ОсновнойтекстсотступомТекствыноски                                                                                                                                              № 2-26/09

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 січня 2009 року                                                                                             місто Маріуполь

Орджонікідзевській районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

                                               судді                                       Попової С.А.,

                                               при секретарі                        Ченгал О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення доплати за тяжкі та шкідливі умови праці, компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, стягнення моральної шкоди, -

                                                        В С Т А Н О В И В  :

 У жовтні 2007 року позивачі звернулися до суду із позовами до В ідкритого акціонерного товариства  «Металургійний комбінат  «Азовсталь» (далі за текстом - ВАТ "МК "Азовсталь") про стягнення доплати за тяжкі та шкідливі умови праці, компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 працює у ВАТ «МК«Азовсталь» з 1989 року, в тому числі з серпня 1998р. по вересень 2006р. на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду з ремонту котельного, турбинного енергообладнання ТЕЦ, ПЕВС енергоремонтного цеху. ОСОБА_2 працює у ВАТ "МК "Азовсталь" з 1999 року, в тому числі з липня 1999р. по вересень 2006р. на посаді слюсаря-ремонтника з ремонту котельного, турбинного енергообладнаня ТЕЦ, ПЕВС  енергоремонтного цеху. По даній професії позивачів, згідно із картами атестацій робочих місць маються тяжкі і шкідливі умови праці, у зв"язку з чим їм надається щорічна додаткова відпустка і встановлено за списком № 2 пільгове пенсійне забезпечення. Проте, доплата за цю роботу в порушення діючого законодавства, зокрема, положень ст. 100 КЗпП України, у зазначені спірні періоди часу підприємство не встановлювало і не виплачувало, оплата праці не підвищувалась, як вважали за необхідне в межах від 4% до 12%. Внаслідок порушення чинного законодавства щодо компенсації роботи у несприятливих умовах просили стягнути з відповідача заборгованість по доплаті за тяжкі і шкідливі умови праці: ОСОБА_1 за період з серпня 1998р. по вересень 2006р. включно, а ОСОБА_2 за період з липня 1999р. по вересень 2006р. включно - у розмірі 8% від їх тарифних ставок. Крім того, у зв"язку з неотриманням цих спірних виплат просили стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати та внаслідок їх порушених трудових прав просять відшкодувати заподіяну моральну шкоду: ОСОБА_1 - в сумі 3000грн., ОСОБА_2 - в сумі 2500грн.

В ході судового розгляду справи позивачами уточнено вимоги щодо розміру стягуваної суми заборгованості за доплату у тяжких і шкідливих умовах, не змінюючи первісну редакцію позову в частині обгрунтування заявлених та інших позовних вимог. В остаточній редакції позову ОСОБА_2 просив стягнути 18632,71грн., а ОСОБА_1 - 21876,35грн., додали механізм розрахунку доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах праці за формулою: нарахована сума за фактично відпрацьований час помножена на процент премії за поточний місяць і помножена на 8% доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах, розмір якої вчинений за методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць; а остаточна сума до стягнення - як сума невиплаченої доплати за роботу у шкідливих і безпечних умовах праці за розрахунковий місяць плюс помноження цієї суми і зросту індексу інфляції споживчих цін у % (за даними Держкомстата) за кожний місяць, наступний за розрахунковим. Просили вчинити розрахунок спірної доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах праці і стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати станом на день постановлення судового рішення, а також відшкодувати моральну шкоду, заподіяну неотриманням спірних виплат, вмотивовану позивачем ОСОБА_1 як спричинені душевні страждання внаслідок змушеності підпрацьовувати за домовленістю у вільний від основної роботи час для підтримання нормального існування сім"ї, і оцінена ним в сумі 3000грн.; і позивачем ОСОБА_2 як спричинені душевні страждання внаслідок позбавлення можливості продовжити навчання у вищому учбовому закладі, мати розвиток як спеціаліста і підвищення знань, що оцінена останнім в сумі 2500грн. (а.с. 148-149, 169-172, 224, 236).

У судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги, надали аналогічні, що у змісті позову, пояснення та доповнили, що за підсумками атестації робочих місць за 1998-вересень 2006 року у відповідності до карт умов праці не встановлено додаткової оплати праці у вигляді доплат за роботу у тяжких і шкідливих умовах,  і тільки з жовтня 2006 року стали доплачувати у 8% розмірі таку доплату. Разом з цим, несприятливі умови їх праці за цей період не змінювались, тому вважають невстановлення до жовтня 2006р. доплати таким, що порушує їх, передбачене законодавством, право на оплату праці. 

