ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"16" січня 2007 р. |
справа № 20-5/074-7/232 |
За позовом: Міністерства Оборони Російської Федерації
(199160, Росія, м. Москва, вул. Знаменка, 19)
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(м. Севастополь, АДРЕСА_1)
про визнання строком закінчення дії договору суборенди № НОМЕР_1 між 44 Спортивним клубом Чорноморського Флоту Російської Федерації та відповідачем, 31.12.2005;
визнання користування відповідачем асфальтованою площадкою площею 52,8м2, за адресою м. Севастополь, АДРЕСА_2 з 01.01.2006, незаконним;
усунення перешкод в користуванні приміщенням,
зобов'язання відповідача здати приміщення у встановленому порядку 44 Спортивному клубу Чорноморського Флоту Російської Федерації;
звільнення займаємого нежитлового приміщення;
в порядку ст.22 ГПК України позовні вимоги уточнені: в частині п. 3 позовної заяви
про зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, що надано в суборенду, у зв'язку з закінченням строку договору та повернути майно Міністерству оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клуба Чорноморського флоту,
Суддя: Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: Новіков О.С., представник, довіреність № 45/121 від 27.03.2006;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
16.03.2006 Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання строком закінчення дії договору суборенди № НОМЕР_1 між 44 Спортивним клубом Чорноморського Флоту Російської Федерації та відповідачем, 31.12.2005, визнання користування відповідачем орендованим приміщенням незаконним, а також про усунення перешкод в користуванні майном з посиланням на ст. 785 Цивільного кодексу України.
Позивач в відзиві на заяву відповідача (вх. № 8380) вважає, що договір оренди № НОМЕР_2 був перереєстрований під № НОМЕР_1; 04.01.2005 між сторонами було укладено додаткову угоду НОМЕР_3 в якій строк оренди вказано до 31.12.2005; згідно з п. 6.4 договору він припиняється по закінченню строку, просить визнати строком закінчення строку дії договору 31.12.2005; визнати користування орендованим майном незаконним, зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном; приміщення звільнити та здати позивачу в особі 44 спортивного клуба Чорноморського флоту, що по змісту є зміною предмету позову з наданням додаткових угод від 04.01.2005, від 14.06.2001, від 01.10.2001, від 06.05.2002, від 05.05.2003 (т. 1. а.с. 27-28, 34-39).
В процесі розгляду справи позивач (вх.№10320) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просить суд змінити п. 3 позовної заяви та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, що надано в суборенду, у зв'язку з закінченням строку договору та повернути майно Міністерству оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клуба Чорноморського флоту (т.1 а.с.48).
Докази направлення відповідачу відсутні.
Відповідач в заяві (вх. № 7323) вважає, що договір оренди з ним укладено до 01.06.2006, тому підстав для пред'явлення позову з таким предметом та підставами відсутні, строк договору не закінчився 31.12.2005, одностороннє розірвання договору оренди не передбачено діючим законодавством України, заявив клопотання заборонити позивачу відключення його від мереж водо, електропостачання, каналізації та інших мереж, надав додаткові докази, що підтверджують його право власності на об'єкт, збудований на місці об'єкту оренди (т. 1 а.с. 20, т. 2 а.с. 17-29).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.04.2006 позов задоволено повністю, зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клуба Черноморского флота в користуванні майном, шляхом звільнення нежитлового приміщення загальної площею 52,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2; постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судові витрати (т. 1а.с.53-54).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2006 скасовано, позов задоволено, зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клуба Черноморского флота в користуванні майном, шляхом звільнення нежитлового приміщення загальної площею 52,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2; постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судові витрати (т.1 а.с.114-120).
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1 а.с.145-146).
18.10.2006 справа надійшла до господарського суду м. Севастополя (вх.№28835).
Ухвалою суду від 20.10.2006 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.2 а.с.4-5).
Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача суд, -
в с т а н о в и в:
З'ясовані наступні обставини:
- 01.05.2000 між в/ч 44 спортивний клуб та СПД ОСОБА_1. укладено договір оренди майданчика загальною площею 37 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, для використання під пункт громадського харчування строком до 01.05.2001 з оплатою орендної плати в розмірі 4,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі без врахування податку на додану вартість. Договір зареєстровано у ВМІС ЧФ під № НОМЕР_4 26.10.2000 та під № НОМЕР_1 (т. 1. а.с. 7-11).
- Додатковими угодами до договору оренди від 01.05.2000 вносились зміни в пункти договору, що стосуються строку оренди: до 31.12.2005 та розміру орендуємої площі: 52,8 кв.м., орендної плати (т.1. а.с. 12, 101-105).
