Справа № 2-а-6038/08/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2009 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ткаченко О.Є.,
при секретарі Маруфенко О.С.,
за участю представника Чернігівського обласного
центру по нарахуванню та здійсненню
соціальних виплат ЧОДА ОСОБА_1
представника УПСЗН Деснянської
районної у місті Чернігові ради ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - ГУПСЗН Чернігівської ОДА), Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівській обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської ОДА) та управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі - УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради) про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що він має статус інваліда війни 2 групи і згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, але виплата даної допомоги була проведена у меншому розмірі. Просить стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в сумі 1690,30 грн. та за 2008 рік - 2005,00 грн., всього 3695,30 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник ГУПСЗН Чернігівської ОДА в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що реалізація положень статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 177, згідно з якою органами Державного казначейства щорічно перераховувалися видатки для виплати зазначеної грошової допомоги ветеранам війни в розмірах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в тому числі й на 2005-2007 роки. У 2007 році функції по обробці справ одержувачів допомог та компенсацій належали Чернігівському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Згідно з розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 12 січня 2008 року № 6 «Про окремі питання функціонування обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» функції по обробці справ одержувачів допомог та компенсацій у 2008 році Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської ОДА передані, зокрема до УПСЗН Деснянської районної в м. Чернігові ради. Таким чином, ГУПСЗН Чернігівської ОДА не може бути відповідачем по даній справі, оскільки не проводило нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня жодному ветерану війни. Також зазначена допомога позивачу виплачена в квітні 2007 року та в квітні 2008 року, тобто до прийняття рішень Конституційним Судом України від 22 травня 2007 року та від 22 травня 2008 року, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Представник Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської ОДА вказує на те, що у 2007 році відповідач діяв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року № 177 та статті 19 Конституції України, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 400 грн. в квітні 2007 року до ухвалення рішення Конституційним судом України від 22 травня 2007 року. Також вказує на те, що позивач мав право звернутися до суду в період з 17 липня 2007 року по 17 липня 2008 року, а звернувся ОСОБА_3. до суду лише в листопаді 2008 року, тобто з пропуском строку. Згідно з розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 12 січня 2008 року № 6 «Про окремі питання функціонування обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» функції по обробці справ одержувачів допомог та компенсацій у 2008 році передані до УПСЗН Деснянської районної в м. Чернігові ради, тому Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не може бути відповідачем по даній справі.
Представник УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2008 рік була виплачена позивачу 14 квітня 2008 року у розмірі, який визначений Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Ненадання позивачу допомоги у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відбулося не з його вини, так як відповідач є лише посередником між державою, що надає допомогу, та особою, що отримує цю допомогу, і згідно з нормами Бюджетного кодексу України прийняття відповідачем рішення про збільшення розміру вказаних виплат є протиправним.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3. має статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.05.1997 року, та не заперечується відповідачами.
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до довідки УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради від 21 січня 2009 року № 06-07/472 виплата ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 360 грн. проводилась Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат через Ощадбанк і кошти були зараховані 13 квітня 2007 року, за 2008 рік у розмірі 400 грн. виплата проводилась УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради через Ощадбанк і кошти були зараховані 14 квітня 2008 року.
Згідно статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6/рп-2007 положення статті 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, прийнято 9 липня 2007 року, а щорічна грошова допомога до 5 травня отримана 13 квітня 2007 року, тобто до набрання чинності Рішенням, нарахування та виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є правомірними, оскільки дію статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено розмір вказаної допомоги, було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і який на час виплати позивачу допомоги був чинний.
Крім того, відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до часини 4 статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Позивач в 2007 році отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому знав про порушення своїх прав з дати фактичного отримання коштів (13 квітня 2007 року), але звернувся до суду лише 14 листопада 2008 року.
З урахуванням того, що відповідачі наполягають на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач не заявляє клопотання про поновлення такого строку, суд не визнає причини пропущення строку звернення до адміністративного суду поважними і на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що в частині стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травні за 2007 рік необхідно відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» змінено та викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 12 березня 2008 року № 183 разова грошова допомога до 5 травня в 2008 році виплачена ОСОБА_3. 14 квітня 2008 року в розмірі 400 грн., що підтверджується довідкою УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради від 21 січня 2009 року № 06-07/472.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, прийнято 22 травня 2008 року, а разова грошова допомога до 5 травня виплачена 14 квітня 2008 року, тобто до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2007 року № 10-рп/2008, тому дії відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 12 березня 2008 року № 183 є правомірними, оскільки позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня ще до скасування норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка обмежувала її розмір.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Чернігівської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Ткаченко
Дата складання та підписання повного тексту постанови - 27 січня 2009 року.