 Представники відповідача Маєвська В.М., Калабухова С.В., що діють за довіреностями, заперечуючи в повному обсязі проти пред"явлених позовних вимог, пояснили, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" розміри надбавок встановлюються підприємствами у колективному договорі; в Генеральній угоді на 2000-2001р.р. регламентовано розмір доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах праці - до 12%, тобто передбачено можливість його встановлення, починаючи з нуля. Зобов"язання відповідача, як визначено у змісті позову, щодо вчинення доплати у 8% розмірі не грунтується на будь-яких документах. Втім, підприємством позивачам - слюсарям-ремонтникам - компенсувалась робота у тяжких і шкідливих умовах праці шляхом встановлення підвищених тарифних ставок, в порівнянні із роботою слюсаря-ремонтника в нормальних умовах, і це підвищення варіювалось від 14,5% до 38 %, що не суперечить положенням ст. 100 КЗпПУ, оскільки даною нормою встановлено підвищену оплату за тяжкі та шкідливі умови праці та не встановлено правову форму її реалізації, а відтак така робота має бути компенсована шляхом підвищення тарифних ставок або встановлення доплат до тарифних ставок. У зв"язку з цим відсутні підстави для стягнення спірних випалт. Зазначали, що з жовтня 2006 року діє система оплати, за якою встановлено відсотковий розмір доплат до тарифних ставок за тяжкі і шкідливі умови праці за результатами проведеної атестації робочих місць.  Вважали, що за таких обставин права позивачів на оплату праці не порушені і заподіяння ним роботодавцем моральної шкоди не доведено, а відтак, позови не підлягають задоволенню.

Заслухавши позивачів, представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено відомостями трудових книжок та не оспорюється сторонами: ОСОБА_1 з 01 червня 1992 року прийнятий на роботу у ВАТ "МК "Азовсталь" в енергоремонтний цех слюсарем-ремонтником з ремонту енергообладнаня металургійних цехов, машинних, котельних ТЕЦ, ПЕВС 3 розряду; з 01.09.1993р. - присвоєний 4 розряд, з 01.09.1994р. - 5 розряд, з 01.05.1995р. - 6 розряд, де працював до 16.10.2006р.; з 16.10.2006р. - переведений на тому ж підприємстві у рельсобалочний цех вальцовником зі зборки і перевалці клітин - зайнятий перевалкою клітин на горячій дільниці робіт дільниці перевалки клітин з виробництва крупного сорту 5 розряду ( а.с. 5-8, 72).

ОСОБА_2 з 26 липня 1999 року працював  слюсарем-ремонтником 4 розряду бригади з ремонту котельного, турбинного енергообладнання ТЕЦ, ПЕВС енергоремонтного цеху ВАТ "МК "Азовсталь"; з 02.01.2003р. переведений на те ж місце роботи із присвоєнням 5 розряду, а з 01.12.2003р. - з присвоєнням 6 розряду, де працював до 16.10.2006р.; з 16.10.2006р. переведений у рельсобалочний цех слюсарем-ремонтником з гідропневматичного обладнання на дільниці сортовідділки з обслуговування ремонту обладнання механослужби відділення з виробництва крупного сорту 5 розряду, з 07.02.2007р. - переведений у рельсобалочний цех резником горячого металу дільниці пил горячої різки відділення з виробництва крупного сорту 4 розряду (а.с. 72; а.с. 7-8 об"єднаної справи № 2-3074/07).

За положеннями ст. 97 ч. 2 КЗпП України, ст. 15 ч. 1 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

За ч. 3 ст. 97 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст. 97 КЗпУкраїни і ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2001р.р., пролонгованої на 2001р., передбачений обов'язок підприємств і організацій, що входять до Конфедерації роботодавців і що підписали Генеральні угоди, встановлювати для застосування на підприємствах перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок  і посадових окладів працівників, згідно з додатками. За вказаним додатком визначено мінімальні розміри доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах до 12% (а.с. 54-60). За аналогічною Генеральною угодою, чинною на 2002-2003р.р., визначено мінімальний розмір доплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах у розмірі від 4% до 12 % (а.с. 61-62); за Генеральною угодою, чинною на період 2004-2005р.р., по спірній позиції виплат - у розмірі 4%, 8% та 12% (а.с. 63-66).