- Протоколом узгодження орендної плати встановлена орендна плата за 1 кв.м. 4,00 грн. (т. 1 а.с. 13).
- 01.09.1999 сторони уклали договір про умови користування земельної ділянки загальною площею 46 кв.м. з наступним будівництвом закусочної строком на 7 років з моменту підписання з наступною пролонгацією (т. 1 ас.с 71-72).
- 01.09.1999 між позивачем та відповідачем укладено договір про сумісну діяльність об'єкту роздрібної торгівлі та громадського харчування, предметом якого є сумісна діяльність по будівництву, а після введення в експлуатацію -по використанню підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування до повного виконання зобов'язань (т.1 а.с. 73-76).
- 06.12.1999 позивач листом № НОМЕР_5 звернувся до Командуючого ЧФ РФ з проханням надити дозвіл на здачу в оренду земельну ділянку площею 40,0 кв.м. з наступним будівництвом відповідачу, на якому міститься резолюція командуючого від 08.12.1999 „Дозволяється” (т.1 а.с. 77).
- 27.03.2003 за № НОМЕР_6 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю надала відповідачу Технічне обстеження об'єкту: „ІНФОРМАЦІЯ_1” з господарськими прибудовами на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 78-81).
- 31.10.2005 вих. № НОМЕР_7 орендодавець повідомив орендаря, що договір оренди № НОМЕР_1 на 2006 рік продовжуватись не буде і до 31.12.2005 необхідно передати орендуємий майданчик 1997 ВМІС ЧФ по Акту прийому- передачі (т. 1 а.с. 15).
- 31.12.2005 позивач склав Акт відмови орендаря передати орендоване майно: асфальтований майданчик площею 52,8 кв.м. (т. 1 а.с. 16).
- 20.04.2006 оформлено Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: приміщення закусочної „ІНФОРМАЦІЯ_1” літ А (т. 1. а.с. 82-85).
- 26.04.2006 розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя №НОМЕР_8 затверджено вищезазначений Акт (т. 1. а.с. 86).
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.08.2006 по справі № 20-11/138 за СПД ОСОБА_1. визнано право власності на об'єкт нерухомого майна -закусочну „ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 95 квм.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2, яка складається із наступних будівель:- літ. „А” площею за внутрішніми обмірами -28,2 кв. м., за зовнішніми обмірами -36,3 кв.м.,- літ. „Б” площею за внутрішніми обмірами -18,9 кв. м., за зовнішніми обмірами -23,2 кв.м., - навіс літ. „а” площею 35,5 кв. м.
Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
Право власності СПД ОСОБА_1. на вказане майно зареєстровано КП «БТІ та ДРОНМ» СМР 02.09.2006 за № НОМЕР_9 (т.2 а.с. 17-20).
Позивач не тільки знав про факт знищення об'єкту оренди: асфальтований майданчик та створення нового об'єкту в процесі будівництва, але сам узгодив дане будівництво, а також не здійснював будь-яких дій при розгляді справи № 20-11/138, які б свідчили про його заперечення та наявність самостійних вимог на цей предмет.
Спір виник в зв'язку з тим, що на орендованому майданчику орендар збудував об'єкт нерухомості, прийнятий в експлуатацію Державною приймальною комісією з участю керівника 44 спортивного клуба Чорноморського флоту ОСОБА_2, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, що свідчить про те, що в подальшому угоди від 01.09.1999, якими передбачено будівництво були погоджені належними особами 44 спортивного клубу Чорноморського флоту і що поліпшення орендованого майна здійснювались за згодою орендодавця.
Правовідносини між сторонами виникли до 1 січня 2004 року, не припинені в порядку, встановленому ст. 216-223 Цивільного кодексу УРСР в редакції Закону від 18 липня 1963 року, тому при розгляді спору правовідносини сторін регулюються ст.ст 16, 328, 331, 349 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про власність”, ст. 20 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Предмет позовних вимог про визнання строком закінчення дії договору оренди №НОМЕР_1: 31.12.2005 та визнати користування об'єктом незаконним є вимогами про встановлення юридичного факту, що не допускається, та не передбачено ні ст. 16 Цивільного кодексу України, ні ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд України у постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732 виклав правову позицію згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої особи), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Згідно ст. 4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання позивача при викладених обставинах на ст. 785 Цивільного кодексу України безпідставне.
Все вищеперелічене дає право суду для висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, та не підлягають задоволенню, так як відповідач є на дату прийняття рішення власником майна.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 216-223 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 16, 328, 331,349 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, статтею 4 Закону України „Про власність”, статтями 33, 34, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШІВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя Г .П. Ілюхіна
Рішення оформлено та
підписано в порядку
ст. 84 ГПК України
17.01.2006