідок укладання відповідних змін до іпотечного договору.

Таким чином, збільшення розміру процентів за кредитним договором на попередньо неузгоджені в іпотечному договорі параметри вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміні основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договір іпотеки у якому іпотекодавцем є не боржник за основним зобов»язанням, а третя особа, за наявності усіх істотних умов договору поруки необхідно вважати таким ,що забезпечує виконання зобов»язання поруки між кредитором та третьою особою.

Підвищення процентів за договором кредиту треба розуміти як збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки у разі прострочення позичальника за договором кредиту, кредитодавець матиме право звернутися до поручителя з вимогою про сплату в тому числі й процентів за кредитом. Тобто в разі збільшення процентів за кредитом збільшується і майнова відповідальність.

Системний аналіз положень ст. ст. 3, 17, 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що припинення іпотеки є правом суду з урахуванням конкретних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком районного суду, оскільки такий є обґрунтованим, при встановленні фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 березня 2014 року колегія суддів не вбачає, оскільки таке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Струс Л.Б.

Судді Кабаль І.І.

Шумська Н.Л.