У відповідності до  Постанови Державного комітету СССР з праці та соціальних питань «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за умови праці» від 3 жовтня 1986 року № 387/22-78  передбачена оплата праці на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з тяжкими і шкідливими умовами праці, у відсотках до тарифної ставки (окладу) - 4, 8, 12%. Конкретний розмір доплат визначається на підставі атестації робочих місць і оцінки умов праці на них (а.с. 218-223). Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 01.08.1992р. № 442, і вчиняється згідно із Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. № 41 (а.с. 126-142).

У відповідності до ст. 97 КзпП України колективними договорами, прийнятими на конференціях трудового колективу ВАТ "МК "Азовсталь", на 1998р., 1999р., 2000-2001р.р., 2001-2002р.р., 2003-2004р.р., 2004-2005р.р., передбачено застосовувати форму і системи оплати праці, а також надбавки, доплати, премії, винагороди та інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати, встановлені Положеннями, узгодженими з профспілковим комітетом комбіната, зокрема, доплати за роботу з тяжкими і шкідливими умовами праці - згідно із Положенням про оплату праці і преміювання робочих, введених у відповідні періоди часу за результатами атестації робочих місць (а.с. 51-58, 67-69, 151-154).      

На  виконання зобов'язань, узятих за Генеральними угодами, Загальними положенням про оплату праці і преміювання робочих з фонду оплати праці ВАТ "МК "Азовсталь", діючих у спірний за позовом період часу, встановлено доплату до тарифних ставок за роботу із тяжкими і шкідливими умовами праці: з 01.05.1999р., з 01.07.2000р., з 01.06.2001р. - до 16% тарифної ставки,  з 01.11.2002р. -  до 24% тарифної ставки  - за результатами атестації робочих місць (а.с. 78-84). За наслідками проведеної у спірний період часу атестації робочих місць відповідно до карт робочих місць слюсарів-ремонтників енергоремонтного цеху - ділянки з ремонту котельного, турбинного енергоустаткування ТЕЦ, ПЭВС ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - доплати за несприятливі умови праці не пропонувались і не встановлювались, а компенсація тяжких і шкідливих умов праці відбувалась шляхом підвищення тарифних ставок (а.с. 70-73, 3).

 За Положенням про оплату і преміювання робочих енергоремонтного цеху ВАТ "МК "Азовсталь", діючими у спірний період часу, і додатками до Постанов по комбінату "Про підвищення тарифних ставок і окладів працівникам комбінату", узгоджених із профспілковим комітетом, Погодинними тарифними ставками, встановлено з 1998 року оплату праці слюсаря-ремонтника 4-6 розряду бригади з ремонту котельного, турбинного енергообладнання ТЕЦ, ПЕВС енергоремонтного цеху за І групою тарифних ставок, найбільш високою в порівнянні з іншими працівниками по роботі в нормальних умовах, за годинною тарифною ставкою, а з 01.10.2005р. при введенні на комбінаті нової системи фактичні виплати за роботу у тяжких і шкідливих умовах, здійснювані за рахунок встановлення підвищених тарифних ставок, збережені в окладах, встановлених з 01.10.2005р. (а.с. 89-94, 99-113, 173-179, 183-212).

Позивачем не оспорюється факт роботи позивачів у спірні періоди часу (1998-вереснь 2006р. включно) у тяжких і шкідливих умовах праці, що узгоджується з Галузевим переліком  роботи з тяжкими і шкідливими, особливо тяжкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких можуть застосовуватись доплати за умови праці на підприємствах і в організаціях чорної металургії, затвердженим наказом Міністерства чорної металургії СРСР № 1471 від 31.12.1986р. (а.с. 118-120).           

Відповідно до ст. 100 КЗпП України на важких роботах і роботах із шкідливими умовами праці встановлюється підвищена оплата праці.

Встановлюючи правило про підвищену оплату праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, ст. 100 КЗпП України не встановлює правової форми, в якій може провадитися підвищення оплати праці. Правовою формою підвищення заробітної плати на важких роботах і роботах із шкідливими умовами праці може бути застосування підвищених тарифних ставок, встановлення доплат до тарифних ставок і посадових окладів.

Так, Наказом Міністра чорної металургії Української РСР № 540-Н від 03.11.1986р. визначено механізм компенсації за роботу у тяжких і шкідливих умовах праці, шляхом включення цих доплат до тарифних ставок при всіх видах розрахунку, пов"язаних з оплатою праці, і запропоновано керівництву підприємств за погодженням з профспілковим комітетом встановлення доплат за тяжкі і шкідливі умови праці за результатами атестації робочих місць і нарахування їх в розмірі 12% тарифної ставки (оклада) за час фактичної зайнятості робочого на таких робочих місцях (а.с. 115-117).

 Як встановлено у судовому засіданні на підставі аналізу тарифних ставок робочих, порівняльної таблиці тарифних ставок слюсаря-ремонтника 4-6 розрядів, працюючих у тяжких і шкідливих умовах і в нормальних умовах праці, за спірний період часу, фактично виплачених і таких, що розраховані згідно із позовними вимогами, доплат до тарифних ставок за підписом відповідальної посадової особи УМП ВАТ "МК "Азовсталь" (а.с. 4, 111, 173-178, 217; а.с. 4 об"єднаної справи № 2-3074/07), тарифна ставка у слюсарів-ремонтників ділянки з ремонту котельного, турбинного енергообладнання ТЕЦ, ПЭВС енергоремонтного цеху ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які працювали у тяжких та шкідливих умовах праці, є підвищеною на 17,7%-38,6% (1 група тарифних ставок) відносно тарифної ставки слюсаря-ремонтника механослужби енергоремонтного цеху, який працював у нормальних умовах праці, а з 01.10.2005р. при введенні на комбінаті нової системи оплати підвищені тарифні ставки на 14-15% були збережені в окладах ( а.с. 114, 173-178. 210-212). Розмір розрахованих відповідачем сум, що належали б до виплати позивачам згідно із позовними вимогами у розмірі 8% доплати за несприятливі умови праці, нижчий, аніж фактично виплачений по даній позиції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спірний період часу (а.с. 210-211, 217).

 Таким чином, підвищення оплати праці слюсарів - ремонтників  з ремонту котельного, турбинного енергообладнаня ТЄЦ енергоремонтного цеху ОСОБА_1 з серпня 1998р. і ОСОБА_2 з липня 1999р. по вересень 2006р. включно здійснювалась шляхом саме підвищення тарифних ставок з 1998р. по вереснь 2005р. включно і в подальшому з 01.10.2005р. зберігалось це підвищення в їх окладах, а не встановлення доплат за тяжкі і шкідливі умови праці (а.с. 114, 212).

 Позивачі в судовому засіданні не заперечували, що у спірний період часу до вересня 2006 року їм виплачувалась заробітна плата по 1, найвищій, групі тарифних ставок, а з 01.10.2006р. їм встановлена доплата за тяжкі і шкідливі умови праці за результатами атестації робочих місць у лютому 2006 року згідно із картами умов праці (а.с. 74-77; а.с. 5-6 об"єданої справи № 2-3074/07) у фіксованому відсотковому розмірі - 8% встановленого окладу, а тарифна ставка у зв"язку із новою системою оплати праці в даній частині виплачувалась як за роботу у нормальних умовах. Ці обставини, як визнані сторонами не підлягають доказуванню в сенсі ст. 61 ч. ЦПК України і, поряд із зібраними по справі доказами в своїй сукупності, дають суду підстави зробити висновок, що у спірний період часу (1998-вересень 2006р. включно) роботодавцем компенсувалась робота у тяжких і шкідливих умовах шляхом підвищення тарифних ставок і зберігання їх в окладах в порівнянні із оплатою такої ж роботи слюсарі-ремонтників в нормальних умовах, що узгоджується з вимогами ст. 100 КЗпП України щодо встановлення підвищеної оплати праці. Таким чином, із врахуванням керівних роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 7 Постанови № 13 від 24.12.1999р.  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», як встановлено, були додержані норми і гарантії позивачів, передбачені законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами.

Отже, суд вважає розрахунок позивачами спірних виплат, що підлягають стягненню,  безпідставним.

За таких обставин, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог позивачів щодо стягнення доплати за тяжкі та шкідливі умови труда.

У зв"язку з необгрунтованістю основних вимог суд відмовляє і в задоволенні позову в частині супутніх вимог, що стосуються компенсації втрати частини зарабітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди, як заявлених безпідставно, зважаючи на доведені судовим розглядом обставини, з яких не вбачається порушення законних прав позивачів в частині оплати їх роботи у тяжких і шкідливих умовах праці у спірний період часу.

На підставі ст.ст. 94, 97, 100, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 15 Закону України "Про оплату праці", п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. № 13, Постанови Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватись доплати робочим за умови праці» від 3 жовтня 1986 року № 387/22-78 ,  ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                                            В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення доплати за тяжкі та шкідливі умови праці, компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                             Суддя ___________________________